Ухвала суду № 70832113, 08.12.2017, Літинський районний суд Вінницької області

137/1649/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2017р. смт. Літин

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

представника скаржника ОСОБА_1,

представника Літинського відділу ДВС ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин скаргу ОСОБА_3 на дії Державного виконавця Літинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4, заінтересована особа Кредитна спілка «Фортеця», на бездіяльність державного виконавця та зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною та зобов'язати державного виконавця Літинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, (далі ДВС) зняти арешт з належного їй нерухомого майна.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 04.10.2010 р. відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області з неї та інших осіб було солідарно стягнуто борг за кредитним договором в сумі 79153,13 грн., видано виконавчий лист та згодом відкрито виконавче провадження. Заявник зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження, яке було відкрито 13.12.2010 р. від ДВС їй направлено не було, та відповідно про вчинення виконавчих дій їй не було відомо.

Після смерті батька - ОСОБА_5 заявник прийняла спадщину та при намаганні вирішувати питання про її оформлення отримала інформацію з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна від 02.11.2017 р. про те, що ДВС накладено арешт на все нерухоме майно, що належить заявнику. На запит від ДВС отримано відповідь, про те, що виконавцем провадження знищено у зв’язку зі спливом строку.

Враховуючи те, що державний виконавець наклав арешт в рамках виконавчого провадження на належне заявнику все нерухоме майно, однак у 2011 році провадження завершено та у 2014 р. знищено через закінчення строку зберігання, відтак заявник вважає, що це свідчить про те, що виконавче провадження закінчено та її статус, як боржника у виконавчому провадженні відсутній. Відтак просить визнати бездіяльність ДВС неправомірною та зобов’язати ДВС ухвалити постанову про зняття арешту з належного їй нерухомого майна.

Скаржник ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась (а.с. 33).

В судовому засіданні представник скаржника – ОСОБА_1, який представляє її інтереси згідно довіреності серії НМТ № 377632 від 01.11.2017 р. (а.с. 9) підтримав скаргу з наведених у скарзі мотивів та просив її задовольнити.

Представник Літинського районного відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_2 проти обґрунтованості скарги заперечив з тих підстав, що Законом України «Про виконавче провадження» ( в реакції від 21.04.1999 р), передбачено вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження. Оскільки 27.02.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у звязку з відсутністю майна і доходів у боржника, постанова про арешт майна боржника не була скасована, оскільки боржником не було сплачено, борг, виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій та судовий збір, що відповідає нормам ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час). Відтак просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки відділ ДВС діяв в межах та у спосіб визначений законом.

Представник заінтересованої особи КС «Фортеця» до судового засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, про причини неявки суд не повідомив (а.с. 32).

Заслухавши пояснення представника скаржника, представника відділу ДВС, дії якого оскаржуються, дослідивши матеріали скарги та заперечення до неї, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно з бази даних єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в Літинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебувало виконавче провадження № 23252535 з примусового виконання виконавчого листа № 2-221 виданого Літинським районним судом Вінницької області про солідарне стягнення у тому числі з ОСОБА_3 на користь КС «Фортеця» боргу в сумі 80627,63 грн. боржником по якому є ОСОБА_3 (скаржник у справі).

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження 13.12.2010 р. накладено арешт на все нерухоме майно власником якого є ОСОБА_3.

30.05.2011 р. винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 8062,76 грн. (а.с. 23).

27.02.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю майна і доходів у боржника (а.с. 22-23).

12.02.2016 р. через закінчення строків зберігання знищено виконавче провадження відносно ОСОБА_3 де стягувачем являється КС «Фортеця» (а.с. 24-25).

Постанова про арешт майна боржника не була скасована, оскільки боржником не було сплачено борг, виконавчий збір, судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій, що відповідає нормам ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час), адже згідно наведеної норми у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, (крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій).

Передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в новій редакції) підстави для зняття арешту на теперішній час відсутні.

Відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції що діяла на момент вчинення дій у виконавчому провадженні №23252535) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, законодавець надає вичерпний перелік випадків зняття арешту, який накладений у виконавчому провадженні, зокрема і випадок, коли виконавче провадження є закінченим, що і намагається довести скаржник. Дана норма є імперативною, і у випадку, якщо виконавче провадження є закінченим, накладений арешт підлягає зняттю.

Разом з тим, перелік випадків закінчення виконавчого провадження визначено ч. 1 ст. 49 Закону. Такий перелік є вичерпним, і в розумінні цієї норми, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», та знищення паперових матеріалів провадження, не є закінченням виконавчого провадження, а отже, не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст. 50 цього Закону, зокрема, зняття арешту з майна боржника.

Мотивуючи письмові заперечення проти скарги, представник відділу ДВС вірно посидлається на норми матеріального права щодо відсутності підстав для задоволення скарги, однак помилково вважає виконавче провадження завершеним, зокрема у відповіді від 03.11.2017 р. (а.с. 6). З підстав, які наведено вище, таким воно не є.

Під час розгляду справи судом встановлена позиція скаржника яка грунтується тим, що оскільки відсутні матеріали виконавчого зобов'язання, а відтак необхідно зняти з майна арешт накладений у межах виконавчого провадження. Одночасно на підтвердження своєї позиції при зверненні до суду скаржник долучила відповідь за № 7880/15,9-25 від 03.11.2017 р., згідно якої надається відповідь про неможливість надати для ознайомлення та зняти копії відповідних документів із виконавчого провадження боржником по якому є ОСОБА_3 у зв’язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження на підставі закінчення терміну їх зберігання. Відтак можливо зробити висновок, що скаржник, чи її представник звернувся до Відділу ДВС лише з прохання для надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження, але аж ніяк із проханням про зняття арешту з майна, а вже при зверненні до суду розцінює відсутність матеріалів виконавчого провадження, як факт закінчення виконавчого провадження та підставу для зняття арешту із майна.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимога скаржника у скасуванні накладеного арешту не є обгрунтованою, оскільки орган виконавчої служби діяв у відповідності до вимог Закону, а тому, підстави для задоволення скарги відсутні.

При цьому, покликання скаржника на вимоги Наказу "Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби", як на підставу задоволення своєї скарги є помилковими. За змістом цієї норми, наслідки завершення відповідного виконавчого провадження зазначаються лише в постанові про закінчення виконавчого провадження, яка винесена на підставі ч. 1 ст. 49 Закону, чого в даному випадку немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 14, 210, 212, 383-387 ЦПК України, ст. ст. 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії Державного виконавця Літинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4, заінтересована особа Кредитна спілка «Фортеця», на бездіяльність державного ивконавця та зняття арешту з нерухомого майна, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.