Постанова № 70849368, 07.12.2017, Якимівський районний суд Запорізької області

П О С Т А Н О В А

iменем України

3/330/647/2017

Справа № 330/2298/17

"07" грудня 2017 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В. при секретарі – Корнієнко М.М., за участю прокурора Дударенка О.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши матеріали адміністративних справи, що надійшли з Управління захисту економіки в Запорізькій області департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності директора КП «Розвиток курортної зони» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого директором КП «Розвиток курортної зони» Якимівського району, Запорізької області, селищний голова, ІДН: суду не відомий, за ч.1 ст. 172-7 КУпАП та за ч.2 ст. 172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 року до Якимівського районного суду Запорізької області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП. Крім того 30.10.2017 року на адресу суду надійшов адміністративний матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Ухвалою суду від 14.11.2017 року зазначені справи об’єднані в одне провадження в порядку ст. 36 КУпАП.

Так, відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-УП від 14.10.2014 суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті. Статтею 41 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті З цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Відповідно до абзацу 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особа, зазначена у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язана: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, - Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів. Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищна рада є органом місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та єдиним підписантом комунального підприємства «Розвиток курортної зони» (ЄДРПОУ - 31791572), заснованого Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, є ОСОБА_2.

08.02.2013 Кирилівською селищною радою в особі виконуючого обов'язки селищного голови ОСОБА_3 з ОСОБА_4 укладено контракт, згідно з яким останнього призначено на роботу до КП «Розвиток курортної зони» на посаду директора строком до 08.02.2014 року.

08.02.2017 року, відповідно до угоди про продовження контракту з керівником підприємства, що належить до комунальної власності Кирилівської селищної територіальної громади, дію вищевказаного контракту продовжено до 08.02.2018 року. Згідно з контрактом, ОСОБА_2 є посадовою особою, має у підпорядкуванні підлеглих, та наділена організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями.

Відповідно до статуту КП «Розвиток курортної зони», засновником підприємства є Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичною особою публічного права визначається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування. Таким чином, КП «Розвиток курортної зони» Кирилівської селищної ради є юридичною особою публічного права, а ОСОБА_2 будучи директором цього комунального підприємства, відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП та п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-7 КУпАП.

Згідно з інформацією Запорізького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в області, 25.04.1987 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - Коваленко) укладено шлюб.

03.10.2016 року Рішенням Якимівського районного суду шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано, зазначене рішення набрало законної сили лише 13.10.2016 року.

16.09.2016 між КП «Розвиток курортної зони» в особі директора ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір № 25 на суму 17391,29 грн. За умовами вказаного договору ОСОБА_5 у строк з 16.09.2016 по 31.12.2016 зобов'язується виконати роботи з озеленення території.

29.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016 та 31.12.2016 директором КП «Розвиток курортної зони» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписано акти про виконання робіт, відповідно до яких ОСОБА_5 виконано роботи з озеленення території на загальну суму 17391,29 грн., за цивільно-правовим договором від 16.09.2016 № 25. Таким чином, директор КП «Розвиток курортної зони» ОСОБА_2, 16.09.2016 підписав зі своєю дружиною ОСОБА_5 договір за № 25 та акти про виконання робіт за вказаним договором, у наслідок чого ОСОБА_5 одержала від зазначеного комунального підприємства грошові кошти у сумі 17391,29 грн. При цьому, ОСОБА_2, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме суперечність між його майновим інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність та неупередженість вчинення дій, не повідомив Кирилівського селищного голову, Національне агентство з питань запобігання корупції про наявність реального конфлікту інтересів при укладанні вказаного договору.

Отже, директор КП «Розвиток курортної зони» ОСОБА_2, порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014) – неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

При цьому, ОСОБА_2, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме суперечність між його майновим інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність та неупередженість вчинення дій, підписав зі своєю дружиною ОСОБА_5 договір № 25 та акти про виконання робіт за вказаним договором, діючи її у майнових інтересах, тобто вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, директор КП «Розвиток курортної зони» ОСОБА_2, порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону № 1700- VII від 14.10.2014 року) - вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Також судом встановлено, що місцем вчинення адміністративного правопорушення за ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП, пов'язаного з корупцією, є місце роботи ОСОБА_2 - КП «Розвиток курортної зони», розташоване за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 1 (Калініна, 67), оскільки у приміщенні зазначеного підприємства між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5 укладено вищевказаний договір.

Датою вчинення зазначеного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є 16.09.2016 рік, тобто день укладання вищевказаного договору.

В протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-7 КУпАП та протоколі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 172-7 КУпАП, фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП є 27.10.2017 року, оскільки, як зазначено, саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надається оцінка зібраним доказам у їх сукупності.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнали та надали письмові пояснення по справі, в яких зазначили що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває об'єднаний адміністративний матеріал щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 27 жовтня 2017 року за № 190 йому інкримінується склад адміністративного правопорушення, пов'язаний з корупцією, передбачений ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, а саме: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів. Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 27 жовтня 2017 року за № 191 в його діях, начебто, наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме: вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів. 14 листопада 2017 року постановою Якимівського районного суду Запорізької області справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 за ч.І ст.172-7 КУпАП об'єднано зі справою про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП в одне провадження та присвоєно номер провадженню 3/330/647/2017. Обставини які, викладені в вищевказаних протоколах є надуманими, безпідставними, нічим не підтвердженими та такими, що повністю спростовуються матеріалами, які містяться в адміністративні справі та не узгоджується із нормами закону. Так, 08 лютого 2013 року Кирилівською селищною радою в особі виконуючого обов'язки селищного голови ОСОБА_3 з ОСОБА_2 укладено контракт, згідно з яким його призначено на роботу до КП «Розвиток курортної зони» на посаду директора. Згідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП та п.п. «а» п. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» я, будучи директором КП «Розвиток курортної зони» Кирилівської селищної ради, є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-7 КУпАП. Відповідно до змісту вищевказаних протоколів, нею начебто було порушено вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбаченого ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративне правопорушення - вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, зокрема, 16 вересня 2016 року ОСОБА_2. будучи директором КП «Розвиток курортної зони» підписав зі своєю дружиною ОСОБА_5 цивільно-правовий договір, діючи у її майнових інтересах. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особі зазначені у п. п. 1,2 ч. 1 ст. З цього Закону зобов'язані не вчиняти дій та не приймати рішень умовах реального конфлікту інтересів. Відповідно до визначень, наведених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»: - реальним конфліктом інтересів є суперечність між приватним інтересом особи та службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; - приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням висновку науково - правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 20її року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та і службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) ні об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій пі; час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу ще суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, І також часовий - взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факт реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а елі; безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: - наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітке сформульований (артикульований) та визначений; - наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; - наявність повноважень на прийняття рішення; - наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала й або свідомо допускала настання цих наслідків. Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Так, ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а частиною другою цієї статті передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому, визначення поняття «реальний конфлікт інтересів» у примітці до ст. 172-7 КУпАП є ідентичним визначенню, наведеному у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Посилаючись на наявність реального конфлікту інтересів, автор протоколу не зазначає, в чому полягає цей конфлікт, очевидно, виходячи з того, що для його констатації достатньо лише факту перебування службової особи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 З таким міркуванням особи, яка склала протокол, погодитись не можна, оскільки він вважає, що для встановлення суперечності інтересів недостатньо формального встановлення факту існування зареєстрованого шлюбу. З етимології іменника «конфлікт» і змісту примітки до статті, що тлумачить це поняття, випливає, що для кваліфікації дій особи за ознаками неповідомлення про наявність конфлікту інтересів треба констатувати наявність суперечності між особистими інтересами службової особи та її службовими повноваженнями. На підставі викладеного вважаю, що не доведено наявність суперечностей між моїми особистими інтересами та своїми службовими повноваженнями, а також у чому саме полягав реальний конфлікт інтересів та у чому виявився вплив на об'єктивність та неупередженість прийняття рішення, зокрема, під час підписання цивільно-правової угоди. При цьому також не доведено, що неповідомлення у встановленому законом порядку про наявність конфлікту інтересів вчинене умисно. Законом України «Про запобігання корупції» передбачено, що близькі особи - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Однак, слід зазначити, що на момент підписання цивільно-правового договору з ОСОБА_5 у нього з нею був зареєстрований шлюб, але шлюбні відносини фактично були припиненні. Так, 7 вересня 2016 року ОСОБА_5 до Якимівського районного суду Запорізької області була подана позовна заява про розірвання шлюбу. Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_5 вказувала, що між ними шлюбні відносини припиненні, а їх поновлення не можливо, сім'я припинила своє існування. 16 вересня 2016 року ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області (справа № 330/1731/16-ц) було відкрито провадження за вказаної позовною заявою. 03 жовтня 2016 року рішенням Якимівського районного суду Запорізької області було розірвано шлюб між мною та ОСОБА_5 ОСОБА_1 рішенням, судом було встановлено, що на момент подачі позовної заяви шлюбні відносини фактично не існували. Таким чином, станом на 16 вересня 2016 року, а саме в день укладання цивільно-правового договору, взаємні права та обов'язки між ОСОБА_5 та ним, як суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-7 КУпАП, не мали характеру сімейних. Крім того, відповідно до довідок з місця проживання він та його колишня дружина тривалий час не мешкають разом, що в свою чергу так само підтверджує відсутність сімейних відносин. Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Із змісту наведених вище протоколів слідує, що днем виявлення зазначених у протоколах правопорушень є - 27 жовтня 2017 року. Разом з тим, відповідно до матеріалів адміністративної справи, він не містить жодних відомостей та наданих на їх підтвердження доказів, з яких би вбачалось, що днем виявлення старшим оперуповноваженим міжрайонного відділу № 2 (м. Мелітополь) УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НПУ капітаном поліції ОСОБА_6, правопорушень, вчинених начебто мною, є саме дата 27.10.2017 року. Отже, в Протоколах про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією за № № 190, 191 від 27.10.2017 року відсутні обґрунтовані відомості та докази, які б підтверджували, що днем виявлення наведених вище адміністративних правопорушень є саме 27.10.2017 року, а тому даний процесуальний документ, є таким, що складений з порушенням вимог діючого законодавства та не відповідає його вимогам. З огляду на вищевказане, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачений ч. 1 ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому у відповідності до ст. 247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні прокурор вважав, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 КУпАП та просив притягнути його до відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.2 ст. 172-7 КУпАП накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та остаточно в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6, старший оперуповноважений УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України, пояснив, що він лише складав протокол 27.10.2017 року, в якому гр..ОСОБА_2 відмовився від надання письмового пояснення, тому були запрошені два свідки для підтвердження цього факту. Також зазначив, що всі матеріали для складання зазначених протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 складалися співробітником ОСОБА_7. Він вважає, що фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП є 27.10.2017 року, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надавалася оцінка зібраним доказам у їх сукупності.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7, оперуповноважений УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України, пояснив, що він займався збором матеріалів, які були підставою для складання протоколів про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією у відношенні ОСОБА_2, копії зазначених матеріалів він отримав в КП «Розвиток курортної зони» 19.10.2017 року, які йому були надані головним бухгалтером ОСОБА_8. Також зазначив, що фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП є 27.10.2017 року, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надавалася оцінка зібраним доказам у їх сукупності. Інформацію про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією він отримав шляхом моніторингу декларації про доходи останнього, на що відповідно до посадової інструкції наділений повноваженнями. Точної дати він зазначити не може.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є головним бухгалтером КП «Розвиток курортної зони». Так 19.12.2017 року співробітникам поліції нею були надані для огляду документи, які використовуються в роботі КП «Розвиток курортної зони», з яких вони робили собі копії. 27.12.2017 року інші співробітники поліції запросили її в якості свідка після складання протоколу у відношенні ОСОБА_2 з приводу того, що останній відмовився надавати письмові пояснення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона працює юристом КП «Розвиток курортної зони» та 27.12.2017 року співробітники поліції запросили її в якості свідка після складання протоколу у відношенні ОСОБА_2 з приводу того, що останній відмовився надавати письмові пояснення.

Отже заслухавши пояснення ОСОБА_2, його захисника, пояснення допитаних у справі свідків, думку прокурора, дослідивши матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення № 190 від 27.10.2017 року та протокол про адміністративне правопорушення № 191 від 27.10.2017 року, які є документами, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів у справі, письмові пояснення правопорушника, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Одним із основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, отже таке правопорушення не може бути визнане як малозначне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно до вимог ст.ст.245,252 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення і обов»язком органу, який її розглядає, є своєчасне, всебічне, повне і об»єктивне з»ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Докази, на основі який встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, цей орган оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.3 Постанови пленуму Верховного суду України від 25.05.1998р. за №13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, повязані з корупцією» у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 КпАП. При цьому особливу увагу необхідно звертати на з'ясування в кожній справі таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад корупційного правопорушення Закону України «Про запобігання корупції»; чи особа є винною в його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів даного правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження в справі.

Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 27.10.2017 року, ОСОБА_2, який перебуваючи на посаді директора КП «Розвиток курортної зони», 16.09.2016 між КП «Розвиток курортної зони» в особі директора та його дружиною ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір № 25 на суму 17391,29 грн. За умовами вказаного договору ОСОБА_5 у строк з 16.09.2016 по 31.12.2016 зобов'язується виконати роботи з озеленення території. 29.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016 та 31.12.2016 директором КП «Розвиток курортної зони» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписано акти про виконання робіт, відповідно до яких ОСОБА_5 виконано роботи з озеленення території на загальну суму 17391,29 грн., за цивільно-правовим договором від 16.09.2016 № 25. Таким чином, директор КП «Розвиток курортної зони» ОСОБА_2, 16.09.2016 підписав зі своєю дружиною ОСОБА_5 договір за № 25 та акти про виконання робіт за вказаним договором, у наслідок чого ОСОБА_5 одержала від зазначеного комунального підприємства грошові кошти у сумі 17391,29 грн.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Отже, заслухавши учасників процесу, свідків та дослідивши матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення від 27.10.2017 року, який є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів у справі, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП повністю доведена, а кваліфікація його дій - є вірною.

Разом з тим, при розгляді даної справи судом встановленні передбачені п.7 ст.247 КУпАП підстави для закриття провадження в даній справі, а саме: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Так, згідно з ст.38 КУпАП (із змінами, внесеними згідно із ОСОБА_7 № 2342-III від 05.04.2001, № 586-VI від 24.09.2008, № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції ОСОБА_7 № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із ОСОБА_7 № 3681-VI від 08.07.2011, № 4652-VI від 13.04.2012, № 198-VIII від 12.02.2015, № 731-VIII від 08.10.2015) адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов»язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з даних протоколів, показань допитаних у суді свідків, днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП є 27.10.2017 року, оскільки, саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надається оцінка зібраним доказам у їх сукупності. Зазначене не відповідає дійсності з наступного.

Як вбачається із показів свідка ОСОБА_10, інформацію про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією він отримав шляхом моніторингу декларації про доходи останнього, та точної дати він зазначити не може. Жодного документу або іншого підтвердження дати виявлення правопорушення, його фіксацію, суду не надано.

Тобто дата 27.10.2017 року є датою припинення правопорушення, а не його виявлення. Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_2 , як суб»єкт декларування, кожного року до 01 квітня поточного року подає декларацію про доходи. Зазначена та виявлена інформація оперуповноваженим УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України була загально доступна починаючи з 01 квітня 2017 року.

Відповідно до вимог ст.38, п.7 ст.247 КУпАП суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі у зв»язку зі спливом строків накладеня на ОСОБА_2 адміністративного стягнення.

Відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про запобігання корупції", та керуючись ст. 36, ч.1,2 ст. 172-7, 245, 252, 268, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП .

Провдаження у справі щодо ОСОБА_2 за ст.172-7 ч.ч.1,2 КУпАП закрити у зв»язку із спливом строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області.

Суддя: Т.В. Нестеренко