Рішення № 7084277, 08.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 грудня 2009 р.           Справа 7/220-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)", м. Вишгород, Київська область.

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД", м. Вінниця.

про стягнення 743080,82 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Коба А. В. - довіреність б/н від 30.04.2009 року.

відповідача : Бевз О.І. - довіреність б/н від 09.06.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" 735489,92 грн. з яких 565761,48 грн. основного боргу та 169728,44 грн. штрафних санкцій в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов дистриб'юторського договору постачання товару від 20.12.2007 року № 75/01/ТД в частині своєчасності та повноти оплати.

За вказаним позовом 12.10.2009 року порушено провадження у справі № 7/220-09 та призначено судове засідання на 10.11.2009 року.

Однак 26.10.2009 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про порушення провадження у справі № 7/220-09 від 12.10.2009 року надійшла апеляційна скарга ТОВ "Новобуд ЛТД".

Ухвалою від 02.11.2009 року ТОВ "Новобуд ЛТД" відмовлено у прийняті скарги та повернуто скаргу скаржнику.

При цьому в судове засідання 10.11.2009 року відповідач не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних доказів.

Одночасно 09.11.2009 року відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване хворобою його представника.

В судовому засіданні 10.11.2009 року представник позивача подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми відповідача в межах позовних вимог, яке було судом відхилено у зв'язку з його необґрунтованістю.

У зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду щодо надання витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 08.12.2009 року.

У зв'язку з тим, що представниками сторін не подано відповідне клопотання справа розглядається без технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.12.2007 року між ТОВ з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" (Постачальник) та ТОВ "Новобуд Лтд" (Покупець) було укладено дистриб'юторський договір № 75/01/ТД постачання товару, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язувався протягом дії даного договору систематично постачати і передавати у власність Покупцю товар , а Покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору предметом постачання є товар, перелік якого зазначений в Специфікації до даного Договору, що є його невід'ємним Додатком. Умовами специфікації є: найменування та артикул товару, ТУ, країна-виробник, розмір пакування, упаковка, кратність замовлення, кількість шт. на палеті, ціна без ПДВ, ПДВ, ціна разом з ПДВ.

Асортимент товару передбачається у Специфікації, яка додається до даного договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору обсяг у кількості упаковок, та терміни постачання визначаються на підставі замовлення Покупця, в якому вказується назва продукту, назва дистриб'ютора та його контактна особа, адреса та умови поставки, дата заявки.

Згідно з п. 9.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку. Термін відстрочки платежу за поставлений товар зазначається окремо у додатках № 2 або в додатку № 2/1.

В пункті 9.2 Договору зазначено, що Покупець обов'язково вказує у платіжному дорученні номер видаткової накладної або рахунку на передплату Постачальника, по якому здійснюється оплата. Покупець повинен здійснювати оплату окремим платіжним дорученням відповідно до кожної окремої Постачальником видаткової накладної або рахунку на передплату. Покупець повинен сплачувати існуючу заборгованість враховуючи послідовність її виникнення. В першу чергу сплачується заборгованість, яка виникла раніше.

Якщо з призначенням платежу в платіжному дорученні Покупця не вбачається яка саме видаткова накладна (або рахунок, якщо такий надавався) сплачується, то Постачальник має право здійснити погашення самої давньої існуючої заборгованості Покупця (п.9.2.1 Договору).

Як вбачається із наданих матеріалів в доповнення до Договору між сторонами було укладено ряд додатків, в тому рахунку і додаток № 2 та додаток № 2/1 з п.3 яких вбачається, що термін оплати Покупця за отриманий товар визначається календарною датою яка настає на 30-й день від дати вказаної у видатковій накладній.

За посиланням позивача за період з 15.01.2008 року по 245.12.2008 року ним було здійснено ряд поставок товару за вказаним вище договором на адресу відповідача на загальну суму 6822976,07 грн..

В підтвердження факту передання товару відповідачу на вказану суму позивачем надано ряд видаткових накладних та витяг з інформаційної бази даних бухобліку за підписом головного бухгалтера підприємства.

Відповідач за отриманий товар провів розрахунок неповністю.

Так, грошовими коштами відповідачем сплачено за період з 14.02.2008 року по 09.01.2009 року 6212570,05 грн..

Крім того, 07.05.2009 року між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно якої припинено взаємні грошові зобов'язання на суму 44644,51 грн..

Проведення розрахунків на вказану вище суму (6212570,05 грн.) підтверджується наданими сторонами суду документами, серед яких: копії банківських виписок, довідка ПАТ "ІНГ Банк Україна" від 03.12.2009 року № 40279, довідка ПАТ "ІНГ Банк Україна" від 02.12.2009 року № 40251, довідка ТОВ з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" від 09.11.2009 року тощо.

Слід зауважити, що хронологія поставки товару та проведення розрахунків також відображена в актах звірки взаємних розрахунків, які складались станом на 31.12.2008 року та 30.09.2009 року. При цьому відповідач не заперечує щодо факту поставки товару та проведення розрахунків на вказані вище суми.

Таким чином, з врахуванням викладеного вище борг відповідача становить 565761,51 грн. (6822976,07-(6212570,05+44644,51)).

Разом з тим твердження позивача відносно того, що підставою передачі відповідачу товару за період з 15.01.2008 року по 24.12.2008 року та проведення останнім розрахунків за отриманий товар відбувалось згідно умов вказаного вище договору не є переконливим та оцінюється судом критично виходячи з наступних міркувань.

Так, у видаткових накладних, які надані позивачем в якості доказу передачі товару відповідачу відсутнє посилання на дистриб'юторський договір № 750/01/ТД постачання товару від 20.12.2007 року. Відсутнє таке посилання і графі "Призначення платежу" в платіжних дорученнях за якими відповідач погашав свій борг (у цій графі платник посилався лише на номер та дату видаткової накладної).

З'ясовуючи можливість поставки саме по дистриб'юторському договору № 750/01/ТД постачання товару від 20.12.2007 року судом було проведено співставлення асортименту, найменування та ціни товару зазначеної в специфікаціях та видаткових накладних в результаті чого виявлено розбіжність по такій ознаці як ціна товару.

Крім того із наданих позивачем специфікацій не вбачається, що останні були укладені саме до дистриб'юторського договору № 750/01/ТД постачання товару від 20.12.2007 року.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Слід зазначити, що позивач звертався до відповідача з вимогою провести погашення боргу, що вбачається із претензії від 14.04.2009 року № 151 надіслання якої підтверджується фіскальним чеком № 7551 від 14.04.2009 року.

Частиною 2 ст.530 ЦК України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 565761,48 грн. боргу, в той час як судом отримано більший розмір основного боргу –565761,51 грн., але оскільки визначення суми боргу є правом позивача суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення суми основного боргу в заявленому позивачем розмірі враховуючи, що він є меншим ніж отримано судом.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 169728,44 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій позивач посилається на п. 11.2.1 дистриб'юторського договору № 75/01/ТД від 20.12.2007 року яким передбачено відповідальність Покупця за порушення строків оплати товару у вигляді штрафу у розмірі 5 % від розміру заборгованості перед Постачальником на кожне перше число календарного місяця.

Відповідач в усному поясненні наданому в судовому засіданні позовну вимогу про стягнення штрафу не визнає та просить суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що поставка товару позивачем здійснювалась протягом 2008 року не на підставі дистриб'юторського договору № 75/01/ТД від 20.12.2007 року. Також відповідач вказує, що між сторонами існують тривалі господарські відносини починаючи з 2002 року.

В зв'язку з тим, що позивачем не надано достовірних та переконливих доказів стосовно поставки продукції саме за дистриб'юторським договором № 75/01/ТД від 20.12.2007 року про що вказувалось раніше, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про стягнення штрафу в зв'язку з чим відмовляє в позові в цій частині.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму основного боргу відповідача перед позивачем доведеною.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням відмови в стягнені штрафу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням сторін 08.12.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 546, ст.ст.547, 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД", вул. В.Порика, 28, м. Вінниця, 21030 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 23060157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)", вул. Новопромислова, 2, м. Вишгород, Київська область, 07300 - (інформація про реквізити, ідентифікаційний код - 21685172) - 565761 грн. 48 коп. боргу, 5657 грн. 62 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 181 грн. 54 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягнені 169728 грн. 44 коп. штрафу відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 грудня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Новопромислова, 2, м. Вишгород, Київська область, 07300.

3 - відповідачу - вул.В. Порика, 28, м. Вінниця, 21030.