Постанова № 70850311, 27.11.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6442/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 року

Шевченківський районний суд м. Львова

В складі: головуючої – судді Баєвої О.І.

при секретарі Терех У.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

06.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, який в подальшому уточнив та остаточно просив суд, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті йому державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 листопада 2011 року. А також зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату державної пенсії у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України» «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011 року за відрахуванням фактично виплачених сум.

Як на підставу своїх вимог зазначив, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він, як особа віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протягом періоду з 20.06.2008р. по 31.10.2011р. отримував державну та додаткову пенсії, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ). Однак з 01.11.2011р. розміри призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести їх у відповідність з вимогами Закону №796, просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на зазначені в позові мотиви. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії А № 108146 с, при цьому є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в Личаківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Львова, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду у Шевченківському районі м. Львова та отримує основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 та 54 Закону №796-XII.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі.

Ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Крім цього, судом встановлено, що на підставі Постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 20.06.2008 року справа № 2А-136/08 (а.с. 15-16), яка залишена без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 року (а.с. 17-18) та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1, як особа віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протягом періоду з 20.06.2008р. по 31.10.2011р. отримував державну та додаткову пенсії, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Однак з 01.11.2011р. розміри призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 54 наведеного Закону (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема для осіб ІІ групи інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до І категорії передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.), згідно якої для інвалідів ІІ групи встановлюється в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Ст. 67 даного закону (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.

Враховуючи наведене, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011р.) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого, визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Як вбачається з листа Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова № 50/Г-12/146 від 21.07.2017р. (а.с. 25-26), розрахунок пенсій позивачу проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як рекомендовано у п. 9 листа Вищого адміністративного Суду України від 14.08.2008 року № 1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)», було передбачено, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав та відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно роз’яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8, відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».

Крім того, згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, незважаючи на вищенаведену норму, відповідачем не надано суду, належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження правомірності своїх дій.

Безпідставними, на думку суду, є покликання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, як на підставу у відмові в позові, оскільки судом встановлено, що даний строк позивачем пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 постійно після припинення виплати пенсії звертався в різні інстанції, зокрема, до УПФ у Шевченківському районі м.Львова, Личаківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м.Львова, Міністерства соціальної політики України, Міністерство юстиції України, в Прокуратуру Львівської області, а відтак, даний строк пропущений з поважних причин та його слід поновити.

Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 158, 160, 162, 163 КАС України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 листопада 2011 року.

Зобов’язати Личаківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України» «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011 року за відрахуванням фактично виплачених сум.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.