Ухвала суду № 70838488, 06.12.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

Іменем України

06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Верланова С.М.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, треті особи: ОСОБА_5, ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс», ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова Марина Євгенівна про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у липні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив:

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю загальною площею 116,40 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, та належіть ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності;

скасувати запис №11505831 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речового права на нежитлову будівлю загальною площею 116,40 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25106665 від 07.10.2015, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною;

скасувати запис №11024188 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речового права на нежитлову будівлю загальною площею 116,40 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24122203 від 03.09.2015, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що під час перебування позивача у шлюбі із ОСОБА_5 остання придбала за згодою позивача нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Після розірвання вищевказаного шлюбу без згоди позивача за рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2015 зазначена нежитлова будівля перейшла у власність ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс». У свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» 03.09.2015 продала цю будівлю ОСОБА_6, а остання 07.10.2015 продала її ОСОБА_2.

Разом з тим, рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 було скасовано рішенням Київського апеляційного господарського суду 24.11.2015.

Тобто позивач зазначає, що вищевказане нерухоме майно, яке перебувало у його спільній сумісній власності з ОСОБА_5, вибуло з його власності поза його волі на підставі скасованого в подальшому рішення, та підлягає витребуванню від особи, яка володіє нею на момент розгляду справи відповідно до вимог ст. 388 ЦК України .

Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2017 року позов задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю загальною площею 116,40 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, та належіть ОСОБА_3 й ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Скасовано запис №11505831 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речового права на нежитлову будівлю загальною площею 116,40 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25106665 від 07.10.2015, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною. Скасовано запис №11024188 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речового права на нежитлову будівлю загальною площею 116,40 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24122203 від 03.09.2015, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною. Стягнуто з ОСОБА_2 та Шевченко Інни Леонтіївни на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі по 1479 грн. 76 коп. з кожного.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 10 березня 2017 року.

У серпні 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Так, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не встановив факт добросовісності чи недобросовісності набуття ОСОБА_2 спірного майна. Крім того, вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, неправильно застосував положення ст. 388 ЦК України, та не врахував, що ОСОБА_2 придбав спірне майно у ОСОБА_6 за відплатним договором, на момент укладення договору купівлі продажу ні у продавця, ні у покупця щодо добросовісності набуття у власність майна. Договір купівлі-продажу недійсним не визнавався.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується їх підписами на зворотних повідомленнях про вручення судових повісток, причини неявки не повідомили, їх неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Базель Фінанс» в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 7 липня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (прізвище після одруження: ОСОБА_5) уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження вiддiлу реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому зроблено запис №857, що підтверджується копією свідоцтва про одруження №057197.

05 червня 2006 року мiж Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит-Центр» та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір купiвлi-продажу нежитлової будiвлi за адресою: АДРЕСА_1. При укладені цього договору позивач, як чоловік покупця, надав письмово викладену згоду на купівлю зазначеного об'єкта нерухомості. 02 жовтня 2006 року цей договір зареєстровано у Переяслав-Хмельницькому мiжмiському бюро технічної iнвентаризацiї.

При досліджені цього договору купівлі-продажу від 05.06.2006 та документів, на підставі яких він укладався, встановлено, що покупець - ОСОБА_5 виступала контрагентом не як підприємець, а як фізична особа.

12 вересня 2013 року рішенням Обухівського районного суду Київської області у справi №372/1051/13-ц шлюб, укладений 17.07.1999 мiж громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_5, розірвано.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що подiл майна подружжя на час розгляду цієї справи не відбувся.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі №911/2441/15 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фiнанс» до фізичної особи-пiдприємця ОСОБА_5 про визнання права власності визнано за ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» право власності на нежитлову будівлю загальною площею 116, 40 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому, 03.09.2015 року приватним нотарiусом Київського мiського нотарiального округу Єгоровою Мариною Євгенiвною зареєстровано в державному реєстрi речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностi на нерухоме майно право власностi на нежитлову будiвлю, загальною площею 116, 40 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 на пiдставi договору купiвлi-продажу мiж ТОВ «Фiнансова компанiя «Базель-Фінанс» та ОСОБА_6, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також копією зазначеного договору та документами, на підставі яких цей договір було укладено.

Зокрема, вбачається, що документом, який підтверджує право власності продавця - ТОВ «Фiнансова компанiя «Базель-Фінанс» на зазначену будівлю, було рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 року у справі №911/2441/15.

07.10.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 116,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купiвлi-продажу, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також копією зазначеного договору та документами, на підставі яких цей договір було укладено.

24.11.2015 року рішенням Київського апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Київської області вiд 07.07.2015 року у справі №911/2441/15 та у задоволенні позову відмовлено.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що перехід права власності на спірну нежитлову будівлю до ТОВ «Фiнансова компанiя «Базель-Фінанс» відбувся на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивач ОСОБА_3 був співвласником спірної квартири та позбавлений такого права на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, а тому він має право витребувати це майно у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що договір купівлі-продажу від 08.10.2015 року, недійсним не визнавався, оскільки даний спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.368 ЦК України спiльна власнiсть двох або бiльше осiб без визначення часток кожного з них у правi власностi є спiльною сумiсною власнiстю.

Частиною 1 ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружинi та чоловiковi на правi спiльної сумiсної власностi.

За приписами ч. 2 ст. 68 СК Украни розпоряджання майном, що є об'єктом права спiльної сумiсної власностi, пiсля розiрвання шлюбу заiйснюється спiввласниками виключно за взаємною згодою, вiдповiдно до Цивiльного кодексу України.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно положень частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Провівши аналіз норм діючого законодавства України та вірно застосувавши правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові вiд 24 червня 2015 року у справі №6-251цс15, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння позивача без його волі, а також те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що право позивач підлягає захисту шляхом витребування від ОСОБА_2 вказаного спірного нерухомого майна відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що згідно з роз'ясненнями, викладеними у положеннях п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV(1952-15) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та обґрунтовано зробив висновок про задоволення позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: