Постанова № 70829779, 04.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2017 року № 826/1633/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 №0001871306, №0001881306, №0001891306.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сума боргу прощена (анульована) АТ «УкрСиббанк» не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що в порушення норм п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України позивачем не включено до оподаткованого доходу за 2015 рік суму боргу прощена (анульована) АТ «УкрСиббанк».

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходу фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт від 14.11.2016 №901/26-53-13-06/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем: пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України (не подання податкової декларації за 2015 рік); пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 113 203,64 грн.;пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» та заниження ставки оподаткування при нарахуванні військового збору в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 8 535,95 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017: №0001871306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 141 504,55 (за основним платежем 113 203,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28 300,91 грн.); №0001891306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 10 669,94 (за основним платежем 8 535,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2 133,99 грн.); №0001881306, яким позивачу нараховано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту від 07.12.2006 №11091427000, відповідно до якого позивачем отримано в кредит грошові кошти в сумі 74 900доларів США (в еквіваленті 378 245 грн.).

В подальшому, 16.09.2015 між позивачем та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 07.12.2006 №11091427000 відповідно до якої сторони дійшли згоди, що банк здійснює анулювання (прощення) частини заборгованості позивальника за договором за умови погашення позивальником частини заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 498 912,78 грн. у валюті наданого кредиту.

Відповідно до повідомлення АТ «УкрСиббанк» від 21.09.2015 №31-7/636 прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача в сумі 26 559,44 доларів США (в еквіваленті 574 730,11 грн.), а саме: сума основного боргу кредиту 26 297,56 доларів США (в еквіваленті 569 063,18 грн.), сума відсотків 261,88 доларів США (5 666,92 грн.) та повідомлено про необхідність сплатити податок з доходів фізичних осіб .

Судом встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Як зазначено вище, фінансовий кредит позивача не погашений станом на 01.01.2014, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснено після 01.01.2015.

Судом встановлено, що різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року становить 366 859,78 грн., отже зазначена сума не є додатковим благом відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, додатковим благом є кошти в сумі 202 203,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0001871306 виходив із суми виплаченого доходу в розмірі 569 063,18 грн., отже таке податкове повідомлення-рішення прийнято в порушення норм п 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0001891306 виходив із об'єкта оподаткування в розмірі 569 063,18 грн., що суперечить п 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, отже таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем не заперечується не подання податкової декларації за 2015 рік, тобто порушення ст.. 179 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0001881306.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом частково виконано покладений на нього обов'язок, а позивачем частково доведено обґрунтованість позовних вимог, отже позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити частково позов.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0001871306, №0001891306 прийняті Державною податкової інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда