Ухвала суду № 70842307, 05.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 липня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національне газетно-журнальне видавництво» про стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

23.05.2017 року звернувшись до суду з позовом, який остаточно уточнивши 26.06.2017 року, ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з відповідача Державного підприємства «Національне газетно - журнальне видавництво» (скорочена назва ДП «НГЖВ») невиплачену при звільненні заробітну плату за січень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2016 року у сумі 13 518,00 грн. (2 253,00 грн. х 6), недоотримані відпускні за рік роботи в сумі 974,60 грн., а також 10 000,00 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

Свої вимоги мотивував тим, що в період з 23.11.2015 року по 20.12.2016 року перебував у трудових відносинах з редакцією тижневика «Кримська світлиця» ДП «НГЖВ», де працював на посаді власного кореспондента. При прийомі на роботу генеральний директор видавництва ОСОБА_4 його повідомив про те, що редакція тижневика «Кримська світлиця» у зв'язку з анексією має переїхати з АРК Крим до м.Києва. Крім того, у своєму наказі директор висунув йому умову щодо надсилання матеріалів до київської редакції, окрім електронної пошти, ще й у обов'язковому порядку звичайною поштою. Працюючи на той час вже два роки в умовах анексії, колектив редакції з такою вимогою категорично не погодився. Надсилаючи свої щотижневі матеріали до редакції зареєстрованої газети «Кримська світлиця», він належно виконував свої кореспондентські обов'язки, проте не погодився надсилати їх до редакції газети, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Васильківська,1. Через незгоду на переїзд до м.Києва, наказом генерального директора від 20.12.2016 року його було звільнено з посади, проте до цього часу підприємство не провело з ним остаточного розрахунку при звільненні. Позбавивши належної йому заробітної плати, ДП «НГЖВ» фактично позбавило його засобів до існування, поставило на межу виживання, що спричинило тяжку депресію та завдало йому моральних страждань, які він оцінює у 10 000,00 грн.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 20.07.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд, незважаючи на відкритість і доступність сайту газети «Кримська світлиця» в інтернет - мережі взагалі не дослідив того беззаперечного факту, що будучи прийнятим на посаду власного кореспондента він у період з 20.11.2015 року до грудня 2016 року включно, підготував, написав та переслав до редакції на її офіційну електронну адресу п'ятдесят сім статей, які були належно і вчасно опубліковані.

Таким чином, суд мав усі підстави задовольнити позов у повному обсязі.

В судому засіданні позивач підтвердив, що він тимчасово зареєстрований у м. Білопілля, куди періодично приїжджає, але повертається до Криму, де він має власну квартиру та де він фактично здійснює журналістку діяльність. Він підтвердив, що протягом липня - грудня 2016 року готував та щотижнево надсилав підготовлений ним матеріал до редакції зареєстрованого постійного верб-сайту газети «Кримська світлиця», який існував раніше і ніколи не надсилав на електрону пошту вказану у наказі, як і не направляв друкований матеріал до Києва.

Представник відповідача вважає рішення законним та обґрунтованим, оскільки позивачу заробітна плата сплачувалась по червень місяць 2016р., а потім, у зв'язку з неотриманням редакцією газети підготовлених власним кореспондентом матеріалів, редакція припинила виплату заробітної плати і при проведенні розрахунку нарахувала йому компенсацію за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованому робочому часу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення у справі - залишенню без змін, з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положень ст.60 ЦПК України позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не виплатив йому заробітну плату за січень 2016 року, а також того, що у липні - листопаді 2016 року він належним чином виконував свої трудові обов'язки, а відповідач не виплатив йому заробітну плату за цей період роботи. Крім того, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається з цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що редакція газети «Кримська світлиця» є структурним підрозділом Державного підприємства «Національне газетно-журнальне видавництво» (а.с.133-149).

Наказом №12-ОД від 18.05.2015 року передбачено переведення редакції газети «Кримська світлиця», що опинилась на тимчасово окупованій території в м.Сімферополі з 15.09.2015 року у приміщення головного офісу відповідача за адресою: м.Київ, вул.Васильківська,1. Вказаний наказ визначив порядок та строки реалізації такого переведення, закріпив права та гарантії для працівників, що переводяться в іншу місцевість (а.с.129-130).

Наказом № 14-ОД від 08.07.2015 було відмінено наказ № 12-ОД від 18.05.2015 у зв'язку з відсутністю на підприємстві начальника відділу кадрів та інспектора відділу кадрів, які б мали забезпечити виконання наказу щодо переведення Редакції газети «Кримська світлиця» з м.Сімферополя до м. Києва та переведення працівників вказаної редакції на роботу в іншу місцевість (а.с. 101).

Наказом № 39-ОД від 21.12.2015 було скасовано наказ № 14-ОД від 08.07.2015 року (а.с.153).

Наказом ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» №162/09-5 від 23.11.2015 року ОСОБА_3 прийнято на посаду власного кореспондента редакції газети «Кримська Світлиця» ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» з посадовим окладом згідно штатного розпису, з випробувальним терміном три місяці (а.с.6,9).

Йому була призначена заробітна плата у розмірі 2 253,00 грн. в місяць, яка сплачувалась шляхом зарахування на банківський рахунок відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».

З листопада 2015 року по червень 2016 року позивачу було нараховано 16 916,17грн., які у повному обсязі були виплачені.

З наказу № 22-ОД від 07.06.2016 року вбачається, що наказом № 12-ОД від 18.05.2015 року «Про переведення редакції газети «Кримська світлиця» з м. Сімферополя до м. Києва та переведення працівників редакції газети «Кримська світлиця» на роботу в іншу місцевість» та наказів № 07-ОД від 08.02.2016 року, № 65/09-05 від 14.03.2016 року, адресою місця роботи та робочого місця працівників редакції газети «Кримська світлиця» визначено адресу місцезнаходження підприємства - м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1.

Згідно п. п. 2-3 зазначеного наказу, власного кореспондента ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових обов'язків тимчасово підпорядковано генеральному директору ОСОБА_4 та зобов'язано подавати інформацію та матеріали для газети «Кримська світлиця» відповідальному секретарю Миткалик Ірині Василівні на її електронну пошту щовівторка до 16.00 та надсилати друкований варіант тексту підписаний власноруч на адресу ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (03040, м. Київ, вул. Васильківська,1, поштою (а.с. 23).

Зазначений наказ від 07.06.2016 року № 22-ОД ОСОБА_3 було вручено 01.07.2017 року (а.с. 24, 57).

З доповідних записок відповідального секретаря редакції газети «Кримська світлиця» ОСОБА_5 від 23.09.2016, 27.09.2016, 29.09.2016, 15.11.2016, актів про повторне невиконання власних трудових обов'язків та розпорядчих документів керівництва від 27.09.2016, 29.09.2016, 28.09.2016, 15.11.2016, 16.11.2016, акту службової перевірки відносно ОСОБА_3 від 20.12. 2016 року, доповідної записки начальнику відділу кадрів ОСОБА_6 від 20.12.2016 та табелів робочого часу з липня, вбачається, що починаючи з червня 2016 року і до дня звільнення - 20.12.2016 року, ОСОБА_3 жодної інформації та матеріалів на адресу ОСОБА_5, як це було визначено наказом №22-ОД від 07.06.2016 року, не надіслав, на робоче місце не прибув та свої посадові обов'язки не виконував (а. с. 26, 27, 29-39, 122-126).

Наказом №279/10-05 від 20.12.2016 року ОСОБА_3 звільнено з посади власного кореспондента редакції газети «Кримська Світлиця» ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (а.с. 8-9).

Позивач самого звільнення і обставин за якими відбулось його звільнення не оспорює.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 з липня 2016 року і до дня звільнення - 20.12.2016 року на своє робоче місце за адресою: м. Київ, вул.Васильківська, буд.1, не прибув і свої трудові обов'язки, визначені наказом № 22-ОД від 07.06.2016 року, не виконував, будь-яких належних та допустимих доказів поважності свого неприбуття суду не надав.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтвердив, що він на електрону пошту відповідального секретаря та на адресу видавництва поштою підготовлений ним матеріал не направляв, оскільки вважає, що надсилав підготовлені ним матеріали на діючий сайт газети - за місцем реєстрації друкованого засобу в АР Крим.

За змістом ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Приписами статей 29-32 цього Кодексу врегульовані питання доведеності підприємством до працівника умов праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.; обов'язку працівника виконувати роботу особисто; про заборону вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором; у разі змін істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, повідомлення працівника про такі зміни не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він про зміни умов праці, режиму роботи був повідомлений належним чином у порядку встановленому цим Кодексом.

Проте, позивач не надсилав підготовлений матеріал до редакції видавництва у визначеному наказом № 22-ОД від 07.06.2016 року порядку, внаслідок чого йому правомірно, відповідно до ст.94 КЗпП починаючи з липня місяці 2016 року відповідач припинив нараховувати заробітну плату - винагороду за виконану роботу.

Згідно ч.1 ст. 75 КЗпП щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст.82 КЗпП до стажу роботи, що дає право на відпустку зараховується час фактичної роботи протягом робочого часу.

Оскільки матеріалами справи доведено, що з липня по 20 грудня 2016 року позивач належним чином не виконував свої трудові обов'язки власного кореспондента і протягом цього часу не надсилав підготовлений матеріал до видавництва за місцем розміщення редакції газети «Кримська світлиця» у м. Києві, незважаючи на те, що періодично перебував у м.Білопілля Сумської області за місцем свої тимчасової реєстрації та мав можливість здійснити відправку підготовленого матеріалу до видавництва, йому за вказаний період підприємство правомірно не проводило оплату праці та нарахувало суму компенсації за невикористану відпустку з урахуванням фактично відпрацьованого часу, що дає право на відпустку.

Оглянуті в судовому засіданні надані позивачем скріншоти примірників газети «Кримська світлиця», на шпальтах якої розміщені підготовлені ним статті та розповсюджені із застосуванням інтернет-сайту, не є офіційним виданням редакції газети «Кримська світлиця».

У зв'язку з відмовою у задоволені позову через необґрунтованість його мотивів, похідні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, після повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, тому колегія суддів залишає рішення суду без змін.

Отже, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, як законне і обґрунтоване залишенню без змін.

Враховуючи норми ст.88 ЦПК України та обставини, що позовні вимоги в частині стягнення невиплачених в день звільнення коштів та апеляційна скарги залишені без задоволення, а позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від їх оплати, судові витрати в частині вказаних вимог підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: