Рішення № 7084741, 09.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.09 р.                     Справа № 34/80пд                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого: Кододової О.В.,

Суддів: Мартюхіної Н.О., Іванченкової О.М.

при секретарі судового засідання Шамшур Н.І.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м. Димитров

до відповідача : Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк

про спонукання відповідача пункти договору №1 від 30.04.2009року, які залишилися у розбіжностях, викласти у редакції, запропонованої позивачем.

Представники сторін:

від позивача: Товкач В.М., Коротков Є.О., Ніколенко В.В. (за довіреностями)

від відповідача : Морська О.В., Шевчук В.І. (за довіреностями)

По справі була оголошена перерва з 01.12.2009року до 07.12.2009року, з 07.12.2009року до 14.00годин 09.12.2009року.

СУТЬ СПОРУ:          

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м. Димитров звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк про спонукання відповідача пункти договору №1 від 30.04.2009року, які залишилися у розбіжностях, викласти у редакції, запропонованої позивачем.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що листом №591 від 15.05.2009року він направив проект договору №1/09 від 30.04.2009року на надання послуг по доставці, відправки вантажів маневрової роботи та здійснення розрахунків за надані послуги, який був отриманий відповідачем 18.05.2009року. Листом №1817 від 05.06.2009року (а.с.31) відповідач направив позивачу один екземпляр договору із протоколом розбіжностей (2 екз.). 13.06.2009року позивач направив відповідачу телеграму з проханням направити уповноважених представників для узгодження розбіжностей. 17.06.2009року позивач отримав телеграму в якій відповідач повідомив позивача про прибуття його представників 22.06.2009року о 12.00год. Представники відповідача прибули, розбіжності були розглянуті, однак протокол узгодження підписаний не був. Листом №707 від 24.06.2009року позивач направив відповідачу два екземпляри протоколу розбіжностей до договору для засвідчення та підписання, який не був повернений.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує та посилається на те, що договір повинен бути взаємовигідним, а не відповідати інтересам однієї сторони за цих підстав просить у позові відмовити. До відзиву доданий протокол узгодження на 11 аркушах.

Сторонами заявою від 01.12.2009року (вхід. №02-41/57396) був уточнений номер спірного договору, який є предметом спору, а саме №1/09 від 30.04.2009року. Крім того заявою від 07.12.2009року (вхід. №02/41/58466) сторони уточнили, що предметом розбіжностей є підпункт 1 та 2 п.3.2 договору , але помилково були вказані абзаци 2 та 3.

Заявою від 08.12.2009року (вхід. №02-41/58857) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд неврегульовані пункт договору №1/09 від 30.04.09р. на надання послуг з доставки та відправлення вантажів, маневрової роботи та здійснення розрахунків за надані ТОВ „Димитроввантажтранс” послуги, а саме: п.3.1 абзац 13, підпункти1,2 пункту 3.2., п.3.7, п.3.9, друге речення п.4.1, п.4.6,п.4.7,п.5.3.2,п.9.1, п.5.3.3. викласти в редакції позивача. Відповідач у судовому засіданні 09.12.2009року ознайомився із уточненнями про що мається особистий підпис на заяві у правому нижньому куті. Відповідач проти надання позивачем уточнень не заперечував. Сторони у зазначеному уточнені підтвердили, що предметом спору по п.4.1 є друге речення. Відповідно до ст.22 ГПК зазначені уточнення приймаються судом.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20 жовтня 2009року змінено у складі колегії суддів, які розглядають справу №34/80пд суддю Ушенко Л.В. на суддю Іванченкову О.М.

В судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи суд встановив.

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00179192 та згідно статуту (п.2.2.) предметом діяльності є (т.1 а.с.68) вантажні перевезення промисловим залізничним транспортом, надання залізничних транспортно – експедиційних послуг, додаткові транспортні послуги та допоміжні операції, організація перевезення вантажів, здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, організація транспортних послуг: транспортно – експедиційні послуги по перевезенн6ю і зберіганню вантажів, технічне обслуговування, реалізація транспортних засобів та інші види діяльності.

Відповідач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 24820699 (т.1 а.с.81) та згідно статуту п.1.7 здійснює наступні види діяльності (т.1 а.с.83) як агломерація кам’яного вугілля, оптову торгівлю паливом, іншими видами оптової торгівлі та іншими видами діяльності.

Між сторонами існують тривалі господарські взаємовідносини. Між сторонами були укладені договори на транспортно – експедиційне обслуговування: №4 від 01.04.2000року (т.2 а.с.76-83), №4 від 02.01.2001року з додатковими угодами в тому числі про продовження строку його дії до 31.12.2004року (т.2,а.с.84-150, т.3 а.с.1-20); договір №1 від 19.11.2004року на надання послуг по доставці, відправленню вантажів та маневровій роботі, здійснення розрахунків за надані послуги (т.3 а.с.21-38), дія якого продовжена додатковою угодою від 26.12.2005року до 31.12.200року, додатковою угодою від 05.12.2006року до 31.12.2007року (т.3 а.с.39-46)

Між сторонами був укладений договір №1 від 18.12.2007року (т.1 а.с.56-61) на надання послуг по доставці, відправлення та маневровій роботі, здійснення розрахунків за надані послуги від 18.12.2007року по строку дії з 01.01.2008року до 31.12.2008року, який був підписаний сторонами без заперечень.

Між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 21.07.2008року щодо зміни з 01.07.2008року розділу 10 договору (т.1 а.с.62).

Додаткова угода від 29.12.2008року про внесення змін до договору та продовження строку дії договору до 28.02.2009року підписана сторонами (т.1 а.с.64).

Додаткова угода №2 від 18.03.2009року відповідачем не підписана (т.1 с.63).

Додаткова угода від 27.02.2009року про продовження строку договору до 31.12.2009року позивачем підписана із розбіжностями (т.1 а.с.65) та протоколом розбіжностей від 06.03.2009року погоджений строк до 30.06.2009року (т.1 а.с.65 зворотна сторона). Відповідач листом від 19.03.2009року №1172 погодив строк договору до 30.06.2009року (т.1 а.с.66).

Позивач листом №591 від 15.05.2009року (т.1 а.с.28 зворотна сторона) направив відповідачу проект договору №1/09 від 30.04.2009року на надання послуг по доставці, відправки вантажів маневрової роботи та здійснення розрахунків за надані послуги (т.1 а.с.21-24). Листом №1817 від 05.06.2009року (т.1 а.с.31) відповідач направив позивачу один екземпляр договору із протоколом розбіжностей (т.1 а.с.25-27).

13.06.2009року позивач направив відповідачу телеграму з проханням направити уповноважених представників для узгодження розбіжностей на 18.06.2009року на 10.00годин (а.с.31 зворотна сторона).

Відповідач 17.06.2009року направив позивачу телеграму в якій повідомляв позивача про прибуття його представників 22.06.2009року о 12.00год (т.1 а.с.29).

Однак сторонами не був спільно підписаний протокол узгодження за цих підстав позивач наводить неузгоджені пункти договору, а саме: 2.2, 2.5, 2.8, 2.10, 2.11, 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.12, 3.14, 3.18, 3.19, 3.22, 3.24, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 5.3.2, 5.3.3, 5.6, 6.1, 6.2, 6.4, 6.5, 8.10, 9.1. та у позові зазначає, які пункти у редакції позивача він приймає, а які ні. Позивач просить суд спонукати відповідача пункти договору, які залишилися у розбіжностях, викласти в редакції, запропонованої позивачем.

Під час розгляду справи відповідачем надано протокол узгодження розбіжностей (т.1 а.с.40-50) де ним узгоджені пункти: 2.2, 2.5, 2.8, 2.10, 2.11, преамбула розділу 3, 3.3, 3.6, 3.8, 3.10, 3.12, 3.14, 3.18, 3.19, 3.22, 3.24, перше речення п.4.1, п.4.2, 4.3, 4.4, 5.6, 6.1, 6.2, 6.4, 6.5, 8.10. Крім того, сторонами були узгоджені окремі положення договору, а саме 4.1, 4.2 про що зазначене у спільному листі №944 від 28.08.2008року (т.2 а.с.21-22).

У спільному листі №944 від 28.08.2008року (т.2 а.с.21-22), який наданий суду (вхід. №02-41/52031) за підписами перших керівників позивача та відповідача зазначено, що у розбіжностях залишилися пункти: абзац 13 п.3.1; підпункти 1 та 2 (з урахуванням уточнень від 07.12.2009року) пункту 3.2; пункт 3.7, пункт 3.9; друге речення п.4.1; п.4.6; п.4.7; п.5.3.2; п.5.3.3; п.9.1.

Саме ці пункти договору є предметом спору згідно заяви позивача від 08.12.2009року (вхід. №02-41/58857).

Позивач у письмових поясненнях №884 від 11.08.2009року (вхід. № 02-41/37167 від 13.08.2009року) обґрунтовує свою редакцію договору (т.1 а.с.97-98).

Відповідач у доповненнях до відзиву №2358 від 13.08.2009року наполягає на своїй редакції (т.1 а.с.103-107).

Відповідач не заперечує факту систематичного використання протягом тривалого терміну під’їзної колії, власником якої є позивач, та не заперечує на її використання у майбутньому, а у залізниці немає можливості подавати відповідачу вагони інакше ніж із використанням під’їзної колії позивача; предметом спору у даній справі можуть бути розглянуті розбіжності, які існували між сторонами до пред’явлення позову і щодо яких на час розгляду справи між сторонами не досягнуто згоди.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивач є власником під’їзної залізничної колії, яка згідно п.2 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію, складає 51060 погоних метрів та примикає до залізничної колії загального користування станції Красноармійськ Донецької залізниці. На підставі п.12 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію під’їзної залізничної колії подаються вагони 16 підприємствам - контрагентам, серед яких є відповідач.

Відповідно до приписів ст.187 ч.1 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Частиною другою цієї норми визначено що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно ст.3 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про залізничний транспорт загального користування складається зокрема із Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до положень статей 71, 73 Статуту залізниць України порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія.

Згідно ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Частиною другою цієї норми визначено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Оскільки власники залізничних під'їзних колій здійснюють транспортне обслуговування підприємств, і їх залізничні під'їзні колії з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, укладання власником під'їзної колії договору про транспортне обслуговування підприємств - контрагентів є обов'язковим.

Укладення даного виду договорів передбачено чинним законодавством, а саме: згідно з пунктами 6 та 7 статті 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Таким чином враховуючи викладене, а також те, що спір виник з приводу укладення договору, укладення якого є обов'язковим на підставі закону (ст.3 Закону України “Про залізничний транспорт”; та залізниця немає можливості подавати відповідачу вагони інакше ніж із використанням під’їзної колії позивача, також враховуючи ту обставину, що згідно приписів ст.ст.179, 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, розглядаються судом, суд дійшов висновку що даний спір підлягає вирішенню у судовому порядку.

1. Суд вважає, що спільно підлягає розгляд розбіжностей по абзац 13 п.3.1 розділу 3 та підпунктах 1 та 2 пункту 3.2 розділу 3 враховуючи, що розділ 3 передбачає платну основу надання послуг.

Абзац 13 п.3.1 розділу 3 у договорі відсутній. Відповідач виклав даний пункт у редакції : „ – подавання вагонів із рядовим вугіллям та концентратом на контрольне переваження в кількості не більше 10% добового прибуття вагонів”.

Позивач з даним пунктом не згодний (а.с.97)

Суд вважає, що даний абзац в редакції відповідача не підлягає включенню до договору з огляду на наступне:

Пунктом 1.1. договору (т.1 а.с.21) передбачено, що предметом цього договору є надання Перевізником (позивачем) Підприємству (відповідачу) послуг по доставці, відправленню вантажів, маневровій роботі та здійснення розрахунків за ці послуги.

Розділ 3 (преамбула) в редакції договору передбачала, що перевізник приймає на себе обов’язки здійснювати своїми засобами при умові передплати, за цінами, які обумовлені у розділі 4 цього договору. Відповідачем Розділ 3 договору (преамбула) викладена у редакції (т.1 а.с.41-42): „Перевізник приймає на себе обов’язки здійснювати своїми засобами, по своїм коліям, за плату, встановлену цим договором”. Зазначена редакція Розділу 3 (преамбула) прийнята сторонами у редакції відповідача. До розділу 3 входить (п.3.1) який передбачає: доставку, відправлення вантажів Підприємства в випадках передбачених у цьому підпункті.

Роздій 4 договору не містить узгодження між сторонами цін на подачу вагонів із рядовим вугіллям та концентратом на контрольне переваження. Посилання відповідача у судовому засіданні на те, що подання вагонів на переваження в кількості не більше 10% добового прибуття вагонів, повинне здійснюватися позивачем безоплатно за заявкою відповідача, судом не приймається за тих підстав, що за смисловим навантаженням редакція відповідача не містить умови, що ця послуга повинна надаватися безоплатно, а розділ 3 договору з пунктів 3.1 по пункт 3.5 передбачає виконання послуг перелічених у них та доповнених за згодою сторін саме на платній основі.

Враховуючи платну основу надання послуг зазначених у розділі 3 договору з пунктів 3.1 по пункт 3.5, суд вважає, не може бути прийнята редакція Відповідача у протоколі розбіжностей по підпунктах 1 та 2 пункту 3.2. договору, а саме:

підпункт 1 - подавання вагонів з рядовим вугіллям та концентратом на контрольні переваження більш ніж 10% добового прибуття вагонів;

підпункт 2- підбирання вагонів із рядовим вугіллям перед подавання на виваженою колію за письмовою заявкою Підприємства, що подається менше ніж за три партії.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суд погоджується із посилання позивача на приписи статті 901 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до Закону України від 01.06.2000року № 1775-III„Про ліцензування певних видів господарської діяльності” надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом підлягає ліцензуванню. Позивач має ліцензію АБ №271875, яка видана на Технічних умовах ТУ У 60.1-00179192-001-2002 із змінами №4 зареєстрованими Всеукраїнським державним науково – виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметртестстандарт) 07.11.2008року за №086/004863/04 „Послуги залізничного транспорту маневрові та буксирувальні”.

На сторінці 25 Технічних умов визначено, що даставка вантажів полягає в прийманні навантажених вагонів від Залізниці до станції примикання, подачі цих вагонів навантжні фронти за вказівкою вантажоодержувача, збирання вагонів з вантажних фронтів після виконання вантажоодержувачем вантажних операцій, подачі вагонів на колії, що зазначені у „Договору про експлуатацію...”. Відправлення вантажів полягає в прийманні порожніх вагонів від Залізниці по Станції примикання (чи від вантажоодержувача, при подвійних операціях) подачі цих вагонів на вантажні фронти за вказівкою вантажовідправника, збирання вагонів з вантажних фронтів, після виконання вантажовідправником вантажних операцій, подачі вагонів на МВПЗО та здачі вагонів Станціїї примикання.

На сторінці 26 Технічних умов зазначено, що збирання поданих та ненавантажених вагонів виконується як Послуга маневрова на підставі заявки на надання послуги маневрової. У підпункті 2.6.2.1 пункту 2.6.2 (сторінка 46 Технічних умов) визначений короткий опис послуги:

„ Маневрова послуга – виконання маневрової роботи відповідно до заявки на надання послуги маневрової.

Маневрові роботи – будь – яке пересування маневрового локомиотива з порожніми чи навантаженими вагонами та (чи) без вагонів. Якщо при виконанні робіт виникає необхідність технологічного простою маневрового локомотива, такий простій є невід’ємною частиною маневрової роботи.

Послуга надається на залізничних під’їзних коліях Виконавця та залізничних під’їзних коліях Замовників.

Вартість надання послуги розраховується, виходячи з часу, який витрачений Виконавцем на виконання маневрових робіт, і розрахункової вартості 1 години роботи 1 маневрового локомотива.”

          Враховуючи, що згідно Технічних умов маневрова робота є окремою платною послугою, а умовою договору передбачено надання цієї послуги за письмовою заявкою Відповідача, суд дійшов висновку, що підпункти 1 та 2 пункту 3.2. договору підлягають викладенню в редакції позивача, а саме:

3.2. Додаткову маневрову роботу по письмовій заявці Підприємства:

підпункт 1 - подавання вагонів з рядовим вугіллям та концентратом на контрольні переваження;

підпункт 2 - підбирання вагонів із рядовим вугіллям перед подавання на виваженою колію №11;

2. Суд вважає, що пункт 3.7, доповнення до п.4.1 , пункт 4.7 взаємопов’язані між собою, тому вони розглядаються спільно.

2.1. Пункт 3.7 в редакції договору передбачає, що Перевізник має право : „Здійснювати перерахунок вартості послуг по доставці, відправленні вантажів у випадках зміни обсягу перевезень, збільшення мінімальної заробітної плати, тарифів на оплату енергоносіїв, зміни цін на матеріально – технічні ресурси, введення нових нормативних актів, які спричиняють збільшення витрат. У випадку не досягнення домовленості сторін по ціні послуг Перевізник призупиняє надання послуг до узгодження ціни.” Відповідач пропонує виключити цей пункт з тексту договору.

Крім того пункт 4.1 розділу 4 в редакції договору передбачав: „ Оплату за послуги по доставці, відправленню вантажів Підприємства з 01.07.2009року здійснює за ціною 0,591грн. (без урахування ПДВ) за 1 тн/км перевезеного вантажу.

Відповідач виклав цей пункт у редакції: „Підприємство здійснює оплату за доставку, відправлення вантажів за ціною 0,29грн. за 1 тн/км. перевезеного вантажу без урахування ПДВ, виходячи із маси нетто вантажу, який вказаний у перевізних документах. Ціна може бути змінена по взаємному узгодженню сторін на підставі додаткової угоди”.

Сторони погодили перше речення даного пункту виклавши його в редакції: „Підприємство здійснює оплату за доставку, відправлення вантажів за ціною 0,415 грн. за 1 тн/км. перевезеного вантажу без урахування ПДВ”. Відтак сторонами у досудовому порядку врегульовані розбіжності.

Друге речення у пункті 4.1 в договорі відсутнє. Відповідач доповнив пункт 4.1 другим реченням наступного змісту: „Ціна може бути змінена по взаємному узгодженню сторін на підставі додаткової угоди”. Зазначене доповнення залишилося у розбіжностях.

Суд вважає, що виключення із тексту договору п.3.7 та доповнення другим реченням 4.1. підлягає викладенню в редакції відповідача за наступних підстав:

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до пункту другого статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених законом або договором.

Суттєвою умовою договору є вартість послуг, які надає Перевізник Підприємству. У Перевізника відсутнє право у односторонньому порядку без узгодження з відповідачем, шляхом укладення додаткової угоди або в іншому порядку узгодження, здійснювати перерахунок вартості послуг по доставці, відправленні вантажів.

Крім того, пункт 3.7 містить умову: „У випадку не досягнення домовленості сторін по ціні послуг Перевізник призупиняє надання послуг до узгодження ціни.” Тобто зазначена редакція надає право позивачу у односторонньому порядку призупинити надання послуг.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (яка є загальною нормою права) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на статтю 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших власників.

Оскільки власники залізничних під'їзних колій здійснюють транспортне обслуговування підприємств, і їх залізничні під'їзні колії з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, укладання власником під'їзної колії договору про транспортне обслуговування підприємств - контрагентів є обов'язковим.

Однак власники під'їзних колій не повинні порушувати Закон України "Про захист економічної конкуренції", зловживати монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг під'їзних залізничних колій в межах свого району та встановлювати завищені тарифи та ціни на ті послуги, які ними надаються.

У Рекомендаціях Вищого господарського суду від 23.12.2008, № 04-5/278 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під'їзних колій" зазначено, що господарським судам слід враховувати, що не лише залізниця по відношенню до власників під'їзних колій виступає як природний монополіст, але й власники під'їзних колій по відношенню до своїх контрагентів також можуть виступати як монополісти, якщо за умовами експлуатації під'їзної колії контрагент не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження - вивантаження інакше, як шляхом проїзду через під'їзну колію власника.

Враховуючи, що позивач є природний монополіст по відношенню до відповідача зміни до договору відносно ціни послуг повинні здійснюватися лише за згодою сторін, суд дійшов висновку, що п.3.7 підлягає виключення із договору, а п.4.1 доповненням другим реченням в редакції відповідача: „ Ціна може бути змінена за взаємною згодою на підставі додаткової угоди”, підлягає включенню до тексту договору.

З огляду на вищенаведене суд також вважає, що пункт 4.7 в редакції договору який передбачає: „Оплату за повідомлення про надходження вантажів, вагонів, згідно п.2.9 договору, а також за інші додаткові послуги не передбачені цим договором, підприємство здійснює за договірними цінами, передбаченими додатковими угодами до цього договору”, на виключенні якого наполягає відповідач у протоколі розбіжності, підлягає залишенню в редакції позивача тому, що визначає погодження між сторонами не передбачених договором послуг шляхом укладення додаткових угод, тобто за згодою сторін.

3. Враховуючи, що пункт 3.9 передбачає обов’язки відповідача по оплаті, а пункт 4.6 відшкодування відповідачем позивачу плату за користування вагонами, які між сторонами залишилися у розбіжностях, суд вважає що вони пов’язані спільними підставами та підлягають розгляду спільно.

Пункт 3.9 розділу 3 в редакції договору (т.1 а.с.22) передбачає, що Підприємство приймає на себе зобов’язання: Здійснювати передплату на 3 (три) доби шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника:

-          за доставку, відправлення вантажів, маневрову роботу в розмірі, визначеному на основі планового обсягу прибуття та відправлення вантажів на три доби,

-          за користування вагонами Укрзалізниці та інших власників, подачу – прибирання вагонів в сумі, яка нарахована Донецькою залізницею за попередні три доби.

Позивач при викладені пунктів договору, що залишилися неврегульовані по договору (т.2 а.с.21 зворотна сторона) змінює редакцію цього пункту виклавши її наступним чином: „Здійснювати

-          передплату на 3 (три) доби шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника за користування вагонами Укрзалізниці та інших власників, подання – прибирання вагонів в сумі, нарахованої Донецькою залізницею за попередні три доби.

-          подекадну оплату за доставку, відправлення вантажів, маневрову роботу та інші послуги шляхом перерахування грошових коштів згідно з наданими рахунками протягом 3-х банківських днів після закінчення декади на поточний рахунок Перевізника.

У письмових поясненнях (т.1 а.с.98) позивач зазначає, що ним запропонована компромісна редакція цього пункту. Однак нова редакція позивача не може бути прийнята судом до розгляду за тих підстав, що змінює умови договору №1/09 , який є предметом даного спору. Зміна умов договору під час переддоговірного спору повинна здійснюватися за згодою сторін, а судом розглядаються спірні положення договору викладені у тій чи іншій редакції.

Відтак цей пункт розглядається саме в редакції договору.

Відповідач виклав цей пункт у наступній редакції: „Здійснювати подекадну оплату послуг Перевізника, передбачених цим договором, а також відшкодовувати Перевізнику плату за користування вагонами (в розмірі 85% від вантажообороту Підприємства) яка сплачується Перевізником залізниці в порядку ст.73 Статуту Укрзалізниці, як власником під’їзної колії, та плату за подання та прибирання вагонів (пропорційно вантажообороту Підприємства), нараховану Перевізником станцією Красноармійськ рамках його договору на подання та прибирання вагонів на належні Перевізнику приймально – здавальні колії. Оплата здійснюється протягом 3 днів після надання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника.”

Суд вважає, що даний пункт підлягає викладенню у редакції відповідача за наступних підстав:

Як було встановлено судом між сторонами існують тривалі господарські взаємовідносини з 2000року. Відповідач не заперечує факту систематичного використання протягом тривалого терміну під’їзної колії, власником якої є позивач, та не заперечує на її використання у майбутньому, а залізниці немає можливості подавати відповідачу вагони інакше ніж із використанням під’їзної колії позивача. Як вже зазначалося судом позивач займає природне монопольне становище відносно відповідача.

Суд погоджується із твердженням позивача, що відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Однак, судом до уваги також приймається мета правочину, зміст попередніх договорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору.

Позивач свою редакцію п.3.9 обґрунтовує тим (т.1 а.с.98), що відповідно до ст.62 Статуту залізниць України, п.1.1,2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000року №644, ДП „Донецька залізниця” в договорі на організацію перевезень вантажів та здійснення розрахунків за надані залізницею послуг, укладеному з ТОВ „Димитроввантажтранс” передбачило передплату за послуги, в тому числі за користування вагонами та за подачу – прибирання вагонів. Позивач зазначає, що він здійснює передплату за послуги, надані залізницею відносно вантажів відповідача та вагонів, в яких вони перевозяться, тому позивач наполягає на тому, що буде справедливо та розумно, коли відповідач буде здійснювати передплату.

В попередньому договорі №1 від 18.12.2007року, укладеному між сторонами (т.1 а.с.56-61) на строк з 01.01.2008року по 31.12.2008року, дія якого була продовжена за згодою сторін (т.1 а.с.65 зворотна сторона, а.с.66) до 30.06.2009року, було передбачено:

Пункт 2.10 (т.1 а.с.57) Підприємство (відповідач) зобов’язується: „Здійснювати подекадну оплату послуг „Перевізника”, передбачених цим договором, за користування вагонами, збору за подачу – прибирання вагонів та інших зборів, які стягуються Донецькою залізницею за вагони які прибули та відправлені „Підприємством”, на підставі пред’явлених Перевізником рахунків протягом трьох банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок „Перевізника”

Пункт 3.9 розділу 3 договору №1/09 від 30.04.2009року в редакції відповідача передбачає редакцію: „Здійснювати подекадну оплату послуг Перевізника, передбачених цим договором, а також відшкодовувати Перевізнику плату за користування вагонами (в розмірі 85% від вантажообороту Підприємства) яка сплачується Перевізником залізниці в порядку ст.73 Статуту Укрзалізниці, як власником під’їзної колії, та плату за подання та прибирання вагонів (пропорційно вантажообороту Підприємства), нараховану Перевізником станцією Красноармійськ рамках його договору на подання та прибирання вагонів на належні Перевізнику приймально – здавальні колії. Оплата здійснюється протягом 3 днів після надання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника.”

Розбіжності в редакції обох пунктів є вимога відповідача : „... відшкодовувати Перевізнику плату за користування вагонами (в розмірі 85% від вантажообороту Підприємства) яка сплачується Перевізником залізниці в порядку ст.73 Статуту Укрзалізниці, як власником під’їзної колії...”.

Суд вважає, що редакція відповідача заслуговує на увагу за тих підстав, що пункт 4.2 в редакції попереднього договору №1 від 18.12.2007року укладеного між сторонами передбачав, що Підприємство сплачує Перевізнику плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої Донецької з.д. по ст. Красноармійськ.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду жодного доказу яким чином змінилися обставини, які перешкоджають викладенню спірного пункту в редакції відповідача, яка мала місце у попередньому договорі.

Крім того, позивач погодився із редакцією відповідача розділу 3 (преамбула), яка в редакції позивача передбачала виконання ним обов’язків при умові передплати, а відповідач виключив умову „передплати” та виклав Розділ 3 договору (преамбула) у редакції (т.1 а.с.41-42): „Перевізник приймає на себе обов’язки здійснювати своїми засобами, по своїм коліям, за плату, встановлену цим договором”.

Погодився позивач із пропозицією відповідача виключити з договору п.3.6 у редакції: Перевізник має право п.3.6 „При відсутності у Підприємства грошових коштів на передплату припинити надання послуг по доставці, відправленню вантажів та маневровій роботі.”

Тобто, позивач погодився із принциповою позицією відповідача виключити із тексту договору умови передплати.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на умови Статуту залізниць та Правила розрахунків за перевезення вантажів за тих підстав, що статтею 73 Статуту залізниць установлено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці. Таким чином, укладання договорів між такими власниками залізничних колій та їх контрагентами, Статутом залізниць та Правилами розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) не регулюються.

Дійсно позивачем при укладені договору №1 від 03.12.2007року (т.1 а.с.125-140) з ДП Донецькою залізницю була 09 січня 2008року узгоджена редакція (т.1.а.с.133) позивача (Вантажовласника), що передбачала: „Розмір попередньої оплати за перевезення вантажів та надані транспортні послуги у поточному місяці (сума кредитового сальдо на особовому рахунку Вантажовласника) визначається із урахуванням середньодобових обсягів перевезень за минулу добу. Сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг за одну добу. Конкретний спосіб визначення суми передплати сторони узгоджують при плануванні перевезень вантажів”. При цьому залізниця пропонувала мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг за 10 діб, однак погодилася із редакцією позивача. Дія цього договору (а.с.140) за згодою сторін продовжена до 31 грудня 2009року.

Тобто, при укладенні між сторонами попереднього договору №1 від 18.12.2007року так і при укладення спірного договору №1/09 від 30.04.2009року, між позивачем та ДП Донецькою залізницю діяв договір №1 від 03.12.2007року, на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог вимагаючи з боку відповідача повну передоплату.

Враховуючи, що попередній договір укладений між сторонами мав умову на якій наполягає відповідач, а позивач належними доказами не довів чому він заперечує проти викладення цього пункту в такій редакції, суд дійшов висновку, що пункт 3.9 підлягає викладенню в редакції відповідача, а саме: „Здійснювати подекадну оплату послуг Перевізника, передбачених цим договором, а також відшкодовувати Перевізнику плату за користування вагонами (в розмірі 85% від вантажообороту Підприємства) яка сплачується Перевізником залізниці в порядку ст.73 Статуту Укрзалізниці, як власником під’їзної колії, та плату за подання та прибирання вагонів (пропорційно вантажообороту Підприємства), нараховану Перевізником станцією Красноармійськ рамках його договору на подання та прибирання вагонів на належні Перевізнику приймально – здавальні колії. Оплата здійснюється протягом 3 днів після надання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника.”

Крім того Пункт 4.6 в редакції договору передбачає:

„Підприємство відшкодовує Перевізнику нараховані станцією Красноармійськ Донецької залізниці:

-          плату за користування вагонами Укрзалізниці, інших власників в розмірі сум, нарахованих ст. Красноармійськ;

-          плату за подачу – прибирання вагонів пропорційно кількості вагонів, поданих та прибраних у звітних добах.

Відповідачем цей пункт викладений в редакції:

„Підприємство відшкодовує Перевізнику нараховані станцією Красноармійськ Донецької залізниці:

-          плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої „Перевізнику” Донецької з.д. по станції Красноармійськ;

-          плату за подання – прибирання вагонів пропорційно вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої станцією Красноармійськ Донецької залізниці.

Як вже зазначалося судом пункт 4.2 в редакції попереднього договору №1 від 18.12.2007року передбачав, що Підприємство сплачує Перевізнику плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої Донецької з.д. по ст. Красноармійськ.

Позивачу позовній заяві не обґрунтував чому він заперечує проти редакції відповідача. У додаткових поясненнях (т.1 а.с.98 зворотна сторона) зазначає, що він згодний здійснювати розрахунок пропорційно місячному вантажообороту, однак при умові 100% відшкодування плати за користування вагонами. Позивач посилається на те, що у цьому випадку необхідно доповнити договір підпунктом 4.7.2, який у договорі відсутній, а саме: „Плата за користування вагонами, які прибули із інших держав на адресу „Підприємства”, нараховується за окремою відомістю та пред’являється „Підприємству” в розмірі суми, нарахованої станцією Красноармійськ Донецької залізниці” та обґрунтовує цю редакцію.

Судом ці доводи позивача не можуть бути прийняті, тому що суд не може розглядати та оцінювати редакцію, яку пропонує позивач, та яка у спірному договорі взагалі відсутня.

При винесенні рішення суд враховує, що позивач є власником під’їзної залізничної колії, яка згідно п.2 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію, укладеного між позивачем та ДП Донецька залізниця (т.2 а.с.61-62) складає 51060 погоних метрів та примикає до залізничної колії загального користування станції Красноармійськ Донецької залізниці. На підставі п.12 договору №1/125 від 07.04.2008року на експлуатацію під’їзної залізничної колії подаються вагони 16 підприємствам - контрагентам, серед яких є відповідач. Згідно п.10 зазначеного договору позивачу встановлені строку знаходження вагонів на під’їзній колії як при одній вантажній операції так і при здвоєних операціях (вивантаження, навантажування).

          Згідно витягу із Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії позивача та станції примикання Красноармійськ Донецької залізниці (т.2 а.с.24-47, а.с.55-60) ЄТП є технологічною основою договірних відносин між залізницею та власником під’їзної колії , які виникають при їх експлуатації та транспортному обслуговуванні. У п.1.2 ЄТП (т.2 а.с.58) перелічені контрагенти позивача, яких він обслуговує, в тому числі відповідача. Згідно Відомості вантажних фронтів та строків виконання вантажних операцій (т.2 а.с.59-60) на станції Капітальна обслуговуються декілька контрагентів в тому числі і відповідач, яким вагони подаються під навантаження та вивантаження.

Позивач під час розгляду справи не заперечував використання вагонів, які надходять на адресу відповідача під вивантаження, також під здвоєні операції та подання них під навантаження іншим контрагентам. Враховуючи, тривалі господарські взаємовідносини між сторонами та те, що попередня редакція договору містила умови, що Підприємство сплачує Перевізнику плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої Донецької з.д. по ст. Красноармійськ, та позивач не довів чому ця редакція не підлягає включенню до договору, суд дійшов висновку, що пункт 4.6 підлягає викладенню в редакції відповідача, а саме: „Підприємство відшкодовує Перевізнику нараховані станцією Красноармійськ Донецької залізниці:

-          плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої „Перевізнику” Донецької з.д. по станції Красноармійськ;

-          плату за подання – прибирання вагонів пропорційно вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої станцією Красноармійськ Донецької залізниці.

4. Пункт 5.3.2 в редакції договору передбачає (т.1 а.с.23 зворотна сторона): „За порушення строків оплати, встановлених п.3.8, 3.12 цього договору Підприємство сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення, від суми простроченого платежу.

Позивачем у протоколі узгодження розбіжностей (т.2 а.с.22) зазначена інша редакція цього пункту, а саме: „За порушення термінів оплати, встановлених п.3.9 цього договору Підприємство сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення, від суми простроченого платежу”. Зазначена редакція не може бути прийнята судом до розгляду за тих підстав, що змінює умови договору №1/09, який є предметом даного спору.

Підставою звернення до суду у даній справі з позовом є недосягнення сторонами згоди на стадії укладення договору. Тобто, між сторонами існує переддоговірний спір пов'язаний з викладенням спірних положень договору у тій чи іншій редакції, який підлягає розгляду в господарському суді.

Відтак цей пункт розглядається саме в редакції договору.

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував виключити цей пункт.

Позивач у письмових поясненнях наданих суду (т.1 а.с.98 зворотна сторона) також зазначає, що відповідальність застосовується за порушення п.3.8, 3.12 та обґрунтовує свої вимоги приписами ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що даний пункт договору підлягає виключенню за тих підстав, що п.3.8, 3.12 цього договору не передбачають умов та строків оплати, що відповідно обумовлює відсутність відповідальності за їх порушення.

Однак, виключення цього пункту не позбавляє позивача права застосовувати ст.625 Цивільного кодексу України у разі порушення відповідачем грошового зобов’язання.

5.Пункт 5.3.3. в редакції договору передбачає: „Невиконання підприємством умов договору по поточним платежам надає право Перевізнику призупинити надання послуг підприємству до внесення належних платежів. В цих випадках вся відповідальність за наслідки (зрив виробництва, реалізація та якість продукції, невиконання плану перевезення, плата за користування вагонами) покладається на Підприємство”.

Відповідач запропонував виключити цей пункт із договору.

Суд вважає, що даний пункт підлягає виключенню із договору з огляду на наступне:

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що позивач займає природне монопольне становище відносно відповідача, призупинення позивачем надання послуг є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, відтак суд дійшов висновку, що даний пункт підлягає прийняттю в пропозиції відповідача, а саме: виключенню із договору.

6.Пункт 9.1 в редакції договору передбачає: „Договір діє з 01.07.2009року до 31.12.2009року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань”.

Відповідач в протоколі розбіжностей виклав даний пункт у редакції: „Договір діє з 01.07.2009року до 31.12.2010року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань”.

Позивач у позовній заяві (т.1 а.с.16) наполягає на своїй редакції за тих підстав, що ціна формується на рік та є суттєвою умовою договору.

Враховуючи те, що між сторонами існують тривалі господарські взаємовідносини та суд дійшов висновку, що ціна може бути змінена за взаємною згодою на підставі додаткової угоди, пункт 9.1 підлягає викладенню в редакції протоколу розбіжностей відповідача: „Договір діє з 01.07.2009року до 31.12.2010року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань”.

Судові витрати покласти на обидві сторони, тому що судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Керуючись, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Закон України "Про захист економічної конкуренції", Закон України “Про залізничний транспорт”, Закон України від 01.06.2000року № 1775-III„Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст.ст.1,2, 10, 12, 33,34,43,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров до Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк про викладення в редакції позивача неврегульовані пункти договору №1/09 від 30.04.09р. на надання послуг з доставки та відправлення вантажів, маневрової роботи та здійснення розрахунків за надані ТОВ „Димитроввантажтранс” послуги, а саме: п.3.1 абзац 13, підпункти1,2 пункту 3.2., п.3.7, п.3.9, п.4.1, п.4.6,п.4.7,п.5.3.2,п.9.1, п.5.3.3., задовольнити частково.

Абзац 13 п.3.1 договору №1/09 від 30.04.2009року викладений в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк не підлягає включенню до договору№1/09 від 30.04.2009року.

Підпункти 1 та 2 пункту 3.2 договору №1/09 від 30.04.2009року викласти в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров .:

„3.2. Додаткову маневрову роботу по письмовій заявці Підприємства:

підпункт 1 - подавання вагонів з рядовим вугіллям та концентратом на контрольні переваження;

підпункт 2 - підбирання вагонів із рядовим вугіллям перед подавання на виваженою колію №11; „

Пункт 3.7 договору №1/09 від 30.04.2009року прийняти в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк - виключити з тексту договору.

Пункт 3.9 договору №1/09 від 30.04.2009року викласти в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк :

„Здійснювати подекадну оплату послуг Перевізника, передбачених цим договором, а також відшкодовувати Перевізнику плату за користування вагонами (в розмірі 85% від вантажообороту Підприємства) яка сплачується Перевізником залізниці в порядку ст.73 Статуту Укрзалізниці, як власником під’їзної колії, та плату за подання та прибирання вагонів (пропорційно вантажообороту Підприємства), нараховану Перевізником станцією Красноармійськ рамках його договору на подання та прибирання вагонів на належні Перевізнику приймально – здавальні колії. Оплата здійснюється протягом 3 днів після надання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника.

Доповнити п.4.1 договору №1/09 від 30.04.2009року другим реченням в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк: „Ціна може бути змінена по взаємному узгодженню сторін на підставі додаткової угоди”.

Пункт 4.6 договору №1/09 від 30.04.2009року викласти в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк: „Підприємство відшкодовує Перевізнику нараховані станцією Красноармійськ Донецької залізниці:

-          плату за користування вагонами в розмірі 85% суми, розрахованої пропорційно місячному вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої „Перевізнику” Донецької з.д. по станції Красноармійськ;

-          плату за подання – прибирання вагонів пропорційно вантажообороту „Підприємства” від суми нарахованої станцією Красноармійськ Донецької з.д.

Пункт 4.7 договору №1/09 від 30.04.2009року викласти в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м.Димитров: „Оплату за повідомлення про надходження вантажів, вагонів, згідно п.2.9 договору, а також за інші додаткові послуги не передбачені цим договором, підприємство здійснює за договірними цінами, передбаченими додатковими угодами до цього договору.”

Пункт 5.3.2 та п.5.3.3 договору №1/09 від 30.04.2009року в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк - виключити з договору.

Пункт 9.1 договору №1/09 від 30.04.2009року викласти в редакції протоколу розбіжностей Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк: „Договір діє з 01.07.2009року до 31.12.2010року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань”.

Стягнути з Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м. Донецьк (83014 вул.Левобережна 66) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс”, м. Димитров (83325 вул. Ватутіна 51, п/р. 26003398022341 в філії ВАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 00179192) судові витрати по сплаті мита у розмірі 42грн.50коп. та послуги на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 156грн.25коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.12.2009року.

Головуючий суддя О.В.Кододова

Суддя О.М. Іванченкова

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя