Ухвала суду № 70843036, 01.12.2017, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1269/17

2/729/660/17 р.

У Х В А Л А

01 грудня 2017 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області В.О.Кузюра розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про встановлення фактів та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить встановити факт допущення описки в державному акті, факт допущення описки в заповіті та визнати право власності.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України судом можуть бути встановлені юридичні факти .

Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.

Як вбачається з матеріалів позову позивач є спадкоємцем по заповіту після померлої 22.10.2015 року ОСОБА_3 .

При видачі правовстановлюючого документа , а саме державного акту на землю ім"я було вказано як Броніслава. В разі якщо прізвище, ім 'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігається з ім 'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження, зазначеними в її свідоцтві про народження або в паспорті суд встановлює факт належності правовстановлюючих документів особі.

Відповідно до наданих документів у позивача наявний оригінал Державного акту , отже після встановлення факту належності Державного акту спадкодавцю перешкод для оформлення спадкових прав у позивача жодних немає , а тому встановлення юридичного факту з наступним вирішенням питання про право абсолютно не пов"язане , про що зазначено і в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.08 р. № 7, де зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Суд не повинен виконувати непритаманні йому функції нотаріату.

Відповідно до наданих матеріалів справи спадкодавиця склала два заповіти , відповідно до першого заповіту все майно переходило ОСОБА_4 , а відповідно до заповіту складеного пізніше спадкодавиця зробила розпорядження щодо земельного паю, який належав їй на користь ОСОБА_1 .

У спадкодавиці крім вказаних осіб було ще двоє дітей, які відмовилися від прийняття спадщини.

Із постанови нотаріуса видно , що позивачем не були надані для оформлення всі необхідні документи для їх оцінки нотаріусом та для видачі свідоцтва, а не в зв"язку з недоліками заповіту.

Всі необхідні для оформлення спадщини документи знаходяться в матеріалах справи поданої до суду , отже позивачу необхідно подати їх до нотаріуса для надання їм оцінки та висновку щодо можливості отримання ним свідоцтва про спадщину.

І лише при неможливості видачі свідоцтва після надання всіх документів звертатися до суду .

Якщо в заповіті допущена помилка , то заповіт підлягає тлумаченню .

За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі ч. 1 ст. 1256 ЦК. Результат тлумачення в цьому разі має бути формалізований належним чином у вигляді окремого документа , враховуючи обов’язковість результату тлумачення для інших суб’єктів спадкових правовідносин. Такий документ підписується всіма спадкоємцями, що закли-

каються до спадкування, оскільки необхідною умовою тлумачення заповіту спадкоємцями, виходячи із змісту ст. 1256 ЦК, є відсутність спору, тобто згода кожного окремо спадкоємця із витлумаченим текстом заповіту. Відмова хоча б одного спадкоємця підписати такий документ має наслідком відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину та є підставою для звернення до суду задля тлумачення заповіту в порядку ч. 2 ст. 1256 ЦК. Якщо в заповіті допущена помилка , то позивач повинен звернутися до ОСОБА_4 з проектом угоди щодо тлумачення змісту заповіту , а в разі якщо останній відмовиться від підписання угоди , тобто виникнення спору між ними звернутися до суду, залучивши останнього як відповідача. Саме шляхом тлумачення заповіту встановлюється факт допущення описки в заповіті. Тлумачення заповіту по суті є конкретизацією положень останньої волі заповідача і, відповідно, не створює правових наслідків у вигляді прав та обов’язків спадкоємців. Тому документ, у якому міститься витлумачений спадкоємцями текст заповіту, є невід’ємною частиною заповіту та не може існувати окремо від нього. Разом з тлумаченням заповіту питання визнання права власності одночасно не розглядається.

Крім того суд звертає увагу , що на момент подання справи до суду відповідач ОСОБА_2 сільська рада припинив своє існування , а також , що відповідачем по справі територіальна громада може виступати лише в тому випадку , якщо відсутні інші спадкоємці , які прийняли спадщину. В даному випадку крім позивача спадщину прийняв інший спадкоємець.

За вказаних обставин суд вважає подану заяву не обгрунтованою та такою , що не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України та залишає її без руху для виправлення недоліків .

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 121 ч.1 ЦПК України , -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про встановлення фактів та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування залишити без руху та надати час для виправлення недоліків позивачу протягом трьох днів з часу отримання копії ухвали .

Попередити позивача, що в разі не виправлення недоліків в строк , визначений судом заява буде вважатися не поданою та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя :