Ухвала суду № 70850721, 30.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2418/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/783/6517/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 5 жовтня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, у якій просив в порядку ст.ст. 383-389 ЦПК України визнати протиправною бездіяльність Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, які виявилися у тривалому невиконанні рішення Залізничного районного суду м.Львова від 4 червня 2015 року відповідно до ст.124 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; скасувати постанову Залізничного ВДВС ЛМУЮ про закінчення виконавчого провадження №48328283 від 30 вересня 2015 року; зобов'язати Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії», начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції виконати вказане вище рішення Залізничного районного суду м.Львова. В обґрунтування своєї скарги посилається на те, що 4 червня 2015 року Залізничним районним судом м. Львова ухвалено рішення, яке набрало законної сили 21 липня 2015 року. На виконання цього рішення 29 липня 2015 року видано виконавчий лист. 5 серпня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48328283. Однак, 30 вересня 2015 року винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. Вважає, що боржником є державне підприємство, яке не визнане банкрутом в судовому порядку та не зняте з реєстації, а тому рішення суду повинно виконуватися відповідно до п.2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким передбачено, що якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме: керівник відповідного органу державної виконавчої служби зобов'язаний подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача. Проте суб'єкти оскарження ігнорують ці вимоги законодавства. Також, вважає, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з ліквідацією боржника, оскільки зазначене підприємство не ліквідоване, не визнане банкрутом, а отже підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені п.7 ч.І ст.49, ч.2 ст.67 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні. З урахуванням уточнених вимог, просить визнати неправомірними дії посадових осіб боржника - Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» і Залізничного відділу державної виконавчої Львівського міського управління юстиції, які виявилися у невиконанні рішення суду відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.4 Закону України «Про державні гарантії щодо виконання судових рішень»; скасувати постанову від 30 вересня 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 48328283; зобов'язати посадових осіб суб'єктів оскарження (Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» і Залізничного відділу державної виконавчої Львівського міського управління юстиції) виконати рішення Залізничного районного суду м.Львова від 4 червня 2015 року (справа № 462/2418/15-ц) у спосіб, визначений ст.4 Закону України «Про державні гарантії щодо виконання судових рішень».

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 5 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні скарги.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на доводи поданої до суду скарги, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

В судовому засіданні ОСОБА_2, посилаючись на те, що він не довіряє суду, своє відношення до апеляційної скарги не висловив.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.

Представник державної виконавчої служби, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить таку залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та скарги ОСОБА_2, оглянувши виконавче провадження № 48328283, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, оскільки скаргу вирішено без достатньої перевірки її обґрунтованості.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Встановлено що на підставі виконавчого листа від 29 липня 2015 рокуОСОБА_2 звернув до примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 4 червня 2015 року, яке набрало законної сили 21 липня 2015 року. Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 5 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48328283 з примусового виконання вказаного судового рішення про стягнення з ДАП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_2 63 399,85 грн. середнього заробітку з урахуванням індексації і компенсації та 10 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з п.3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений зазначеним пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Пунктом 1 розділу Загальні питання Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 3 вересня 2014 року, цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, стосується виконавчих документів за рішеннями суду про стягнення коштів або рішень судів, що набрали законної сили, які видані або ухвалені до набрання чинності Законом «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (з 1 січня 2013 року).

Виконавче провадження № 48328283 стосується виконання судового рішення від 4 червня 2015 року, яке набрало чинності 21 липня 2015 року. Зазначене судове рішення не підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а підлягає виконанню в загальному порядку - відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень; неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Встановлено, що виданий судом виконавчий лист звернуто стягувачем до примусового виконання. 5 серпня 2015 року державним виконавцем Гудковською Н.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано стягувачу для відома та боржнику, з наданням останньому терміну для самостійного виконання рішення до 11 серпня 2015 року.

Боржник не провів виконання судового рішення в добровільному порядку.

Після відкриття виконавчого провадження до його матеріал долучено лист ДАП «Львівські авіалінії» від 23 квітня 2012 року про закриття виконавчих проваджень у зв'язку з ліквідацією боржника, підписаний головою ліквідаційної комісії ДАП «Львівські авіалінії» ОСОБА_5. Зазначений лист датований до відкриття виконавчого провадження, постанова у якому оскаржується. Є встановленим, що на час відкриття цього виконавчого провадження ОСОБА_5 не був головою ліквідаційної комісії боржника, а таким з 16 лютого 2015 року був ОСОБА_6

До матеріалів виконавчого провадження долучено наказ Міністерства інфраструктури України № 496 від 3 листопада 2011 року, яким прийнято рішення про припинення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» шляхом його ліквідації; вирішено утворити комісію з ліквідації цього підприємства (п.1, п.2); голові комісії з ліквідації розмістити у тижневий строк в друкованих засобах масової інформації відповідні повідомлення про припинення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» (п.п.3.2 п.3); установити відповідно до встановленого законодавством України порядку строк заявлення кредиторів - два місяці з дня опублікування повідомлення про припинення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» (п.4).

У матеріалах виконавчого провадження наявний Витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення 14 листопада 2011 року запису про перебування юридичної особи в процесі припинення. З нього вбачається, що керівником підприємства є ОСОБА_8, голова комісії з припинення - ОСОБА_5 Відомості про стан підприємства на час відкриття виконавчого провадження у такому відсутні.

Після цього жодних дій на виконання судового рішення в межах виконавчого провадження не здійснено. 30 вересня 2015 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 48328283. Відповідно до наявного в матеріалах справи листа № 15555 від 30 вересня цю постанову направлено сторонам виконавчого провадження.

З постанови про закінчення виконавчого провадження № 48328283 вбачається, що виконавче провадження було закінчено на підставі п.2 ст.67, п.7 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Закінчення виконавчого провадження мотивовано тим, що наказом Міністерства інфраструктури України № 496 від 3 листопада 2011 року прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації ДАП «Львівські авіалінії». Встановлено, що наказом Міністерства інфраструктури України № 60 від 16 лютого 2015 року внесено зміни до наказу цього Міністерства від 3 листопада 2011 року щодо складу комісії з ліквідації Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» (п. 2 наказу).

Питання, пов'язані з ліквідацією юридичної особи за рішенням уповноваженого органу врегульовано статтями 105,110,111,112 ЦК України. Ліквідація підприємства згідно чинного законодавства передбачена і у випадку прийняття відповідного рішення засновником.

Згідно зі ст. 110 ЦК України, ч.1 ст. 59 ГК України юридична особа ліквідується за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду. У разі ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія проводить дії щодо погашення кредиторської заборгованості в порядку черговості позовних вимог.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом. Докази про надіслання виконавчого документа ліквідаційній комісії ДАП «Львівські авіалінії» відсутні.

Представник виконавчої служби у судовому засіданні ствердив, що відповідно до вимог закону постанова про закінчення виконавчого провадження від 30 вересня 2015 року та виконавчий лист надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору) ДАП «Львівські авіалінії». Однак, на підтвердження цього не надано належних та допустимих доказів. Із наявного у виконавчому провадженні листа № 15555 від 30 вересня 2015 року вбачається, що ліквідатору надіслано лише постанову про закінчення виконавчого провадження, хоч відомості про одержання адресатом такої відсутні. Відомості про надіслання виконавчого листа не підтверджені матеріалами виконавчого провадження та матеріалами справи. Одночасно із пояснень цього ж представника виконавчої служби вбачається, що виконавчий лист надіслано 16 лютого 2016 року ліквідатору ОСОБА_9 (хоч виконавче провадження закінчено 30 вересня 2015 року). Із наявних у матеріалах виконавчого провадження поштових відтисків, на які представник виконавчої служби посилається як на доказ надіслання виконавчого листа ліквідатору боржника, можна зробити висновок, що надання послуг поштового зв'язку було у 2014 році та січні 2015 року - до відкриття цього виконавчого провадження. Отже, виконавчий лист, який на той час ще не був виданий, не міг бути надісланий ліквідатору боржника.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Колегія суддів виходить із наявних в матеріалах справи доказів і на їх підставі прийшла до висновку, що державним виконавцем не виконано вимоги п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. Відтак, закінчення виконавчого провадження на підставі зазначених норм виключається.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності;колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Відтак, ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження № 48328283 від 30 вересня 2015 року, оскільки є встановленим, що державним виконавцем не виконано вимоги закону та не забезпечено виконання рішення суду, яке набрало законної сили та у встановленому порядку звернуто до примусового виконання.

Зазначених вище обставин, на порушення вимог статей 212 і 214 ЦПК України суд першої інстанції не врахував та прийшов до помилкового висновку про безпідставність скарги і відмовив у її задоволенні повністю. З такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст. 312, ст. 313, п.6 ч.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 5 жовтня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження (реєстраційний номер 48328283) від 30 вересня 2015 року.

Зобов'язати посадових осіб Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області вжити заходів для виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 4 червня 2015 року.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді