Ухвала суду № 70838239, 30.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

30 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Березанської міської лікарні - Стрижака Володимира Зеліковича на рішення Березанського міського суду Київської області від 15 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Березанської міської лікарні, Березанської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином, -

встановила:

У квітні 2017 року до суду із позовною заявою про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином, звернувся ОСОБА_3 Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2015 року, який залишений у силі ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 30 квітня 2015 року та ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, а саме в тому, що він, маючи відповідну кваліфікацію, працюючи головним лікарем Березанської міської лікарні та лікарем-травматологом за сумісництвом, тобто перебуваючи в трудових відносинах із Березанською міською лікарнею та Березанською міською радою, при проведенні лікування дружини позивача - ОСОБА_5, як медичний працівник неналежно виконував свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення не провів відповідне обстеження та не призначив специфічну антитромболітичну терапію, що призвело до смерті останньої.

Передчасна смерть ОСОБА_5, дружини, матері, стала великим горем для сім'ї позивача, змінила хід його життя та життя його дітей. Все це спричинило ОСОБА_3 болісні душевні страждання, що негативно впливає на його психологічний стан. Тому ОСОБА_3 просив суд стягнути із Березанської міської лікарні та Березанської міської ради на його користь матеріальну шкоду у розмірі 27 716 гривень 50 копійок та моральну шкоду в розмірі 622 080 гривень 00 копійок.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Березанської міської лікарні на користь ОСОБА_3 завдану злочином матеріальну (майнову) шкоду у розмірі 8058,50 гривень.

Стягнуто з Березанської міської лікарні на користь ОСОБА_3 завдану злочином моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Березанської міської лікарні - Стрижак Володимир Зелікович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким привести розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості. Рішення у частині стягнення матеріальної шкоди апелянтом не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи апеляційним судом, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які було досліджено в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їхню належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 19 листопада 1983 року Березанською міською радою Баришівського району було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, про що було зроблено актовий запис № 124, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.24).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2015 року, який набрав законної сили 30 квітня 2015 року (переглядався касаційною інстанцією 21 жовтня 2015 року - залишено без змін), ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді позбавлення права займатися медичною практикою на строк 3 років. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності (а.с.8-23).

Вироком встановлено, що лікування ОСОБА_5 в стаціонарному травматологічному відділенні здійснювалось лікарем ортопедом-травматологом - головним лікарем Березанської міської лікарні ОСОБА_4 Причиною смерті ОСОБА_6 була тромбоемболія легеневої артерії тромбами із глибоких вен лівої гомілки, що є наслідком підвищення згортаємості крові, а коагулограма дозволяла б визначити рівень такої згортаємості та призначити відповідну спеціальну антитромботичну профілактику, яка була проведена ОСОБА_4 у неналежних обсязі та порядку, прослідковується «ланцюжок» подій, які пов'язані одна з одною. При цьому, обов'язком ОСОБА_4 було вжити усіх передбачених законодавством, а також сталою медичною практикою заходів, спрямованих на «розривання цього ланцюжка». У зв'язку з цим, враховуючи наявність факторів підвищеного ризику тромбозу у ОСОБА_6, суд прийшов до висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю ОСОБА_4, проявленою при лікуванні ОСОБА_6, та настанням смерті останньої (а.с.8, 17).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з Березанською міською лікарнею та виконував свої обов'язки як лікар ортопед-травматолог, та настанням смерті його пацієнтки ОСОБА_6, а, відповідно, і між заподіянням ОСОБА_4 позивачу шкоди.

Задовольняючи позов частково при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат та з урахуванням інших обставин. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а саме на користь ОСОБА_3 підлягає стягнення 300 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі щодо відсутності належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди у визначеному розмірі є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, встановлених судом відповідно до норм процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у цій справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Березанської міської лікарні - Стрижака Володимира Зеліковича відхилити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Мельник Я.С.

Матвієнко Ю.О.