Рішення № 70843849, 06.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Золотоніської місцевої прокуратури на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельні частки (паї),

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, яким просила, після послідуючих уточнень, встановити факт родинних відносин, а саме той факт, що покійний ОСОБА_7 є рідним братом її батька ОСОБА_8 та, відповідно, спадкодавець ОСОБА_9 є її двоюрідним братом; визнати за нею право на земельні частки (паї), розміром по 2,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цих часток в натурі у КСП «Більшовик» на території Дмитрівської сільської ради Золотоніського району в порядку спадкування за законом після померлого 16.12.2001 її брата ОСОБА_9. В обґрунтування вказано на те, що 16.12.2001 помер її двоюрідний брат ОСОБА_9. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді права на земельні частки (паї) розміром по 2,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у КСП «Більшовик» на території Дмитрівської сільської ради Золотоніського району. Спадщину після смерті брата позивач прийняла в установленому законом порядку шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. Отримати свідоцтво про право на спадщину на земельні частки вона на може, так як Сертифікати на право на земельні частки (пай) були втрачені. Крім того, вона не може оформити спадщину, оскільки не має доказів, що її батько ОСОБА_8 є братом покійного ОСОБА_7 – батька спадкодавця, оскільки втрачені свідоцтва про народження батька та дядька. В нотаріальному порядку вона не може вирішити дане питання, а тому змушена звертатися до суду з цим позовом.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2017 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, Золотоніська місцева прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. Також апелянт просить стягнути з позивача на користьб прокуратури Черкаської області сплачений судовий збір. В обґрунтування вказано на те, що суд неправомірно до правовідносин у справі застосував норми ЦК України у той час як їх врегульовано ЦК УРСР. Позивач не є спадкоємцем за законом, отже не має прав на спадкове майно, вказане у позові. Крім того, суд не врахував, що спадкодавцеві належало право на земельні паї без їх виділення в натурі, тобто без їх ідентифікації, отже вказане майно не може бути включене до цивільного обороту. У справі відсутній спір про право, оскільки відповідач права позивача ніяким чином не порушує. Суд не врахував, що звернення до суду мало місце із значним пропуском процесуальних строків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у справі є спадкоємцем ОСОБА_9, який помер 16.12.2001.

Однак погодитися з правильністю таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Однак, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення

При розгляді справи встановлено, що згідно ОСОБА_1 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00018183730 від 09.06.2017 вбачається, що ОСОБА_9 помер 16.12.2001, про що зроблено відповідний запис №31.

Відповідно до даних довідки від 14.06.2017 виконкому Дмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну побутові речі померлого ОСОБА_9 з дня його смерті перейшли в користування ОСОБА_6

Із повідомлення №44/147-17 від 12.06.2017, виданого міськрайонним управлінням у Золотоніському районі та м. Золотоноші ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, вбачається, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видавалися громадянам з колективної та інших форм власності на підставі свідоцтва про спадщину за законом АЕЕ №322848 за ОСОБА_9 зареєстровано сертифікат 08.10.2001 №607 (серія ЧР 0215853) та на підставі розпорядження Золотоніської РДА від 05.03.1997 №69 зареєстровано сертифікат 14.05.1997 №608 (серія ЧР 0215854) на земельну частку (пай) розміром 2,13 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Більшовик» на території Дмитрівської сільської ради. Згідно книги реєстрації сертифікати було отримано і в архів не поверталися (сертифікати виготовлялися в одному екземплярі). Державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Дмитрівської сільської ради на ОСОБА_9 не обліковуються.

Згідно даних листа Золотоніської районної державної нотаріальної контори №972/01-16 від 15.09.2017 після смерті ОСОБА_9 16.12.2001 спадкова справа не заводилась.

Судом також встановлено, що позивач у справі є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_9, що ніким не оспорюється.

Так як у даному випадку спадщина відкрилася 2001 року після смерті ОСОБА_9, що мало місце за час дії норм ЦК УРСР, саме положеннями вказаного кодексу мають врегульовувати правовідносини у справі.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до роз‘яснень, наданих судам у листі ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

Оскільки у даному випадку спадщина відкрилася у 2001 році, відповідно, незалежно від наявності факту її прийняття спадкоємцями, порядок спадкування має регламентуватися нормами ЦК УРСР, які були чинні на момент її відкриття.

Так відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом; ст. 525 ЦК УРСР - часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Оскільки у даному випадку заповіту спадкодавцем складено не було, спадкування має здійснюватися за законом. При цьому нормами ЦК УРСР двоюрідні брати та сестри не були включені до кола спадкоємців.

Таким чином позивач у справі не є спадкоємцем за законом стосовно спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 16.12.2001, отже за нею не може у судовому порядку визнаватися право власності на спадкове майно.

При цьому, колегія суддів враховує, що у даному випадку питання про встановлення факту родинних стосунків з метою набуття майнових прав на спадщину підлягає розгляду в порядку позовного провадження лише у випадку одночасного звернення з відповідною позовною вимогою майнового характеру особи, яка має право на спадкування після смерті ОСОБА_9, який помер у 2001 році. В протилежному випадку – питання про встановлення факту родинних стосунків підлягає до розгляду в порядку окремого провадження.

Отже, встановлення факту родинних відносин безпосередньо пов‘язане із наступним вирішенням спору про право на спадкування, яке підлягає розгляду в позовному провадженні, що передбачено ч.4 ст.256 ЦПК України як процесуальна перешкода для встановлення відповідних юридичних фактів, відповідно, рішення суду в даній частині вимог також підлягає до скасування в зв’язку з порушенням норм процесуального закону.

Відповідно до положень ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2017 у даній справі належить скасувати у зв‘язку з порушенням судом норм матеріального права – п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Згідно ст. 88 ЦПК України з позивача на користь апелянта належить стягнути судовий збір, розрахувавши його розмір як 110% від суми 0,4 розміру прожиткового мінімуму за розгляд позовної вимоги майнового характеру та 0,2 розміру прожиткового мінімуму за розгляд позовної вимоги немайнового характеру, тобто в загальній сумі 1056,00 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельні частки (паї) - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на спадкове майно – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у сумі 1056,00 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :