Рішення № 7084768, 11.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.09 р.                     Справа № 7/223                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” м. Донецьк Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу по цільовій надбавці до тарифу на природний газ – 5003, 76 грн., суму пені – 414, 85 грн., суму інфляційних нарахувань – 80,06 грн., суму 3% річних – 51, 70 грн.

За участю представників:

від позивача: Бережной Р.В. - дов.;

від відповідача: Мітрюшин Д.Ф. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

ДК „Газ України” м. Донецьк Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ „Донецькшахтометробуд” м.Донецьк про стягнення боргу по цільовій надбавці до тарифу на природний газ – 5003, 76 грн., суму пені – 414, 85 грн., суму інфляційних нарахувань – 80,06 грн., суму 3% річних – 51, 70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки природного газу №01/86(08)ПР від 09.10.2008р. з додатковими угодами.

За клопотанням позивача від 04.11.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи.

У судовому засіданні 11.12.2009р. позивач надав реєстр природного газу промисловим підприємствам споживачам Донецької області через мережі ВАТ „Донецькміськгаз” у січні 2009р.

У відзиві від 04.11.2009р. та у судових засіданнях відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на той факт, що відповідач повинен був сплатити на користь відповідача вартість спожитого природного газу у відповідності п.5.1 Договору в редакції додаткової угоди від 26.11.2008р. до Договору, оскільки інших змін стосовно ціни на природний газ сторони відповідними додатковими угодами не узгоджували. Відповідач також зазначив, що у сплачену ціну газу вже було включено цільову надбавку – 12 % за спірний період.

У судовому засіданні 11.12.2009р. відповідач підтвердив той факт, що 17,200 тис.куб.м. ним спожито саме з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. та після 12.01.2009р. газ більше не споживався, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу №01/86(08)ПР від 09.10.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами.

Відповідно до п.11.1 Договору, даний договір діє в частині поставки газу до 31.12.2008р. включно, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Згідно п.2 Додаткової угоди від 01.12.2008р. №3 до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, продовжено дію Договору до 31.01.2009р.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) згідно з цим Договором зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі-газ) в обсязі, вказаному в ст.2 Договору.

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та постачальником (п.1.2 Договору).

Кількість та якість газу, який постачається, обумовлені сторонами в статті 2 Договору та у відповідних додаткових угодах до Договору (у тому числі додаткова угода №3 від 01.12.2009р. до Договору).

Остаточний розрахунок здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу (п.6.1 Договору).

Позивач свої зобов’язання за Договором у січні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом приймання – передачі від 31.01.2009р. та сторонами у судовому засіданні.

Дослідивши вказаний договір, суд дійшов висновку, що за правовою природою він є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 26.11.2008р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленою печатками обох підприємств, з 15.11.2009р. ціна за 1000 куб.м. газу становить 1152, 00 грн. без врахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію газу НАК „Нафтогаз України”, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: витрати на реалізацію природного газу НАК „Нафтогаз України” – 121, 00 грн., збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (з урахуванням витрат на реалізацію газу НАК „Нафтогаз України”) – 12%, податок на додану вартість – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 122,00 грн., крім того, ПДВ за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1547, 76 грн., крім того ПДВ – 20 %, всього з ПДВ – 1857, 31 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят сім гривень 31 коп.) грн.

Пунктом 5.3 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 26.11.2008р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленою печатками обох підприємств, передбачено, що ціна на газ, вартість його транспортування та витрати на реалізацію газу НАК „Нафтогаз України”, визначені відповідно п. 5.1 договору можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування та розміру витрат на реалізацію газу НАК „Нафтогаз України” Сторонами в обов’язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.

Також між сторонами укладена додаткова угода №3 від 01.12.2008р. у пункті 2 якої зазначено, що у разі зміни умов постачання природного газу, ціни на газ, тарифу на його транспортування та розміру витрат на реалізацію НАК „Нафтобаз України” або інших складових ціни, на підставі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів, між сторонами буде укладена нова додаткова угода або укладений новий договір поставки газу у 2009р. на підставі чого сторонами в обов’язковому порядку, здійснюється перерахунок за спожитий природний газ за новими цінами та тарифами.

Отже, у випадку зміни ціни, тарифу чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов’язковими для сторін.

Постановою НКРЕ України від 29.01.2009р. №57 „Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік” затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3.

Відповідно до п.13 Положення „Про Національну комісію регулювання електроенергетики України” (в редакції, що діяла на час прийняття постанови НКРЕ України №57 від 29.01.2009р.) затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98), Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Виходячи із вищевикладеного, граничний рівень цін на природний газ для установ, організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановлено Національною комісією регулювання електроенергетики України на 2009 рік, який починається з 01.01.2009р. та закінчується 31.12.2009р., тобто, встановлений граничний рівень цін на природний газ застосовується з 1 січня 2009 року незалежно від того, укладали сторони відповідну додаткову угоди чи не укладали.

Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2008р. № 1161 „Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ” у Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 11.06.2005р. №442, внесено зміни, згідно з якими на обсяги природного газу, що поставляються для бюджетних організацій та установ, промислових та інших суб’єктів господарювання та їх відокремлених підрозділів, що використовують природний газ, збір справляється за нульовою ставкою. Тобто зазначеною Постановою змінилась цільова надбавка до тарифу на природний газ з 12% на 0%.

У відповідності до приписів ст.57 Конституції України, ст.55 Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, п.п.1, 5 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N503, роз’яснення Міністерства юстиції України від 20.03.2009р. №2289-04-09-20, постанови Кабінету Міністрів України повинні бути доведені до відома громадян та вони, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Виходячи з наведеного вище, постанова Кабінету міністрів України від 27.12.2008р. №1161 „Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ” набрала чинності з дня її опублікування – 13.01.2009р. (Урядовий кур’єр №3 від 13.01.2009р.), а зміни стосовно визначення вартості газу у січні 2009р., передбаченої пунктом 5.1 Договору, повинні бути враховані сторонами в обов’язковому порядку, саме з урахуванням дати набрання чинності цієї постанови.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача цільової надбавки (12%) до тарифу на природний газ за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., яка передбачена п.5.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 26.11.2008р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, та яка скасована Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. №1161, яка набрала чинності 13.01.2009р., є обґрунтованими, правомірними та такими, що відповідають умовам договору та приписам чинного законодавства.

До теперішнього часу відповідачем не сплачена вартість цільової надбавки до тарифу на природний газ (12%) у розмірі 5003, 76 грн. за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути її в примусовому порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2009р. (з розподілом обсягів газу використаного покупцем за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. та з 13.01.2009р. по 31.01.2009р.), в якому зазначено, що кількість природного газу, переданого покупцю (відповідачу по справі) за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. складає 17, 200 тис.куб.м., а з 13.01.2009р. по 31.01.2009р. – 0,000 тис.куб.м. Зазначений акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2009р. підписаний одноособово позивачем та скріплений печаткою лише позивача, тоді як підпис повноважної особи, а також печатка відповідача на ньому відсутні. Таким чином, суд дійшов висновку, що представлений позивачем акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2009р. (з розподілом обсягів газу використаного покупцем за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. та з 13.01.2009р. по 31.01.2009р.) не є узгодженим сторонами, а отже не може бути належним доказом.

При цьому, в підтвердження передачі відповідачу з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. саме 17,200 тис.куб.м. природного газу позивач надав реєстр природного гаду промисловим підприємствам споживачам Донецької області через мережі ВАТ „Донецькміськгаз” згідно договорів на постачання природного газу Донецької філії ДК „Газ України” у січні 2009р., підписаний позивачем та ВАТ „Донецькміськгаз”. Із зазначеного реєстру вбачається, за договором №01/86(08)ПР від 09.10.2008р. ТОВ „Донецькшахтометробуд” за січень 2009р. отримано 17,200 тис.куб.м., в тому числі, з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. – 17,200 тис.куб.м. та з 13.01.2009р. по 31.01.2009р. – 0,000 тис.куб.м.

У судовому засіданні 11.12.2009р. відповідач також підтвердив той факт, що 17,200 тис.куб.м. ним спожито саме з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., а після 12.01.2009р. газ більше не споживався, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 003, 76 грн. цільової надбавки (12%) за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р., яка скасована Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. №1161, обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки вказана постанова набрала чинності з дня публікації 13.01.2009р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання (сплати 5003,79 грн. боргу по цільовій надбавці) позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.05.2009р. по 11.08.2009р. 3% річних у сумі 51, 70 грн., за період з травня по червень 2009р. інфляційні у сумі 80, 06 грн. та пеню у сумі 414, 85 грн. за період з 11.05.2009р. по 11.08.2009р.

Судом перераховані вищезазначені суми, які відповідно складають:

3% річних – 51, 82 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 51, 70 грн., що не суперечить діючому законодавству;

інфляційні – 81, 24 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 80, 06 грн., що не суперечить діючому законодавству;

пеня – 382, 34 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 414, 85 грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги в частині стягнення пені – частково в сумі 382, 34 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 57, 129 Конституції України, ст.ст.526, 527, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, Закону України „Про Кабінет Міністрів України” від 16 травня 2008 року N 279, Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N503, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд” м.Донецьк про стягнення боргу по цільовій надбавці до тарифу на природний газ – 5003, 76 грн., суму пені – 414, 85 грн., суму інфляційних нарахувань – 80,06 грн., суму 3% річних – 51, 70 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд” (83030, м.Донецьк, вул.Баумана, 1д, р/р 26003301530817 у філії Київського відділення ПІБ м. Донецька, МФО 334271, ЄДРПОУ 24656975) на користь Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 25, р/р 260013011457 в ДОУ ВАТ „Ощадбанк” України у м.Донецьк, МФО 335106, ЄДРПОУ 25987823) заборгованість по цільовій надбавці до тарифу на природний газ в сумі 5003,76 грн.; 382,34 грн. пені; 51,70 грн. 3% річних; 80,06 грн. інфляційних; державне мито у сумі 101, 40 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234, 62 грн.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 11.12.2009р.

Суддя