Рішення № 70847620, 05.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 239/167/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2019/2017

Головуючий в І інстанції – Грідяєва М.В. Єдиний унікальний номер 239/167/16-ц

Доповідач – Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/2019/2017

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Папоян В.В.

суддів Біляєвої О.М., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті, в режимі відеоконференції з Селидівським міським судом Донецької області, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання майна особистою приватною власністю обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з відповідачем вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.06.2013 року. З вересня 2015 року вони фактично припинили шлюбні відносини та рішенням суду від 01.04.2016р. їх шлюб було розірвано. Під час шлюбу нею самостійно за особисті кошти було придбано наступне майно: 13.07.2015 року двокімнатну квартиру за адресою м.Новогродівка, вул.10-річчя Незалежності України, 12/20 та 11.02.2014 року автомобіль марки Ford Fiesta хетчбек-В, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Факт придбання нею майна за особисті кошти підтверджується розпискою про позику у сумі 40000 грн. від 06.07.2015 року і звітом по транзакціям за її рахунком. Тому посилаючись на ст.57 СК України просила визнати вказане майно її особистою власністю

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року (з урахуванням ухвали того ж суду про виправлення описки від 25 жовтня 2017 року та додаткового рішення від цієї ж дати) позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру № 20 в будинку 12 по вул. 10-річчя Незалежності України, м. Новогродівка. В іншій частині позову відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що судом першої інстанції не з’ясовані усі обставини які мають суттєве значення для розгляду справи, висновки суду суперечать встановленим по справі обставинам. Судом не було враховано надані доказів щодо придбання нею автомобіля за особисті кошти.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні, посилаючись на порушення норм матеріального права. Зазначає, що на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири вони проживали однією сім’ю, за договором купівлі-продажу покупцем квартири є саме він та копією заяви ОСОБА_1 підтверджується її згода на придбання спірної квартири у спільну сумісну власність подружжя. Тому зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, а висновки суду щодо придбання квартири за особисті кошти відповідача спростовуються матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги позивача підтримала, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала та просила рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги позивача заперечувала, доводи апеляційної скарги відповідача підтримала. Просила рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове.

Сторони в засідання апеляційного суду не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ч.3 ст. 368 ЦК України і 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу. Відповідно до ст. 61 СК України об’єктом спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.06.2013 року, та рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 01.04.2016 року шлюб між ними розірвано.

Під час спільного проживання подружжям придбано майно яке є спільною сумісною власністю сторін по справі. А саме за договором купівлі-продажу від 11.02.2014 року у «Автосан Моторс» укладеного з ОСОБА_1 придбано автомобіль Ford Fiesta, хетчбек-В, красного кольору, номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, вартістю 135000 грн, який згідно технічного паспорту, був зареєстрований 18.02.2014 року на позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції суд виходив з того, що наданими по справі доказами доведено, що спірний автомобіль було придбано подружжям спільно під час перебування у шлюбі, та дійшов обґрунтованого висновку, що вищезазначене майно, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та відмовив у задоволенні позову про визнання його особистою власністю позивача.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача оскільки відповідно до ст. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог.

Зі змісту положень ст..ст. 57, 60 СК України убачається, що правовий статус майна визначається такими критеріями як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Таким чином обставинами які підлягають доказуванню є не тільки час придбання майна, а джерело його набуття. Проте позивачем не доведено придбання спірного майна ОСОБА_1 за особисті кошти.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не дано належну оцінку доказам, а саме поясненням свідків та звітам по транзакціям за її рахунком. не приймаються до уваги, оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновки суду в цієї частині відповідають встановленим обставинам та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно відповіді Першого українського відділення №1 ПАТ «Перший український міжнародний банк» в м.Красноармійськ від 17.08.2016 року та від 08.09.2016 року, у ОСОБА_1 відкриті карткові рахунку №26257975388809 у євро та 26259975265889 у гривні. ОСОБА_1 11.01.2014 року виконала операцію зняття грошових коштів в сумі 170700 грн. з рахунку №26259975265889, 11.01.2014 року (час.10.10.31) відкрила депозитний вклад у евро №26528779 на суму 13800 евро, кошти з якого знімала з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року загальною сумою 13300 евро. 11.01.2014 року здійснила операцію з покупки валюти у касі в розмірі 13180 евро (149988 грн. 40 коп).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт придбання позивачем автомобіля за договором купівлі-продажу від 11.02.2014 року за особисті кошти.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що під час перебування сторін у шлюбі, а саме 30.07.2015 року за договором купівлі-продажу, якій посвідчено державним нотаріусом Новогродівської державної нотаріальної контори на ім’я ОСОБА_2 придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,9 кв.м., житловою 25,0 кв.м.

Задовольняючі позовні вимоги в частині визнання зазначеної квартири особистою власністю позивача суд першої інстанції виходив з того, що наданими по справі доказами, а саме борговою розпискою, доведено, що спірне майно придбано ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі але за особисті кошти.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.

Зі змісту ст.57 СК України убачається, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30.07.2015 року, якій посвідчено державним нотаріусом Новогродівської державної нотаріальної контори предметом якого є двокінна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 49,9 кв.м., житловою 25,0 кв.м., покупцем майна визначено ОСОБА_2 Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2015 року квартира зареєстрована на відповідача.

Крім того, з копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 13.07.2015 року убачається, що остання дає згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_2 спірної квартири та підтвердила що грошові кошти які витрачаються на придбання об’єкта нерухомості є їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю і придбана нерухомість буде також об’єктом права сумісної власності як така що набута за час шлюбу.

Таким чином з матеріалів справи убачається, що спірне майно було придбано на ім’я ОСОБА_2 та відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст.. 11 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених ними вимог проте будь-яких вимог щодо визнання договору купівлі-продажу, у тому числі в частині визначення особи покупця, недійсним сторонами по справі не заявлялося.

Тому висновок суду інстанції щодо спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_1, як придбана за особисті кошти є помилковим.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірних правових висновків у тих правовідносинах, що виникли між сторонами тому рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 щодо визнання квартири особистою власністю підлягає скасуванню з ухваленням нового по про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову апеляційний суд з урахуванням вимог ст.. 88 ЦПК України вважає за необхідне скасувати додаткове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 314, 316 ЦПК України апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 49,9 кв.м, житловою 25,0 кв.м скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити.

Додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.В. Папоян

Судді: О.М. Біляєва

ОСОБА_4