Рішення № 70851072, 28.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/826/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/5741/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Мельничук О.Я., Павлишина О.Ф.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: представника позивача - адвоката Дем»яновської Ю.Д., представника відповідача - адвоката Арутюнової Н.Ф. , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 10 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, з участю третьої особи П'ятої Львівської державної нотаріальної контори м.Львова про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 29.12.2004 року, посвідчений П'ятою Львівською державною нотаріальною конторою м.Львова.

Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_5 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та необгрунтованим. Стверджує, що суд у своєму рішенні не навів жодних правових підстав, з яких саме даний правочи визнано недійсним. Звертає увагу, що волевиявлення ОСОБА_7 на укладення договору дарування було вільним і незалежним. Стверджує, що висновок №2009 від 13.02.2015 року судової почеркознавчої експертизи, яка проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз є єдиний , належний і допустимий доказ у справі. Звертаючись з позовом, позивач посилалася на висновок експертизи у кримінальній справі №144-1517, який так і не був прийнятий до уваги органом слідства, окільки відсутні будь-які дані щодо пред'явлення підозри, обвинуваченя, встановлення наявності в діях осіб складу злочину. Звертає увагу, що ухвалюючи рішення, суд вийшов за межі позовних вимог, та порушив основний принцип цивільного судочиснства-диспозитивність сторін та змінив підстави позову. Вказує на те, що позивач не подавала заяви про зміну підстав позову, єдиною підставою визнання недійсним договору дарування був той факт, що ОСОБА_7 не підписувала спірний договір, однак суд визнав такий договір недійсним як такий, що укладений під впливом помилки. Зазначає, що позов про визнання правочину недійсним може бути задоволений лише на вимогу сторони, яка діяла під впливом помилки. Враховуючи те, що покійна ОСОБА_7 не заявляла таких вимог, позов не міг бути задоволений з вказаних підстав. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_4, адвоката Арутюнової Н.Ф. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_6- адвоката Деем»яновської Ю.Д., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 29 гудня 2004 року державним нотаріусом П»ятої Львівської державної нотаріальної контори посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_2. Згідно умов Договору ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_8 прийняв вказану квартиру як обдарований. ( а.с. 108 т.1).

30.01.2013 року позивач ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, 3-я особа П»ята Львівська ДНК про визнання договору дарування квартири недійсним.

У позовній заяві зазначає, що про договір дарування квартири від 29.12.2004 року їй нічого не було відомо, про такий довідалася у 2012 році, договір не підписувала. Посилалася у позовних вимогах на Висновок почеркознавчої експертизи у кримінальній справі, порушеній Франківським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області по ст.358 ч.1 КК України. Згідно Висновку почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 у графі «Підписи» в примірнику договору дарування квартири АДРЕСА_3 укладеному між ОСОБА_8 29.12.2004 року виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивач по справі ОСОБА_6 зазначає, що є родичкою померлої ( дочка двоюрідного брата померлої) та спадкоємцем по заповіту від 25.07.2012 року від імені ОСОБА_7, яка на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належить на день смерті і на що за законом має право заповіла ОСОБА_6 12.01.1962 року.

ОСОБА_6 є правонаступником померлої, оскільки звернулася у шестимісячний строк у нотаріальну контору для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, була залучена судом до участі у справі на стороні позивача.

Згідно Висновку № 2009 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів за матеріалами цивільної справи № 465/826/ 13ц від 13 лютого 2015 року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_7 розташовані після слова «Підписи» на двох примірниках Договору дарування квартири, укладеному між ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_5 з другої сторони від 29.12.2004 року і підпис від імені ОСОБА_7 розташований у графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленного документу» в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій П»ятої Львівської державної нотконтори за 2004 рік виконані ОСОБА_7.(а.с.2-5 т.2).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що договором порушуються права позивача по справі, як спадкоємця за заповітом, вказаний правочин покійна ОСОБА_7 вчинила під впливом помилки, а тому цей правочин підлягає визнанню недійсним. Такий висновок представник позивача обгрунтувала у судових дебатах, що підтверджується аудіозаписом.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Із змісту статті слідує, що позов про визнання недійсним правочину, вчиненного внаслідок помилки, може бути задоволений на вимогу сторони, яка діяла під впливом помилки. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З приводу зазначеного вище дано роз»яснення у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року .

Відповідно до ст.31 ч.2 ЦПК України до початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Із матеріалав справи не встановлено, що позивач, правонаступник чи представник позивача уточнювали позовні вимоги. Єдиною підставою визнання правочину недійсним було те, що підпис на договорі дарування вчинений не дарувальником, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7 Питання помилки обгрунтовувалося представником позивача у судових дебатах та суд першої інстанції із своєї ініціативи змінив підстави позову, ухваливши рішення про визнання договору дарування від 29.12.2004 року недійсним через помилку дарувальника.

Таким чином, суд першої інстанції порушив принцип цивільного судочинства -диспозитивність.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК суд розлядає цивільні спраи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв»язку з викладеним вище, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 10 серпня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні її позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізоаного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Я.Мельничук

О.Ф.Павлишин