Рішення № 7084937, 27.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09 Справа № 4/214/09

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Інвест”, (70440, с. Мар’ївка Запорізького району Запорізької області, вул. Першотравнева, 2-Б)

Про стягнення 65 600,37 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 242-К від 22.02.2008 р., 33 430,21 грн. суми індексації, 7 764,21 грн. пені та 13 251,27 грн. процентів за користування товарним кредитом

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Шевейко Р.І.

За участю представників:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Свідлова М.Г. –довіреність № 2 від 16.06.2009 р.

          26.05.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м. Дніпропетровськ (ТОВ “Агросфера”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Інвест”, с. Мар’ївка Запорізького району Запорізької області (ТОВ “Лан-Інвест”) про стягнення 65 600,37 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 242-К від 22.02.2008 р., 33 430,21 грн. суми індексації, 7 764,21 грн. пені та 13 251,27 грн. процентів за користування товарним кредитом.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.05.2009 р. порушено провадження у справі № 4/214/09, судове засідання призначено на 01.07.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

          У зв’язку із неявкою судове засідання представників сторін розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 27.07.2009 р.

          За клопотанням представників відповідача, занесеним до протоколу судового засідання від 22.07.2009 р., в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 27.07.2009 р. для оголошення судового рішення в повному обсязі.

          В судовому засіданні 27.07.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 524, 525, 526, 533, 625, 632, 691, 694 ЦК України, ст., ст. 179, 193, 198 ГК України і полягають в тому, що 22.02.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № 242-К, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар) відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього). Відповідно до п., п. 3.1, 3.2 Договору конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплату товару наведені в специфікаціях до Договору, що є його невід’ємними частинами. Загальна сума Договору складається з суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього Договору. Згідно з п. 4.1 Договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються в специфікаціях до Договору. 22.02.2008 р. між сторонами була погоджена Специфікація № 1 до Договору № 242-К від 22.02.2008 р., згідно якої загальна вартість товару, що постачається позивачем відповідачу склала 82 000,47 грн. з ПДВ. Пунктом 1 Специфікації № 1 визначено, що відповідач згідно умов Договору повинен в строк до 01.04.2008 р. перерахувати на поточний рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 20 % від вартості всього товару по специфікації (16 400,09 грн.). На залишок заборгованості відповідачу надається товарний кредит з відстрочкою платежу наступним чином: 30 % від суми вартості всього товару по специфікації (24 600,14 грн.) відповідач має сплатити до 25.08.2008 р., решту –50 % від суми вартості товару по специфікації (41 000,23 грн.) відповідач має сплатити до 25.10.2008 р. На виконання умов Договору та Специфікації № 1 на підставі видаткової накладної № 0804143/00 від 08.04.2008 р. відповідачу був поставлений товар на обумовлену суму 82 000,46 грн. з ПДВ. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень на підставі довіреності серії ЯНМ № 277943 від 07.04.2008 р. В порушення умов Договору відповідачем отриманий товар був оплачений частково в сумі попередньої оплати в розмірі 16 400,09 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 242-К від 22.02.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на час звернення до суду з даним позовом становить 65 600,37 грн. Пунктом 4.6 Договору сторони узгодили, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання Договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу проіндексовану суму відповідного платежу по Договору за розрахунком, наведеним в п. 4.6 Договору. Сума індексації станом на 15.05.2009 р. складає 33 430,21 грн. Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених у специфікації до Договору, відповідач сплачує позивачу штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за період з 25.08.2008 р. по 23.04.2009 р. складає 7 764,21 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7. 2 Договору передбачено, що у разі погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Лан-Інвест” 65 600,37 грн. основного боргу, 33 430,21 грн. суми індексації, 7 764,21 грн. пені та 13 251,27 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та не заперечив, що дійсно між сторонами укладений Договір купівлі-продажу № 242-К від 22.02.2008 р., за яким на підставі видаткової накладної № 0804143/00 від 08.04.2008 р. ТОВ “Лан-Інвест” отримало засоби захисту рослин на суму 82 000,46 грн. За отриманий товар відповідач сплатив лише суму передплати в розмірі 16 400,09 грн. Таким чином, вимога позивача про стягнення 65 600,37 грн. заборгованості за Договором № 242-К від 22.02.2008 р. є цілком обґрунтованою. Однак, відповідач заперечує проти стягнення 33 430,21 грн. суми індексації, оскільки п. 4.1 Договору сторони чітко визначили, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються в специфікаціях до Договору. Специфікація № 1 від 22.08.2008 р. не містить ніяких застережень щодо зміни ціни у зв’язку із підвищенням курсу долара США. Отже, оскільки відповідно до умов чинного законодавства зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, то одностороння зміна ціни товару є незаконною. Також відповідач заперечує проти стягнення з нього 7 764,21 грн. пені, мотивуючи тим, що в п. 7.1 Договору, яким передбачено, що у разі прострочення платежу покупець оплачує штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, сторони не узгодили за який саме період треба брати облікову ставку НБУ. Тобто, Договором не визначений розмір пені, що є порушенням приписів діючого законодавства. Стосовно вимоги про стягнення 13 251,27 грн. процентів за користування товарним кредитом, то відповідач пояснив наступне. Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малоу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. Пунктом 7.2 Договору сторони і передбачили відповідальність відповідача за порушення умов договору, а саме у разі погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати. Таким чином, нарахування товарного кредиту у розмірі 0,1 % можливо лише за період з 25.10.2008 р. по 24.04.2009 р. в сумі 11 939,27 грн. (за шість місяців). Враховуючи викладене, відповідач вважає законними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 65 600,37 грн. основного боргу за Договором № 242-К від 22.02.2008 р. та 11 939,27 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Крім того, відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням про надання розстрочки виконання судового рішення у справі № 4/214/09 на три місяці зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками з грудня 2009 року по лютий 2010 рік, що мотивує наступним. Основним видом діяльності відповідача як суб’єкта підприємницької діяльності є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції (зернових та технічних культур). Підприємство отримує сезонний дохід. Для виробничих витрат підприємство змушено отримувати кредити. Так, за відповідачем рахується банківський кредит в розмірі 400 000,00 грн. та товарні кредити від постачальників товарів сільськогосподарського призначення загальною сумою 135 236,62 грн., які на теперішній час є непогашеними. Кошти отримані за зібраний на початку липня врожай спрямовані на виплату заробітної плати, придбання палива та запчастин для сільгосптехніки. Оскільки отримання врожаю пізніх культур згідно технологічного циклу очікується на жовтень-листопад 2009 року, відповідач вважає, що одночасне і негайне виконання судового рішення у справі № 4/214/09 є неможливим, тому просить суд задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення.

Позивач проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у справі № 4/214/09 заперечив, та пояснив, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заяви, не є виключними та такими, що перешкоджають виконанню рішення суду в строк визначений законом. Посилання відповідача на те, що за ним рахуються банківські та товарні кредити не звільняє його від обов’язку виконати грошові зобов’язання перед ТОВ “Агросфера” за Договором № 242-К від 22.02.2008 р. Позивач як суб’єкт господарювання також має кредитні відносини з банківськими установами і невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань призводить до того, що позивач має ускладнення із своєчасними та повними розрахунками із своїми контрагентами. Крім того, позивач просить суд врахувати те, що продаж відповідачу товару за Договором № 242-К від 22.02.2008 р. здійснювався на умовах товарного кредиту, сторонами було враховано, що діяльність підприємства відповідача має сезонний характер, тому остаточний розрахунок був визначений строком на 25.10.2008 р. Тобто, фактично відповідач вже мав розстрочку погашення заборгованості за отриманий товар. Просить суд в заяві про надання розстрочки відмовити.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.02.2008 р. між ТОВ “Агросфера” (позивачем у справі) та ТОВ “Лан-Іінвест” (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 242-К (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобов’язався передати, а відповідач (покупець) прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар) відповідно до умов Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно з п. 3.1 Договору конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до Договору. Специфікації є невід’ємними частинами даного Договору.

Загальна сума Договору складається з суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід’ємною частиною, що передбачено п. 3.2 Договору.

Моментом фактичного відвантаження товару, згідно п. 4.2 Договору вважається дата вказана у видатковій накладній.

У відповідності до п. 5.1 Договору право власності на товар переходить до відповідача в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписанням накладних на передачу.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються в специфікаціях до Договору.

22.02.2008 р. між сторонами була погоджена Специфікація № 1 до Договору № 242-К від 22.02.2008 р., згідно якої загальна вартість товару, що постачається позивачем відповідачу склала 82 000,47 грн. з ПДВ.

Пунктом 1 Специфікації № 1 встановлено, що відповідач згідно умов Договору повинен в строк до 01.04.2008 р. перерахувати на поточний рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 20 % від вартості всього товару по специфікації, що дорівнює 16 400,09 грн. На залишок заборгованості відповідачу надається товарний кредит з відстрочкою платежу наступним чином: 30 % від суми вартості всього товару по специфікації (24 600,14 грн.) відповідач має сплатити до 25.08.2008 р., решту –50 % від суми вартості товару по специфікації (41 000,23 грн.) відповідач має сплатити до 25.10.2008 р.

Згідно з п. 4.2 Договору товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до Договору.

Відповідно до п. 4.9 та п. 4.10 Договору позивач зобов’язаний надати відповідачу наступні документи: рахунок, податкову накладну, накладну на передачу товару (видаткова), сертифікат якості, а на вимогу –товарно-транспортну накладну. Відповідач зобов’язаний надати позивачу доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей для отримання товару.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору № 242-К від 22.02.2008 р. та Специфікації № 1 позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на підставі видаткової накладної № 0804143/00 від 08.04.2008 р. на обумовлену суму 82 000,46 грн. з ПДВ.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача згідно довіреності серії ЯНМ № 277943 від 07.04.2008 р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковою накладною № 0804143/00 від 08.04.2008 р. на поставку товару та довіреністю на отримання товару серії ЯНМ № 277943 від 07.04.2008 р. Зазначена видаткова накладна узгоджена між сторонами, товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на накладній. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії –залучені до матеріалів справи).

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 25869/242К/1 від 22.02.2008 р.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату отриманого товару в порядку та в строки, визначені в Специфікації № 1 від 22.02.2008 р.

Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар був оплачений частково в сумі 16 400,09 грн. (попередня оплата за товар). Решту суми боргу відповідач не погасив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 242-К від 22.02.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства, у зв’язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 65 600,37 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “Агросфера” у розмірі 65 600,37 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та не заперечується відповідачем.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 11.1 Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків –до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань за цим Договором.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 65 600,37 грн. основного боргу за отриманий товар пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Пунктом 4.6 Договору сторони узгодили, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання Договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу проіндексовану суму відповідного платежу по Договору. Проіндексована сума платежу встановлюється наступним чином:

(А1/А0) х СП = ПСП,

де А1 –офіційний курс долара США на дату платежу; А0 –офіційний курс долара США на дату підписання договору; СП –сума поточного платежу; ПСП –проіндексована сума платежу.

За розрахунком позивача сума індексації станом на 15.05.2009 р. складає 33 430,21 грн. Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Враховуючи, що матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов’язань по оплаті отриманого товару за Договором № 242-К від 22.02.2008 р. доведений та відповідачем не оспорюється, а також те, що офіційний курс гривні до долара США на дату звернення ТОВ “Агросфера” до суду з даним позовом збільшився більше ніж на 2 % (762,35 грн. за сто одиниць проти 505,00 грн. за сто одиниць, згідно відомостей НБУ), суд вважає вимоги в частині стягнення суми індексації правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що вимога про сплату суми індексації є безпідставною зміною ціни договору, яка узгоджена сторонами в Специфікації № 1 від 22.02.2008 р. до Договору № 242-К від 22.02.2009 р., суд вважає безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України однією з підстав виконання цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання і не здійснив оплату товару у встановлений в Договорі термін, то позивач вправі вимагати оплату товару і після спливу терміну платежу, визначеного Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до змісту п. 3.1 Договору загальна сума Договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід’ємними частинами.

Специфікація № 1, підписана в рамках договору № 242-К від 22.02.2008 р., передбачає асортимент, кількість, умови оплати товару, а також вартість товару як у іноземній валюті (долар США), так і у грошовій одиниці України –гривні (по курсу на дату підписання Договору).

Згідно з ч. 2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 691 ЦК України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений ч. 3 ст. 691 ЦК України, пунктом 4.6 Договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначаться за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, виходячи з того, що умови індексації суми боргу визначені сторонами в укладеному між ними Договорі, який, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами, нарахована позивачем сума індексації за своєю правовою природою є сумою основного боргу, не суперечить умовам Договору та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.1 Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених у специфікації до Договору, відповідач сплачує позивачу штрафну неустойку і вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за період з 25.08.2008 р. по 23.04.2009 р. складає 7 764,21 грн. Розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Заперечуючи проти стягнення пені відповідач посилається на те, що Договором не визначений розмір пені, оскільки п. 7.1 Договору передбачено, що у разі прострочення платежу покупець оплачує штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, тобто сторони не узгодили за який саме період треба брати облікову ставку НБУ.

Доводи відповідача в цій частині спростовуються тим, що чинним законодавством чітко передбачено, що розмір штрафної санкції (пені) не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ст. 231 ГК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Отже, оскільки часом користування чужими коштами фактично є час прострочення оплати, то період за який береться облікова ставка НБУ і є весь час прострочки платежу, який у відповідності до ст. 232 ГК України обмежується шестимісячним терміном.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 7 764,21 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7. 2 Договору передбачено, що у разі погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати.

Сума процентів за користування товарним кредитом, згідно розрахунку позивача, складає 13 251,27 грн.

Відповідач проти суми нарахованих позивачем процентів за користування товарним кредитом заперечує та вважає, що нарахування товарного кредиту у розмірі 0,1 % можливо лише за період з 25.10.2008 р. по 24.04.2009 р. в сумі 11 939,27 грн. (за шість місяців), виходячи з приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд доводи відповідача в цій частині вважає хибними виходячи з того, що ч. 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Підсумовуючи наведене, оскільки проценти за користування товарним кредитом є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то вони не можуть розцінюватися як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст., ст. 230-232 ГК України.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування процентів за користування товарним кредитом та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Лан-Інвест” 65 600,37 грн. основного, 33 430,21 грн. суми індексації, 7 764,21 грн. пені та 13 251,27 грн. процентів за користування товарним кредитом документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення на три місяці зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками з грудня 2009 року по лютий 2010 рік, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, суд відхиляє заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення у справі № 4/214/09, виходячи з такого.

Згідно з п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Докази, на які посилається відповідач в обґрунтування заяви, не свідчать про наявність виключних обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду в строк визначений законом. Доказів відсутності майна чи грошових коштів, необхідних для погашення боргу перед позивачем відповідач судові не довів. Крім того, судом приймається до уваги те, що продаж відповідачу товару за Договором № 242-К від 22.02.2008 р. здійснювався на умовах товарного кредиту, сторонами було враховано, що діяльність підприємства відповідача має сезонний характер, тому остаточний розрахунок був визначений строком на 25.10.2008 р. Отже, фактично відповідач вже мав розстрочку погашення заборгованості за отриманий товар.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан та матеріальні інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ “Лан-Інвест” про надання розстрочки виконання судового рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 530, 533, 524-526, 549, 599, 611, 625, 629, 631, 632, 655, 692, 694 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Інвест”, (70440, с. Мар’ївка Запорізького району Запорізької області, вул. Першотравнева, 2-Б, код ЄДРПОУ 34591420, р/р № 26007002447001 в ФЗД АТ “Індекс-банк” м. Запоріжжя, МФО 313861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 31320991, р/р № 26003001300072 в ВАТ “АКТАБАНК” м. Дніпропетровськ, МФО 307394) 65 600 (шістдесят п’ять тисяч шістсот) грн. 37 коп. основного боргу, 7 764 (сім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 21 коп. пені, 33 430 (тридцять три тисячі чотириста тридцять) грн. 21 коп. суми індексації, 13 251 (тринадцять тисяч двісті п’ятдесят одну) грн. 27 коп. суми процентів за користування товарним кредитом та 1 512 (одну тисячу п’ятсот дванадцять) грн. 97 коп. судових витрат.

Видати наказ.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко