Рішення № 70835668, 04.10.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/5228/17

Провадження №2/521/3276/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Плавича І.В.,

при секретарі – Дукіній Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати, неустойки за прострочення повернення об’єкта оренди та пені за несвоєчасну сплату,–

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати, неустойки за прострочення повернення об’єкта оренди та пені за несвоєчасну сплату.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення в суд, представник позивача вказував, що ФОП ОСОБА_1 було надане в строкове оплатне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 141,2кв.м., що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Махачкалінська, 6.

Однак, не зважаючи на взяті на себе зобов’язання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору орендну плату не вносить, у зв’язку з чим представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернулась з даним позовом до суду, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 22537,67 гривень, неустойку за прострочення повернення об’єкта оренди в розмірі 76219,92 гривень та пеню за несвоєчасну сплату в розмірі 314,43 гривень.

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з’явилась, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених позовних вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з’явився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Згідно ст. 224 ч.1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, надавши належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, проаналізувавши представлені письмові докази, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню – виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що 21 березня 2005 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради – з одної сторони, та ФОП ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений договір оренди №11/98, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 141,2кв.м., що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Махачкалінська, 6.

04 грудня 2015 року ФОП ОСОБА_1 припинив господарську діяльність, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25 січня 2016 року у справі №916/4527/15, договір оренди №11/98 від 21 березня 2005 року розірвано, виселено ФОП ОСОБА_1 з орендованого приміщення, стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 29038,34 гривень за період з 01 червня 2015 року по 23 жовтня 2015 року, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 2884,91 гривень.

Дане судове рішення має преюдиційне значення для справи, а обставини, встановлені даним судовим рішенням, не підлягають доказуванню в силу положень статті 61 ЦПК України

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Водночас, як чітко вказує ст. 631 ч.1 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Надаючи правовідносинам, що виникли в даному випадку між сторонами, належну правову оцінку, суд звертає увагу, що згідно ст. 759 ч.1 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 ч.1 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

В силу ст. 762 ч.1 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. А згідно зазначень ст. 763 ч.1 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому, згідно ст. 653 ч.ч.2, 3 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25 січня 2016 року набрало законної сили 09 лютого 2016 року, тому договір між сторонами вважається розірваним з цієї дати.

Згідно пункту 4.7 договору оренди №11/98 від 21 березня 2005 року, ОСОБА_1 був зобов’язаний повернути приміщення за актом приймання-передачі протягом 15 днів з дати закінчення строку дії договору, тобто до 24 лютого 2016 року. Проте відповідач не виконав вказані вимоги, 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 було виселено в примусовому порядку, що підтверджується актом державного виконавця від 08 вересня 2016 року.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що за період з 01 листопада 2015 року по 24 лютого 2016 року в ОСОБА_1 існує заборгованість по орендній платі у розмірі 22537,67 гривень на підставі розрахунку, наданого Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

Як встановлює ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відтак, суд погоджується із правовою позицією сторони позивача, що в період з 25 лютого 2016 року по 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 продовжував користування орендованим приміщенням без правових підстав. У зв’язку з цим, з ОСОБА_1 підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов’язання з повернення об’єкту оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення (ст. 785 ЦПК України) за період з 25 лютого 2016 року по 08 вересня 2016 року в загальному розмірі 76219,92 гривень.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 5.2 договору оренди №11/98 від 21 березня 2005 року, за несвоєчасне внесення орендної плати ОСОБА_1 був зобов’язаний сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Таким чином, суд погоджується із обґрунтованістю стягнення з ОСОБА_1 пені за період з 16 лютого 2016 року по 15 серпня 2016 року, що розрахована Департаментом комунальної власності Одеської міської ради в розмірі 314,43 гривень.

Згідно ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв’язку із задоволенням позову в повному обсязі, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору у розмірі 2756,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати, неустойки за прострочення повернення об’єкта оренди та пені за несвоєчасну сплату – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість по орендній платі за період з 01 листопада 2015 року по 24 лютого 2016 року – в загальному розмірі 22537,67 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення виконання зобов’язання з повернення об’єкту оренди за період з 25 лютого 2016 року по 08 вересня 2016 року – в загальному розмірі 76219,92 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради пеню за прострочення виконання зобов’язання з внесення орендної плати за період з 16 лютого 2016 року по 15 серпня 2016 року – в загальному розмірі 314,43 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради суму оплаченого судового збору – в розмірі 2756,00 гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Головуючий: