Ухвала суду № 70831007, 04.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 грудня 2017 року м. Київ К/800/40204/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

28 листопада 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Як вбачається з доданої до касаційної скарги копії ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Згідно частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а питання про поновлення строку на касаційне оскарження позивачем не порушується, дану касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати строк для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів на їх підтвердження.

Статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до касаційної скарги.

Як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в порушення положень частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до неї не додано документ про сплату судового збору у розмірі ставки цього збору, передбаченої Законом України «Про судовий збір» у редакції зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIІІ, яка за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду складає 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Судовий збір сплачується за реквізитами: отримувач коштів: УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Водночас, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Положеннями частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів з довідкою контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Разом з тим, надані позивачем виписки з медичних карток про перебування на стаціонарному лікуванні не свідчать про незадовільний майновий стан, за якого позивач не має можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Отже, оскільки позивач при зверненні до суду касаційної інстанції не довів тієї обставини, з якою чинне законодавство пов'язує звільнення від сплати судових витрат, тому на стадії перевірки касаційної скарги на її відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України заявлене ним клопотання задоволенню не підлягає.

При цьому, посилання позивача на пункт 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, є необґрунтованим, оскільки в даній справі позивачем заявлено адміністративний позов про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, зокрема, зобов'язання відповідача провести розслідування причин виникнення професійного захворювання та скласти Акт за формою П-4.

Згідно частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, а тому касаційна скарга повинна бути залишена без руху до усунення скаржником зазначених вище недоліків.

Керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржник має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та належним підтвердженням цього, а також виправити інші недоліки касаційної скарги, зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Попередити, що невиконання вимог статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження, а невиконання вимог статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення касаційної скарги особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко