Рішення № 7085141, 01.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/42501.10.09

За позовом Фонду державного майна України

до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського»

про визнання права власності, вилучення з незаконного володіння

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

Від позивача: Пархацька Т.М. за довіреністю № 236 від 23.03.2009

Від відповідача: Парфенюк Т.В. за довіреністю № 528/119 від 02.02.2009

В судовому засіданні 01.10.09, за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фонду державного майна України до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського»про визнання права власності на гуртожитки розташовані в м. Києві за адресами: вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 та вул. Галі Тимофєєвої, 15 за державою в особі Фонду державного майна України та вилучити з незаконного володіння ВАТ «НВК «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського»гуртожитки розташовані в м. Києві за адресами: вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 та вул. Галі Тимофєєвої, 15.

Ухвалою суду від 21.08.09 порушено провадження у справі № 40/425 та призначено справу до розгляду на 01.10.09.

У судовому засіданні 01.10.09 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача подав заяву про визнання позову.

За таких обставин, розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва встановив.

За твердженням позивача, за матеріалами архівної справи, що зберігається у архіві позивача, вартість гуртожитків, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 та вул. Галі Тимофєєвої, 15, врахована при визначенні розміру статутного капіталу відповідача. Відповідно до плану приватизації Київського державного заводу автоматики ім.. Г.І. Петровського (відповідач), затвердженого позивачем 15 липня 1998р., вартість цілісного майнового комплексу, визначеної згідно з методикою оцінки вартості майна під час приватизації (затверджено постановою КМУ від 15.08.1996р. № 961), відображена в акті оцінки вартості об’єкта приватизації та становить 71851 тис. грн..

Посилаючись на перелік майна, що передано у власність відповідача, стверджує про облікування у зазначеному переліку зазначених гуртожитків. З посиланням на зазначені обставини, - доводить, що власником спірного майна являється відповідач.

На думку позивача включення вартості спірних гуртожитків при визначенні розміру статутного капіталу відповідача є безпідставним та таким, що не передбачено законодавством України. В обґрунтування, позивач посилається на ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції яка діяла на масової приватизації гуртожитків, а саме - дія закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів. Окрім цього, позивач посилається на Методику оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою КМУ від 15 серпня 1996р. № 961, яка була чинною на момент проведення приватизації, відповідно до якої вартість майна цілісного майнового комплексу , зокрема зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до ЗУ «про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об’єктів , що не підлягають приватизації.

За доводами позивача відповідач являється власником спірних гуртожитків неправомірно в обґрунтування, окрім наведеного, посилається на ст.ст. 4, 127-131 Житлового кодексу УРСР, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та доводить, що спірні гуртожитки не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається також на ст.ст. 83, 386, 387, 1212, 1213 ЦК України, ст.4 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», п.4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою ВР України від 7 липня 1992р .

Відповідач позовні вимоги визнав та вважає їх обґрунтованими. На думку відповідача спірні гуртожитки передано у власність в процесі приватизації неправомірно. В обґрунтування посилається на ч.2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»та ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 17-ДП від 17.07.97р. прийнято рішення про приватизацію відповідача. Наказом № 28- АТ від 23.07.98р. позивач прийняв рішення про перетворення відповідача у відкрите акціонерне товариство та затверджено план приватизації. Зазначені дії вчинено позивачем керуючись ст.ст. 12,14 Закону України «Про приватизацію державного майна»

Відповідно до переліку переданого відповідачеві у власність нерухомого майна, наданого позивачем на підтвердження права власності відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна від 22.07.1998р. № 1450, (лист від 13.05.1999р. № 10-21-4803 про підтвердження права власності на нерухоме майно) у власність відповідача передано спірні гуртожитки.

Слід звернути увагу, що положення Закону України «Про приватизацію державного майна» не поширюються на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. (ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

З огляду на зазначене, суд вважає доведеними обставини, щодо передання у власність відповідачеві спірних гуртожитків, що суперечить наведеній нормі та дає підстави, щодо застосування норм ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (витребування майна в натурі).

Однак суд вважає неправомірним посилання позивача на норму ст. 83 ЦК України в контексті тверджень ,щодо набуття (збереження) майна без достатньої правової підстави. Оскільки за доводами самого позивача та наданими в обґрунтування доказами передання спірного майна здійснювалось на виконання програми приватизації та затвердженого позивачем плану приватизації, що за відсутності доведення неправомірності зазначених актів вважає володіння та розпорядження переданим майном правомірним до моменту встановлення іншого.

Беручи до уваги норму ст. 127 ЖК УРСР гуртожитки віднесено до житлового фонду, що дає підстави вважати заявлені позивачем вимоги обґрунтованими в контексті норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тобто органом приватизації, керуючись нормами Закону України «Про приватизацію державного майна», вчинено дії без урахування спеціальних норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Зазначене дає підстави для задоволення судом позовних вимог з огляду на норми ст.ст.4,47 ГПК України.

Водночас за наданими доказами з вартості цілісного майнового комплексу вилучалась вартість державного житлового фонду (план приватизації). Серед наведеного переліку об’єктів державного житлового фонду відсутні спірні гуртожитки, з урахуванням адреси місця знаходження зазначеного у плані приватизації, пояснень щодо зазначеного сторонами не надано. Водночас відповідно до наданого відповідачеві підтвердження права власності (переліку майна), позивачем підтверджено передання у власність спірних гуртожитків.

З огляду на зазначене та беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог в цілому, керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати право власності на гуртожитки розташовані в м. Києві за адресами: вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 та вул. Галі Тимофєєвої, 15 за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Києва, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).

3. Вилучити з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського»(04116, м. Київ, вул. Сторокиївська, 10, код ЄДРПОУ 14309356) гуртожитки розташовані в м. Києві за адресами: вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 та вул. Галі Тимофєєвої, 15.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики імені Г.І. Петровського»(04116, м. Київ, вул. Сторокиївська, 10, код ЄДРПОУ 14309356) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення до державного бюджету України державне мито у розмірі 4026,64 грн. (чотири тисячі двадцять шість гривень шістдесят чотири копійки) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень нуль копійок).

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 06.10.2009