
Справа № 359/8171/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/1101/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 08.12.2017
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., з участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС Рунова Т.В. на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року, якою
ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та громадянина Китаю, приватного підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.
Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0411/12500/17 від 10.09.2017 року, валюту у розмірі 54 800 доларів США повернуто ОСОБА_3.
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до постанови, 10.09.2017 року о 10:30 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин Китаю ОСОБА_3, який прилетів з Російської Федерації транзитом через Республіку Білорусь, літаком авіакомпанії «Belavia» з м. Мінськ, Республіка Білорусь, рейсом №843 та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 4 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці та запропоновано пред`явити всю готівку, де він власноручно пред'явив 4 000 доларів США, які знаходились у рюкзаку. Після цього було здійснено митний огляд одного місця багажу (дорожньої валізи) пасажира (багажна бірка В2882215, виписана на ім'я ОСОБА_3), і ручної поклажі (рюкзаку). Під час огляду було виявлено готівку в розмірі 62 300 доларів США та 24 150 російських рублів, що містились: 31 000 доларів США - в кишені куртки пасажира, яка знаходилась в дорожній валізі пасажира; 20000 доларів США - в кишені брюк пасажира, які знаходились в дорожній валізі пасажира; 11 300 доларів США та 24 150 російських рублів - в одному з відділень рюкзака (ручної поклажі) пасажира. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить йому особисто і призначалась для дорожніх витрат. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці не звертався. Таким чином, із загальної суми 66 300 доларів США, 24 150 російських рублів, відсутності у нього дрібних купюр, було пропущено 11 500 доларів США та 24 150 російських рублів. За протоколом про порушення митних правил вилучено 54 800 доларів США.
На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС Рунов Т.В. подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає її незаконною та винесеною без врахування норм чинного законодавства та обставин справи. Суд застосував тільки основне стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації - додаткового стягнення, пославшись на те, що ввезення готівкової іноземної валюти до України не обмежено, а обмежена лише її сума, а також, що конфіскація затриманих у ОСОБА_3 коштів не сприятиме його вихованню та попередженню вчинення нових порушень, і таке твердження суду вказує на поверхневе вивчення як матеріалів справи так і чинного законодавства України. Також, апелянт вважає сумнівними докази, які були надані представником ОСОБА_3 в судовому засіданні, оскільки в поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що кордон він перетинає вдруге на рік, а кошти ввозив в Україну з метою туризму та покупок, тоді як, представник заявив, що ОСОБА_3 не мав наміру порушувати митні правила, а грошові кошти, які він перевозив належать йому особисто та призначалися для лікування родича. Тому просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним за ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. з конфіскацією вилученої валюти.
На апеляційну скаргу представника митниці надійшло заперечення від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2, в якому він вважає, що апеляційна скарга представника митниці підлягає поверненню, оскільки подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження. Національне законодавство України містить колізію закону, вирішення якої повинне тлумачитися на користь особи.
У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив. При цьому, його представник пояснив у судовому засіданні, що ОСОБА_3 виїхав за межі України, і справу можна розглянути у його відсутність.
У судовому засіданні представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу повернути.
Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 ніким не оспорюється.
Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_3 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.
Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.
Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини.
Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.
Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.
Однак, ігноруючи норми чинного законодавства України, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_3 від конфіскації предметів порушення митних правил, при цьому, будь-якої оцінки щодо наявності у нього обставин, які складуть «індивідуальний і надмірний тягар» при конфіскації вилучених коштів не зробив.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суду не надано будь-яких доказів які підтверджують факт наявності «індивідуального і надмірного тягаря» у ОСОБА_3 при конфіскації вилучених у нього коштів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є приватним підприємцем, однак суду не надано доказів про його доходи і фінансові статки.
Висновки суду першої інстанції про те, що кошти ОСОБА_3 перевозив в Україну з метою лікування родича, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодним доказом.
Крім того, при перетині митного кордону ОСОБА_3 пояснював працівникам митниці, що гроші він привіз на територію України щоб купити годинники чи бурштин.
До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_3 повідомив працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповів, що має при собі 4 000 доларів США. Згодом же у нього було виявлено готівку в розмірі 62 300 доларів США та 24 150 російських рублів. Під час його опитування працівниками митниці пояснив, що до України прибув вдруге з метою туризму та покупок, з митними правилами не ознайомлювався, а на інформаційні стенди уваги не звернув.
Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_3 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.
Посилання представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на те, що дана апеляційна скарга подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження, не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки відповідно до ст. 529 МК України постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі.
Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.
Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.
Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.
Фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Рунова Т.В. задовольнити.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 (ОСОБА_3) скасувати.
Прийняти нову, якою громадянина Китаю ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Китай, провінція Хейлоньжан (Heilongjiang), постійно проживає: АДРЕСА_1; працює: приватним підприємцем, паспорт громадянина Китаю для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 26.05.2011 р., орган, що видав: Exit & Entry Administration Ministry of Public Security, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0411/12500/17 від 10.09.2017 року валюти у розмірі 54 800 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот) доларів США - у дохід Держави Україна.
Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави Україна (отримувач: Державний бюджет України, Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).
Стягнути з громадянина Китаю ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Китай, провінція Хейлоньжан (Heilongjiang), постійно проживає: АДРЕСА_1; працює: приватним підприємцем, паспорт громадянина Китаю для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 26.05.2011 р., орган, що видав: Exit & Entry Administration Ministry of Public Security, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, утримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу - судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.
Стягнути з громадянина Китаю ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Китай, провінція Хейлоньжан (Heilongjiang), постійно проживає: АДРЕСА_1; працює: приватним підприємцем, паспорт громадянина Китаю для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 26.05.2011 р., орган, що видав: Exit & Entry Administration Ministry of Public Security, на користь Київської митниці ДФС (р/р №35211035089083, МФО: 821018, код ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 11 гривень 52 копійки.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Слива
Судове рішення № 70838768, Апеляційний суд Київської області було прийнято 08.12.2017. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 359/8171/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: