Рішення № 70843880, 30.11.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення витрат, пов’язаних з реальним розподілом будинковолодіння та проведення будівельних робіт, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2017 року ОСОБА_6 звернулась з вказаним позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2014 року.

Рішенням того ж суду від 09 листопада 2015 року проведено розподіл житлового будинку, земельної ділянки, автомобілів та предметів домашнього вжитку згідно варіанту № 4 додатку 6 до висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 24.09.2014 року №1072/14-23, 1391/14-23, 1392/13-23, 1393/14-23.

Судове рішення в частині стягнення грошової компенсації в розмірі 11 078 грн. 00 коп. за різницю у фактичних ідеальних частках домоволодіння набрало законної сили 23.12.2015 року.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 07.12.2016 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2015 року скасовано в частині залишення в спільному користуванні господарських будівель та споруд. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким проведено розподіл господарських будівель та споруд. Виділено ОСОБА_7 у власність: сарай Б вартістю 27540 гривень, літня кухня В вартістю 12393 гривни, убиральня вартістю 6214 гривень, погріб вартістю 27105, 0,7 частини огорожі вартістю 9881 гривень, на загальну суму 83133 гривни.

Виділено ОСОБА_6 у власність гараж Г вартістю 71733 гривень, колодязь вартістю 16150 гривень, 0,3 частини огорожі вартістю 4235 гривень, на загальну суму 92118 гривень.

Витрати по переобладнанню будинковолодіння за домовленістю сторін було вирішено провести за спільні кошти. Фактично, всі витрати за проведення такого переобладнання понесла позивачка. Відповідач ОСОБА_7 зобов'язувався компенсувати частину витрат, понесених нею на проведення будівельно-монтажних робіт, але потім від такої компенсації відмовився.

Судовими рішеннями та висновками експертизи питання про розподіл витрат на компенсацію вартості будівельно-монтажних робіт не вирішувалося.

Більшість комунікацій будинковолодіння перебували на стороні будівлі відповідача ОСОБА_7, тому позивачка для розподілу своєї частини влаштувала стіну будинковолодіння (6 303 грн. 00 коп.) паркан (10 700 грн. 00 коп.), у своїй частині будинковолодіння провела газифікацію (25 499 грн. 00 коп.), електрифікацію (6 993 грн. 00 коп.),

Всього витратила 49 495 грн. 50 коп.

Вважаючи, що відповідач повинен відшкодувати половину понесених нею витрат за будівельно-монтажні роботи, просила суд стягнути з ОСОБА_7 на свою користь половину затраченої суми, тобто 24 747 грн. 75 коп.

Крім того, у зв’язку з тим, що рішення міськрайонного суду від 09.11.2015 року в частині стягнення грошової компенсації в розмірі 11 078 грн. 00 коп. за різницю у фактичних ідеальних частках домоволодіння виконано відповідачем лише 30.01.2017 року, позивачці завдано збитки згідно з ст.ст. 549, 625 ЦК України. Збитки складаються з інфляційних у сумі 1506 грн. 32 коп., трьох процентів річних – 368 грн. 76 коп. та пені – 1807 грн. 08 коп., а всього 3 682 грн. 16 коп., які позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції вважає незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не у повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Так судом встановлено, що відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2015 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про реальний розподіл домоволодіння та розподіл майна подружжя визнання права власності на рухоме майно та зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6Г, про реальний розподіл майна подружжя – обидва задоволено частково.

Судове рішення в частині стягнення грошової компенсації в розмірі 11 078 грн. 00 коп. за різницю у фактичних ідеальних частках домоволодіння набрало законної сили 23.12.2015 року.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 07.12.2016 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2015 року скасовано в частині залишення в спільному користуванні господарських будівель та споруд. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким проведено розподіл господарських будівель та споруд.

Отже рішення суду в частині розподілу самого будинку набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

З набранням судових рішень законної сили сторони набули право власності на визначені в рішенні частки домоволодіння.

Таким чином сторонам виділена у власність окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Відповідач ОСОБА_7 у своїй частині будинку не проживає, будь-яких дій для облаштування автономного існування двох об’єктів нерухомості не здійснює. Це привело до розмороження системи опалення та неможливості нормального проживання в будинку бе діючих комунікацій так як основні узли тепло-, електро- та газопостачання перебувають на його частині будинку.

Позивачка у свою чергу проживає у своїй частині будинку і вимушена була за власний рахунок розділити будинок та влаштувати житлові умови.

Так, відповідно до договору підряду та акту приймання виконаних робіт від 06.03.2016 року ОСОБА_6 витрачено 6303 грн. 00 коп. на виконання робіт по влаштуванню розділяючої стіни будинку

Крім того, для проведення поділу будинковолодіння, ОСОБА_6 провела газифікацію (25 449 грн.), електрифікацію (6 993 грн.) та влаштувала розділяючий паркан (10 700 грн.)

Всього позивачкою на реальне виділення визначених судовим рішенням часток було витрачено 49 495 грн. 75 коп., що підтверджено наявними у справі доказами (а.с. 19-52).

Розмір витрачених коштів відповідачем не оспорювався, як не оспорювався і факт непроживання його у спірному домоволодінні після його розділу за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов’язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йлму належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже обидва власники виділених частин у будинковолодінні мають рівний тягар утримання майна, а тому мають спільно нести витрати, пов’язані з його реальним поділом.

Тому колегія суддів вважає обґрунтованим і справедливим стягнути половину витрачених позивачкою коштів на облаштування розділеного будинку.

Більше того, при вирішенні спору про поділ нерухомого майна, сторони домовились переобладнати будинковолодіння за спільні кошти.

Доводи відповідача про те, що витрати, понесені позивачкою, були спрямовані тільки на облаштування її частини, є непереконливими.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 за власні кошти побудувала розділяючу будинок стіну та розділяючий паркан. Що стосується системи електро- та газопостачання, то ці роботи проведені для нормального існування частини будинку та можливості в ньому проживати і з врахуванням інтересів самого відповідача не вживав заходів для збереження нерухомості.

Що стосується позовних вимог про відшкодування відповідачем збитків за неналежне виконання зобов’язань на підставі ст. ст. 549, 625 ЦК України, то колегія суддів погоджується з висновками міськрайонного суду про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Суд першої інстанції правильно застосував правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі №6-2759цс15 від 20.01.2016 року.

Правовідносини між сторонами до ухвалення рішення про стягнення грошової компенсації в розмірі 11 078 грн. за різницю у фактичних ідеальних частках домоволодіння, не були грошовим зобов’язанням, а стосувались поділу об’єкта спільної власності.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційних, пені та трьох процентів річних. Тому, рішення суду першої інстанції в цій частини слід залишити без змін.

Так як позов в частині розподілу витрат на проведення будівельних робіт підлягає задоволенню, то рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу згідно з правилами ст. 88 ЦПК у відповідності до пропорційності задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року – змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на проведення будівельно-монтажних робіт, пов’язаних з реальним розподілом будинковолодіння.

Позов ОСОБА_6 в цій частині – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 24 747 грн. 75 коп. витрат на проведення робіт.

В решті – рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1169 грн. 00 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :