Рішення № 7085018, 08.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.09 Справа № 3/1/778-11/189

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Віта ЛТД”, м.Запоріжжя

до відповідача 1: Відкрите акціонерне товариство “Дослідно-експериментальний механічний завод”, м.Запоріжжя

до відповідача 2: Бахчисарайський цементний завод ВАТ “Будіндустрія”, м.Бахчисарай

до відповідача 3: Дніпровський металургійний завод ім.Дзержинського, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до відповідача 4: Зуєвська ГРЕС, м.Зугрес Харцизького району Донецької області

до відповідача 5: Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжявогнетрив”, м.Запоріжжя

до відповідача 6: Завод “Енергія”, м.Київ

у присутності представників:

позивача: Кісін Д.А. - керівник

відповідача 1: Саєнток О.Ю. –дов.б/н від 14.01.09

відповідача 5: Педак О.В. –дов.№18-1 від 01.01.09

відповідачів 2 –4, 6: не з'явились

про: захист прав власника патенту, стягнення матеріальної і моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява ТОВ “Віта Лтд” до ВАТ “Дослідно-експериментальний механічний завод” про, як вказано в заяві, присудження до повернення технічної документації, яка знаходиться в незаконному володінні, стягнення 75774грн. доходу, отриманого від реалізації відповідачем осаджувальних електродів третім особам, та стягнення 50000грн. моральної шкоди, яка нанесена престижу і ділової репутації позивача.

17.02.04р. справа прийнята до провадження даним складом суду і призначена до розгляду.

Провадження по справі неодноразово зупинялось у звязку з поданням сторонами по справі апеляційних і касаційних скарг, а також призначення судової експертизи.

Ухвалою від 22.03.05 до участі у справі як відповідачі залучені Бахчисарайський цементний завод ВАТ “Будіндустрія”, Дніпровський металургійний завод ім.Дзержинського, Зуєвська ГРЕС, Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжявогнетрив” та завод “Енергія”, яким, за наданими позивачем відомостями, першим відповідачем поставлена продукція, виготовлена за патентом позивача.

Позивач в ході розгляду справи уточняв позовні вимоги. Згідно останнім уточненням просить стягнути з першого відповідача 75774грн. матеріальної шкоди, отриманої першим відповідачем як прибуток при реалізації продукції за патентом №23647 А, який належить позивачу.

В обґрунтування позову посилається на наступне:

В 1998р. відповідно до угоди між ТОВ “Віта ЛТД” і ВАТ “ДЕМЗ” позивач передав першому відповідачу технічну документацію на виготовлення осаджувального електроду за патентом №23647 А, який належить позивачу.

В компенсацію отриманого перший відповідач повинен був погасити в грудні 1998р. заборгованість позивача перед його контрагентом –Київським заводом “Енергія”, що ним здійснено не було.

Використовуючи вказану технічну документацію відповідач виготовив прокатний стан, який дозволяє прокатувати осаджувальні електроди, виключні права на які захищені вказаним патентом позивача.

Невиконання першим відповідачем угоди спричинило позивачу матеріальну шкоду як власнику технічної документації і власнику виключних прав на виготовлення і продаж електродів.

Згідно цивільному кодексу і патентному законодавству України заподіяна шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі.

Тільки за наявними у позивача документам заподіяна шкода складає 75774грн. Розрахунок здійснений по доходу, отриманому першим відповідачем по двом підприємствам: Бахчисарайському цементному заводу і Дніпровському металургійному заводу.

Перший відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач за укладеною угодою свої зобов'язання не виконав, технічну документацію не передав.

Виготовлював і реалізовував осаджувальні електроди, право на які захищено його власним патентом (Деклараційний патент №44193 А), а не патентом позивача. Ніяким чином не порушував прав ТОВ “Віта ЛТД” і не завдав йому збитків.

П'ятий відповідач (ВАТ “Запоріжвогнетрив”) надав суду інформацію, що осаджувальні електроди отримувались ним в 1999р. в кількості 11шт. від ТОВ “Промкомплект”, а не від першого відповідача.

Інші відповідачі відзиви і витребувані матеріали не надали, представники в засідання не з'явились.

Справа розглядалась за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників позивача, першого і п'ятого відповідачів, встановив наступні обставини:

Позивач просить стягнути з першого відповідача 75774грн. матеріальної шкоди, отриманої першим відповідачем як прибуток при реалізації продукції за патентом №23647 А, який належить позивачу.

В обґрунтування позову посилається на те, що він поніс цю шкоду у зв'язку з невиконанням першим відповідачем договірних зобов'язань за укладеною угодою (перший відповідач повинен був погасити в грудні 1998р. заборгованість позивача перед його контрагентом –Київським заводом “Енергія”, що ним здійснено не було).

Використовуючи вказану технічну документацію відповідач виготовив прокатний стан, який дозволяє прокатувати осаджувальні електроди, виключні права на які захищені вказаним патентом позивача.

Невиконання першим відповідачем угоди спричинило позивачу матеріальну шкоду в сумі 75774грн. неодержаного прибутку як власнику технічної документації і власнику виключних прав на виготовлення і продаж електродів, виходячи з доходу, отриманому першим відповідачем при реалізації продукції Бахчисарайському цементному заводу і Дніпровському металургійному заводу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу УРСР (яка діяла на час звернення позивача в суд) у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач просить стягнути збитки у вигляді неодержаних доходів, які він одержав би у разі належного виконання зобов'язання першим відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.06.98 Держпатентом України позивачу по справі виданий патент на винахід “Електрофільтр” за №23414 і патент на винахід “Осаджувальний електрод електрофільтра” за №23647 А.

Між ТОВ “Віта ЛТД” (далі –“Товариство”) і ВАТ “ДЕМЗ” (далі –“Завод”) укладена угода б/н і б/д, згідно якої ТОВ “Віта ЛТД” зобов'язалось передати у власність ВАТ “ДЕМЗ” проектну і конструкторську документацію на виготовлення прокатного стану і реконструкції електрофільтрів (п.1.2 –1.9 угоди), а ВАТ “ДЕМЗ” зобов'язується, зокрема, надати допомогу в погашенні заборгованості ТОВ “Віта ЛТД” за договором з київським заводом “Енергія” (п.2.1 угоди).

В угоді вказано, що строк передачі проектно-конструкторської документації Товариством –з моменту підписання угоди.

Дата укладення угоди або дата її підписання відсутні.

Відповідно до ст.161 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а за відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Товариство доказів передачі Заводу проектно-конструкторської документації (акт приймання-передачі тощо) не надало, Завод отримання такої проектно-конструкторської документації заперечує.

Угодою передбачено, що строк погашення заборгованості Заводом – грудень 1998р., але угодою не визначено яку саме допомогу зобов'язався надати Завод і в якому розмірі.

Завод допомогу в погашенні заборгованості не надав, але встановити факт порушення зобов'язання з боку Заводу не має можливості у зв'язку з тим, що само зобов'язання не конкретизовано (яким чином, в якій сумі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Виходячи з викладеного, протиправна поведінка першого відповідача стосовно виконання зобов'язання за вказаною угодою відсутня.

Самі збитки і їх розмір позивач обґрунтовує доходом, неправомірно отриманим першим відповідачем внаслідок реалізації продукції, виготовленої за його патентом, Бахчисарайському цементному заводу і Дніпровському металургійному заводу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав документального підтвердження поставки першим відповідачем вказаним підприємствам продукції, виготовленої за патентом позивача, а також вартості відвантаженої продукції Бахчисарайському цементному заводу і Дніпровському металургійному заводу і суми отриманого першим відповідачем доходу.

Господарський суд неодноразово (ухвали від 23.06.05, 29.11.05, 02.03.06, 03.04.06, 13.06.06) зобов'язував першого відповідача надати відповідні матеріали (відомості про виготовлення продукції з застосуванням “осаджувального електрода електрофільтра” в 1998-2000р.р., відомості про реалізацію цієї продукції (договори, накладні, платіжні документи, тощо, –копії до справи); технічну документацію, на підставі якої виготовлена ця продукція (копії до справи), в тому числі ТУ У 01033326.002-99; докладні письмові пояснення щодо реалізації з позивачем угоди б/н і б/д про передачу проектної документації на виготовлення прокатного стану, калібрування профілю осаджувального електроду, конструкторської документації по ряду підприємств, а також договору від 21.02.2000р. про передачу прав власності на винаходи по патентах тощо).

Перший відповідач вказані матеріали не надав, посилаючись на відсутність у нього проектно-конструкторської документації позивача, а також на те, що виготовлював і реалізовував осаджувальні електроди, право на які захищено його власним патентом (Деклараційний патент №44193 А).

Згідно з частиною 1 статті 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

З ціллю зібрання необхідних документів для повного, всебічного і об'єктивного вирішення спору до участі у справі як відповідачі були залучені, зокрема, Бахчисарайський цементний завод і Дніпровський металургійний завод. Вказані підприємства також не надали відповідних матеріалів.

В обґрунтування позовних вимог позивач, в тому числі, посилається на рішення арбітражного суду Запорізької області від 16.03.01 по справі №5/1/143 за позовом ВАТ “Південкольорметгазоочистка” (якому позивач за договором від 21.02.2000р. передав усі права, що випливають із патентів України 23414А –“Електрофільтр” та 23647А –“Осаджувальний електрод електрофільтра”) до ВАТ “Дослідно-експериментальний механічний завод”, яким встановлено використання останнім винаходу “Осаджувальний електрод електрофільтру”.

Вказаним рішенням арбітражного суду дійсно встановлено, що ВАТ “ДЕМЗ” використовував винахід “Осаджувальний електрод електрофільтру” за патентом, який належав ТОВ “Віта ЛТД”, а саме вказано що:

“...З матеріалів справи убачається, що раніше відповідач використовував винахід “Осаджувальний електрод електрофільтру”, що створює загрозу можливого порушення прав позивача.”

Між тим, як вказано раніше, відсутнє документальне підтвердження об'єму і вартості виробленої і відвантаженої продукції з використанням винаходу позивача.

Крім того, першим відповідачем наданий договір про передачу права користування патентами України від 25.08.98, укладеного між Товариством і Заводом, згідно якому Товариство передає безоплатно Заводу для використання Патенти України “Електрофільтр” 23414 А і “Осаджувальний електрод електрофільтру” 23647 А.

Позивач проти укладання цього договору не заперечує, але посилається на те, що дозвіл на використання цих патентів не зареєстрований в установленому законом порядку, тому фактично не можна вважати цей договір реалізованим.

З огляду на викладене в даному випадку також відсутні (не доказані) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вина першого відповідача в заподіянні збитків.

Для з'ясування доводів позивача і першого відповідача стосовно застосування патенту №23647А ухвалою від 19.01.07 по справі призначалась судова експертиза, проведення якої було доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України. Цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача здійснити передоплату за проведення експертизи з подальшим розподілом судових витрат при прийнятті рішення по справі.

Позивач передоплату не здійснив, у зв'язку з чим проведення судової експертизи завершено не було.

Оцінивши у сукупності зібрані в справі докази суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя С.А.Гончаренко

          В судовому засіданні 08.12.09 за згодою представників позивача, відповідачачів 1,5 оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 10.12.09.