Рішення № 70849621, 08.12.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.12.2017 Провадження № 2/337/1534/2017

ЄУН 337/3373/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 грудня 2017 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Гальцевої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «ВЕСНА-2» про стягнення матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

06.09.2017 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з відповідача ЖБК «ВЕСНА-2» на її користь заподіяну моральну шкоду, яку визначила у 50000 грн, та матеріальну в розмірі 40993,60 грн, що становлять витрати на правову допомогу, які вона понесла при розгляді справ за її позовами до ЖБК «Весна-2», за якими рішення ухвалене на її користь, оскільки змушена була відновлювати свої законні права в трьох судових цивільних процесах, була змушена звернутися за допомогою до фахівців в галузі права, так як сама не має юридичної освіти, що потребує витрата та завдає збитки. Під час розгляду справи по суті збільшила заявлені позовні вимоги в частині відшкодування понесених витрат на правову допомогу, визначивши матеріальну шкоду у розмірі 72 923,00, крім того, просить стягнути на її користь судові витрати в розмірі, що понесла під час розгляду заявлених позовних вимог в розмірі 12 480 грн.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Представник позивача вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, надав письмові заперечення, які підтримав у судовому засіданні просить у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши матеріали цивільних проваджень № 2/337/35/2015; 2/337/57/2016; 2/337/41/2017, вислухавши пояснення представників сторін та позивачки, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено:

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області по справі № 337/5987/15ц, № 2/337/35/2015; № 22-ц/778/2043/15 від 14.07.2015 р. яке набрало законної сили та обов'язковим для суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до ЖБК «ВЕСНА-2» задоволено частково, визнане незаконним та скасоване рішення загальних зборів членів ЖБК «ВЕСНА-2» від 30.07.2014 року про обрання складу правління та складу ревізійної комісії; визнане незаконним та скасоване рішення членів правління та ревізійної комісії ЖБК «ВЕСНА-2» від 30.07.2014 року про обрання: голови ЖБК «ВЕСНА-2», заступника голови правління ЖБК «ВЕСНА-2», голови ревізійної комісії ЖБК «ВЕСНА-2», в частині заявлених позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді голови ЖБК «ВЕСНА-2» відмовлено.

При розгляді зазначеної цивільної справи правову допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Лишенко С.С. , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 884, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № 50/2014 від 28.10.2014 року. Під час розгляду справи по суті ОСОБА_1 питання щодо стягнення на її користь понесених судових витрат не порушувала, відповідні вимоги не заявляла.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя по справі № 2/337/57/2016 від 07.04.2015 року, яке набрало законної сили та обов'язковим для суду, позов ОСОБА_1 до ЖБК «ВЕСНА-2» - задоволено частково, визнане незаконним та скасоване рішення загальних зборів ЖБК «ВЕСНА-2» від 30.07.2014 року в частині прийняття нових членів в ЖБК «ВЕСНА-2» оцінки діючого голови ЖБК «ВЕСНА-2» ОСОБА_1 та оцінки діючої ревізійної комісії; визнане незаконним та скасоване рішення загальних зборів ЖБК «ВЕСНА-2» від 21.02.2015 року; визнане незаконним та скасоване рішення загальних зборів ЖБК «ВЕСНА-2» від 26.07.2015 року про прийняття нових членів в ЖБК «ВЕСНА-2» обрання складу правління ЖБК «ВЕСНА-2» обрання ревізійної комісії, визнане незаконним та скасоване рішення членів правління та ревізійної комісії ЖБК «ВЕСНА-2» від 26.07.2015 року про обрання голови правління та його заступника, обрання голови ревізійної комісії. В задоволенні інших позовних вимог в частині скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11031070006025523 від 11.09.2014 року про внесення змін до відомостей про юридичну особу про керівника юридичної особи та в частині скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11031060008025523 від 25.10.2014 року про підтвердження відомостей про юридичну особу - відмовлено.

При розгляді зазначеної цивільної справи правову допомогу ОСОБА_1 надавав представник ОСОБА_4, який діяв на підставі договору доручення, що підтверджений довіреністю від 19.08.2015 року. Під час розгляду справи по суті ОСОБА_1 питання щодо стягнення на її користь понесених судових витрат не порушувала, відповідні вимоги не заявляла.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя по справі № 2/337/41/2017 від 19.05.2017 року позов ОСОБА_1 до ЖБК «ВЕСНА-2» задоволено частково; визнане незаконним та скасоване рішення загальних зборів ЖБК «ВЕСНА-2» від 22.05.2016 року, оформлене протоколом №22/05/2016 від 22.05.2016 року; визнане незаконним та скасоване рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку "Весна-144" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 13 від 31.07.2016 року, оформлене протоколом №1 від 31.07.2016 року, визнане незаконним та скасоване рішення зборів правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Весна-144" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 13 від 31.07.2016 року, оформлене протоколом №1 від 31.07.2016 року, оформлене протоколом №31-07/16 від 31.07.2016 року; в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування запису №11031270011025523 від 25.05.2016 року, внесеного до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором ОСОБА_5 та визнання незаконним та скасування запису №11031450000040998 від 11.08.2016 року, внесеного до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором ОСОБА_5 - відмовлено.

При розгляді зазначеної цивільної справи правову допомогу ОСОБА_1 надавав представник ОСОБА_4, який діяв на підставі договору доручення, що підтверджений довіреністю від 19.08.2015 року та договору про надання правової допомоги № 10/2017 від 20.06.2017 року. У відповідності до т. 56 ч.2 ЦПК України ОСОБА_4 ухвалою суду за заявою ОСОБА_1 до участі у справі саме як особа, що надає правову допомогу, не допускався, документи, підтверджуючи статус фахівця у галузі права, у матеріалах провадження відсутні. Під час розгляду справи по суті ОСОБА_1 питання щодо стягнення на її користь понесених судових витрат не порушувала, відповідні вимоги не заявляла.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", за винятком випадку застосування правил міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та яким передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом (ч. 2. ст. 2 ЦПК України).

Види судових витрат (до яких віднесено витрати на правову допомогу - ст. 84 ЦПК України) визначені у ст. 79 ЦПК України, а їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом (ст.ст. 88, 89 ЦПК України). Крім цього суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його резолютивній частині (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України).

У разі невирішення судом питання про судові витрати суду, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи надано можливість ухвалити додаткове рішення (п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України). Ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно п. 9 ч. 1 ст. 293 ЦПК України.

Таким чином, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження ухвал суду з цього питання у цивільному судочинстві регулюється та підпорядкований нормам ЦПК України.

Відповідно види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження судових рішень щодо судових витрат в адміністративному судочинстві регулюється та підпорядкований нормам КАС України (зокрема, ч. 1 ст. 5,ст.ст. 87, 90, 94, 97, 98, 160,161, 163, 168 цього Кодексу).

Згідно зі змістом зазначених положень ЦПК України та КАС України вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами вказаних процесуальних законів.

Отже витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, понесені особою у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справ в порядку цивільного та адміністративного судочинства, такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди. Зазначена правова позиція викладена в ухвалі ВСУ України №6-1275 св 08 від20 травня 2009 року та № 6-3009св09 від15.04.2009 року.

У відповідності до п.2 Постанови ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України, зазначені витрати не є збитками в розумінні т. 22 ЦК України, не входять до ціни позову та не можуть стягуватися як збитки .

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі ВСУ України №6-1275 св 08 від20 травня 2009 року та № 6-3009св09 від 15.04.2009 року.

Доводи представника позивача про існування інших більш пізніх за часом правових позицій з аналогічних питань, зокрема її посилання на судові рішення у справах №№ 546/1177/16-ц від 15.11.2017 року; № 910/31680/15 від 20.07.2016 року; № 6-32389ск від 06.04.2016 року, суд до уваги не приймає, оскільки вони прийняті стосовно розподілу судових витрат на правову допомогу при ухвалені рішення судом в порядку ст.ст. 88,89 ЦПК України, крім того, у відповідності до норм ЦПК України, зокрема ст. 360-7 ЦПК України, лише висновок ВСУ щодо застосування норм права повинен враховуватися судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права, рішення від 15.11.2017 року по справі 546/1177/16-ц ухвалено Решетилівський районний суд Полтавської області по справі предметом позову якого було визнання недійсним договору дарування, рішення від 20.07.2016 року по справі № 910/31680/15 ухвалене ВГСУ по справі предметом позову якого було відшкодування шкоди в порядку регресу, прийняте стосовно розподілу витрат на правову допомогу при постановлені судом ухвали про залишення позову без розгляду, рішення від 06.04.2016 року ухвалене ВССУ по справі № 6-32389ск, стосовно відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в тому числі і стосовно розподілу судових витрат.

Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди, яка складається з витрат, понесених на правову допомогу, задоволені бути не можуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених ч. 2 статті 1167 ЦК. З висновку цієї статті вбачається наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Це означає, що моральну шкоду відшкодовує не юридична особа, а винна особа, яку в свою чергу треба виявити.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК та в Постанові Пленуму Верховного Суду №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров'я у зв'язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

Верховний суд України в своїй Постанові Пленуму від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (п.4) зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім доводів зазначених у позовної заяві будь-яки інші докази на підтвердження заявлених вимог у справі відсутні, що позивачем не подано доказів на підтвердження того, що йому завдано саме моральної шкоди відповідачем; позивач не вказав в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода, з яких міркувань останній виходив, визначаючи її розмір та не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів, а тому заявлені позовні вимоги щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 3-11, 14, 57, 60, 61, 88, 208, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ «ВЕСНА-2» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову , застосовані ухвалою суду від 15.09.2017 року. Зняти арешт грошових коштів, що належить ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНОМУ КООПЕРАТИВУ «ВЕСНА-2», накладений ухвалою суду від 15.09.2017 року

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: Л.Г. Салтан