Рішення № 70831932, 06.12.2017, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1046/2017

130/2088/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сенько Ю.Я.,

третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Жмеринської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання розпорядження голови районної державної адміністрації протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Жмеринської районної державної адміністрації Колесника Д. №28 від 18.01.2006 «Про внесення змін до додатку №1 розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року; стягнути на його користь з відповідача судові витрати. Позов аргументував тим, що розпорядженням першого заступника голови райдержадміністрації Віканова І. №17 від 24.01.2005 року затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв) на території Рівської сільської ради. Додатком №1 під п.№35 йому виділено 1,712 га номер ділянки 292а в с. Рів Жеринського району Вінницької області. На дану земельну ділянку видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 05.05.2005 року кадастровий номер НОМЕР_1. В листопаді 2014 року при реєстрації прав та обтяжень в Єдиному державному реєстрі, з'ясувалось, що за його номером рахується лише 0,9396 га. В подальшому йому стало відомо, що голова Жмеринської районної державної адміністрації Колесник Д. своїм розпорядженням №28 від 18.01.2006 «Про внесення змін до додатку №1 розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року» зменшив позивачу площу його земельної ділянки до 0,9396 га, тобто на 0,772 га. Натомість без всяких підстав збільшив площу земельної ділянки ОСОБА_4 на 0,772 га., тобто з 1,4222 га до 2,1942 га, а в акті розподілу земельної частки (паю) НОМЕР_4 за нього хтось розписався. Вважає, що голова Жмеринської райдержадміністрації Колесник Д. своїм розпорядженням позбавив його права власності на земельну ділянку.

04.09.2017 ухвалою судді відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити. Пояснив, що спадщина після смерті матері у виді земельної ділянки розміром 3,01 ділилась на них трьох - на нього, його рідного брата та рідну сестру ОСОБА_4 Брат відмовився від своєї частки на користь сестри. Оформленням документів на спадщину займалася сестра. На підставі розпорядження голови Жмеринської РДА він отримав державний акт на право власності на належну йому земельну ділянку НОМЕР_3 площею 1,712 га, який на теперішній час є чинним, однак в листопаді 2014 року при реєстрації прав та обтяжень в Єдиному державному реєстрі з'ясувалось, що за його номером рахується ділянка площею 0,9396 га, тобто його площа за розпорядженням першого заступника Жмеринської РДА №17 від 24.01.2005 року зменшилася на 0,772 га. В 2005 році він здавав в оренду земельну ділянку площею 1,712 га, а з 2014 року вже 0,9396 га. З зазначеним розміром земельної ділянки не може погодитися, оскільки вважає, що вказаним розпорядженням його фактично позбавили права на земельну ділянку. Вважає себе власником земельної ділянки з моменту отримання державного акту. Його сестра ОСОБА_4 отримувала разом з ним на свою ділянку. Однак, в 2014 році йому стало відомо, що сестра отримала новий державний акт на більшу площу та зареєструвала його лише в 2015 році. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав та пояснив, що згідно розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачу державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Рівської сільської ради» ОСОБА_1 виділено саме в натурі 1,712 га і на підставі цього був виданий державний акт на землю. Своїм розпорядженням голова Жмеринської районної державної адміністрації «Про внесення змін до додатку №1 розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року» не мав права вносити зміни в це розпорядження. Державний акт виданий ОСОБА_1 мав бути скасований у судовому порядку, тобто порушена процедура винесення цих зміни, яка мала би бути витримана у законному порядку. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що в розпорядженні першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачу державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Рівської сільської ради» допущена помилка щодо розмірів земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 згідно часток у спадковому майні, а тому розпорядженням голови Жмеринської районної державної адміністрації 18.01.2006 року за зверненням ОСОБА_4 внесено змін до додатку №1 розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року» та встановлено, що площа земельної ділянки НОМЕР_4 ОСОБА_4 має площу 2,1942 га та площа земельної ділянки НОМЕР_3 ОСОБА_1 має площу 0,9396 га згідно свідоцтв про право на спадщину за законом. Просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 заперечила проти задоволення позову, оскільки нею успадкована 2/3 частки земельної ділянки після смерті матері, а її брат позивач по справі ОСОБА_1 просто не погоджується, що їх брат ОСОБА_8 відмовився від своєї частки на її користь. Вона неодноразово зверталася в різні інстанції, в тому числі до голови Жмеринської районної державної адміністрації про виправлення помилки, що порушує її право на земельну частку (пай) успадковану від матері.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позову мотивуючи тим, що між позивачем ОСОБА_1 та його сестрою ОСОБА_4, яка в справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача існують неприязні стосунки. Позивач вже тривалий час пише скарги в усі інстанції щодо його, начебто, порушеного права на земельну ділянку. Свідоцтво про право на спадщину було отримано у 2001 році. На підставі цього свідоцтва в адміністрації були видані сертифікати, де вказаний розмір земельної ділянки ОСОБА_1 1,0 умовних кадастрових га, а ОСОБА_4 2,0 умовних кадастрових га. Для того, щоб їм отримати державні акти, було винесено розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року та затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв) на території Рівської сільської ради, однак в додатку №1 була допущена помилка, де ОСОБА_1 було виділено 1,712 га, а ОСОБА_4 1,4222 га. Це не відповідало дійсності, а тому розпорядженням голови Жмеринської районної державної адміністрації «Про внесення змін до додатку №1 розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року» було змінені розміри цих земельних ділянок до дійсних розмірів та ОСОБА_4 отримала новий державний акт на земельну ділянку у відповідності до належного їй розміру спадщини 2/3 частки, а коли прийшов час реєструвати у реєстрі, то він був одразу зареєстрований. Позивачу про це було відомо, однак він відмовився поміняти свій державний акт та почав писати скарги у всі інстанції. Вважає, що вказаними розпорядженням права позивача ОСОБА_1 жодним чином не було порушено, оскільки з самого початку у нього була земельна ділянка в розмірі 1/3 спадкової ділянки, а у ОСОБА_4 було 2/3 частки, тобто цим розпорядженням було відновлено її право, яке було порушено при винесенні попереднього розпорядження.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_5 від 16.05.2001 року спадкоємцями майна ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є на 1/3 частку син ОСОБА_1 та на 2/3 його частки дочка ОСОБА_4,в тому числі на 1/3 його частку в зв'язку з відмовою на її користь сина померлої ОСОБА_8(а.с.35).

Згідно сертифікату серії НОМЕР_6 від 20.12.2000 року померлій ОСОБА_9 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк» розміром 3,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Згідно відмітки від 16.05.2001 року про зміни внесені до сертифікату, право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом - розмір земельної частки (паю) 1,00 в умовних кадастрових гектарах (а.с.32).

Відповідно сертифікату серії НОМЕР_7 від 16.05.2001 року ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк» розміром 2,00 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.34).

Розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачу державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Рівської сільської ради» затверджено протокол розподілу між власниками земельних часток (паїв) на території Рівської сільської ради та згідно додатку №1 виділено позивачу ОСОБА_1 - 1,712 га (земельна ділянка НОМЕР_3), а третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 - 1,4222 га (земельна ділянка НОМЕР_4) (а.с.3-5).

18.01.2006 року розпорядженням голови Жмеринської районної державної адміністрації «Про внесення змін до додатку №1 розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року» встановлено, що площа земельної ділянки НОМЕР_4 ОСОБА_4 має площу 2,1942 га та площа земельної ділянки НОМЕР_3 ОСОБА_1 має площу 0,9396 га (а.с.6).

Згідно акту розподілу земельної частки (паю) НОМЕР_4 між власниками земельних сертифікатів Рівської сільської ради с. Рів Жмеринського району Вінницької області - ОСОБА_4 (ділянка НОМЕР_4) та ОСОБА_1 (ділянка НОМЕР_4 а) спірних питань щодо розподілу землі немає (а.с.7).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка, площею 1,7120 га на території Рівської сільської ради Жмеринського району (а.с.8).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.10.2014 року №5389 нормативна грошова оцінка земельної ділянки НОМЕР_3 належної ОСОБА_1 площею 1,7120 га (державний акт серії НОМЕР_2) становить 21482,65 грн. (а.с.9).

Відповідно листа Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 01.10.2014 року №1002/3695/14 відмітки про скасування державних актів на право власності на земельну ділянку (пай) площею 1,712 га серії НОМЕР_8 від 05.05.2005 року на ім'я ОСОБА_1 та земельної ділянки (пай) площею 1,4222 га серії НОМЕР_9 від 05.05.2005 року на ім'я ОСОБА_4 в книзі реєстрації державних актів відсутні (а.с.12).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 за ОСОБА_4 рахується земельна ділянка, площею 2,1945 га на території Рівської сільської ради Жмеринського району (а.с.33).

За договором оренди землі від 25.12.2014 року ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Агротал» земельну ділянку загальною площею 1,7120 га на п'ять років (а.с.41-42). Вказаний договір 25.10.2015 року був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, однак площа орендованої земельної ділянки не вказана (а.с.46).

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексами України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно з ч.1 та ч.4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Виходячи з положень ст.ст.13,14 Конституції України, ст.ст.177,181,324, глави 30 Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

Відповідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч.1 ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно із ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У відповідності до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Форма державного актів затверджується КМУ.

Як встановлено в судовому засіданні право на земельну частку (пай) в загальному розмірі 3,01 умовних кадастрових га, в порядку спадкування позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 отримали після смерті матері ОСОБА_9, що підтверджується сертифікатами та свідоцтвом про право на спадщину за законом. Відповідно часток успадкованого майна, ОСОБА_1 належить 1/3, а ОСОБА_4 2/3, відповідно 1,00 і 2,00 умовних кадастрових га, проти чого не заперечували сторони.

Розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року затверджено протокол розподілу між власниками земельних часток (паїв) на території Рівської сільської ради для виділу в натурі (на місцевості) земельних ділянок, для видачі державних актів, відповідно ОСОБА_1 було визначено для виділу земельну ділянку площею 1,712 га, а ОСОБА_4 - 1,4222 га.

Однак, як було встановлено в судовому засіданні за неодноразовими зверненнями ОСОБА_4 до державної адміністрації, в зв'язку з тим що площа її земельної ділянки розділена між нею та її братом, не відповідає її частці у спадщині, 18.01.2006 року розпорядженням голови Жмеринської районної державної адміністрації було внесено зміни до розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року, та виправлено помилку, встановивши, що площа земельної ділянки ОСОБА_4 має 2,1942 га, а площа земельної ділянки ОСОБА_1 має 0,9396 га, що відповідає їх часткам у спадщині.

Згідно ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За ч. 5 ст.158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Як стверджує позивач та його представник, розпорядження голови райдержадміністрації №17 від 24.01.2005 року порушено його право власності на землю, адже значно зменшено йому площу земельної ділянки, на яку в нього видано державний акт, і навпаки збільшено її ОСОБА_4, і це не дивлячись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували своє право на земельну частку (пай) після смерті матері 1/3 і відповідно 2/3, оскільки голова державної адміністрації не мав права вносити зміни в раніше прийняте розпорядження, оскільки такий спосіб не передбачений законом.

Однак з таким твердженням позивача та його представника погодитись не можна, оскільки, згідно рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), абз. 2 п. 8 постанови, при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Крім того, як роз'яснив Конституційний суд України в цьому ж рішенні, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Не дивлячись на те, що Жмеринська районна державна адміністрація, відповідно до ст. 1, 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (а не місцевого самоврядування), однак в своїй діяльності керується Конституцією України, цими та іншими Законами України, і відповідно правовий висновок Конституційний суд України, викладений в рішенні від 16.04.2009 року №7-рп/2009 також її стосується. Отже, оскільки, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували своє право на земельну частку (пай) після смерті матері по 1/3 і відповідно 2/3, які після прийняття спадщини залишаються незмінні, а при прийнятті розпорядження про виділення земельних часток (паїв) на місцевості в натурі і видачі державних актів, в розпорядженні першого заступника голови державної адміністрації було допущено помилку, то цілком законним було внесення в нього головою державної адміністрації змін за зверненням ОСОБА_4 (що відповідає правовому висновку Конституційного Суду), оскільки першим розпорядженням порушувались саме її права, як власника земельної частки (паю) і, відповідно, жодним чином не порушені права ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що розмір його земельної ділянки визначений розпорядженням голови державної районної адміністрації від 18.01.2006 №28 «Про внесення змін» відповідає його частці у спадщині та сертифікаті.

Нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного, дослідивши в повному обсязі матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов до переконання, що позов не підлягає до задоволення, адже діями відповідача не порушено права власності позивача на землю, також не порушено його право володіння землею, не позбавлено його цього права та не обмежено у його здійсненні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.3, 4, 6, 8, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.11,16,177,181,324 ЦК України, ст.2,5,80,116,125,126,158 ЗК України, рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду А.М. Заярний