Рішення № 70844623, 06.09.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2959/17

В справі № 760/2818/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді- Кушнір С.І.

за участю секретаря- Гаєвської С.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 100000 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 17.03.1986 року по 02.12.1986 рік.

При виконанні службового обов'язку в ДРА, позивач отримав численні вогнепальні осколкові поранення правої голені, лівої руки, шиї (контузія головного мозку), наслідком яких стали «Посттравматична енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. з порушенням ліквородинаміки. Стан після операції в області м'яких тканей лівої лобно-теменой області. Залишкова м'якотканева пухлина лівої тім'яної області. Цефалгічний та антено-невротичний синдроми, помірно когнітивне зниження. Вертеброгенна цервікоторакалгія. Хронічний вогнепальний остеомієліт правої і голені. Гіпертонічна хвороба II ст. ІХС: стенокардія напруження II ФК. СН II ФК. Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок, оклюзія передньої берцевої артерії справа», що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 62, актом № 62, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2807, виписними епікризами № 4054, № 492.

Згідно витягу із акта огляду МСЕК серії МА № 037984 від 15.08.2006 року та довідки до акта огляду МСЕК серії АД № 140730 від 20.07.2011 року позивачу була встановлена III група інвалідності. Стан здоров'я позивача з кожним роком погіршується.

Внаслідок поранень та захворювань, отриманих під час проходження військової служби позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що позивачем не зазначено, в чому полягає вина МО України в завданні йому моральних страждань, які дії МО України привели до моральних страждань позивача, як і не надано доказів завдання цієї вини, а також з яких міркувань ним було визначено розмір моральної шкоди.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 17.03.1986 року по 02.12.1986 рік.

Згідно з довідкою Акту МСЕК серії МА № 037984 від 15.08.2006 року та довідки до акта огляду МСЕК серії АД № 140730 від 20.07.2011 року позивачу безстроково була встановлена III група інвалідності, внаслідок травми та захворювання, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби.

Стаття 1167 ЦК України регулює позадоговірні (деліктні) відносини і на правовідносини, пов»язані з проходженням військової служби, не поширюється, оскільки регулюються спеціальним законом, а саме: Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Норми ст. 17 даного Закону встановлюють судовий порядок розгляду справ про захист прав осіб, визначених ним, передбачаючи серед іншого можливість відшкодування моральної шкоди.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та п.З постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку та вини заподіювана.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Збройні Сили України утворені на підстав Закону № 1934-ХІІ від 06 грудня 1991 року.

Встановлено, що військову службу в Збройних Силах України позивач не проходив, військовослужбовцем Збройних Сил України не був.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З точки зору ч.1 ст.58 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких доказів вини відповідача, протиправної поведінки відповідача в завданні йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача, позивач суду не надав.

Посилання в обгрунтування позову, які містяться в його змісті на норми Конституції України, обов»язки держави, з його точки зору, відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду, з огляду на викладене вище правове обгрунтування не можуть бути прийняті до уваги, у зв'язку з чим в позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 15, 16, ч.1 ст.20, 23, 1167 ЦК України, ст.ст.3,4,10,11, 57-60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя С.І.Кушнір