Постанова № 70829754, 01.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2017 року 14:30 № 826/12808/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ»доОфісу великих платників податків Державної фіскальної службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2017 № 0004511402.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 21.11.2017 суд, на підставі приписів ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перейшов за згодою присутніх представників сторін до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.06.2017 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 01.04.2015 № 01042015, від 01.11.2014 № 011114/2, згідно з листами ПАТ КБ «Приватбанк» від 09.11.2015 № Е.21.0.0.0/4-77137, від 03.06.2016 № Е.21.0.0.0/4-119977 та від 07.12.2016 № 0-727, Офісом великих платників податків ДФС складено Акт № 1275/28-10-14-02/16393959 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження валютної виручки за вказаними контрактами.

05.07.2017 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004511402, яким у зв'язку з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК УКраїни), ч.ч. 1, 6 ст. 4 зазначеного Закону, визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 2047566,68 грн.

Як встановлено судом, 01.04.2015 між позивачем та компанією нерезидентом Bayboro Ltd (юридична особа за законодавством Кіпру) укладено договір № 01042015 про розповсюдження реклами, відповідно п. 1.1 якого ліцензіар (позивач) передає (уступає) ліцензіату (Bayboro Ltd) виключні права на використання/телевізійний показ фільмів на передбаченій даним договором території протягом ліцензійного строку шляхом безкоштовного та платного телебачення.

Водночас, з Акту перевірки видно, що на виконання вказаного контракту позивачем надано на користь Bayboro Ltd рекламні послуги загальною вартістю 35565,80 доларів США.

При цьому, в Акті перевірки також встановлено, що не оспорюється та не заперечується позивачем, порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки за надані послуги, а саме:

06.05.2015 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 619,80 доларів США, кількість днів прострочення - 5 днів;

09.10.2015 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 2115,00 доларів США, кількість днів прострочення - 72 дні;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 150,00 доларів США, кількість днів прострочення - 263 дні;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 2025,00 доларів США, кількість днів прострочення - 233 дня;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 525,00 доларів США, кількість днів прострочення - 202 дня;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 1230,00 доларів США, кількість днів прострочення - 80 днів;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 1380,00 доларів США, кількість днів прострочення - 49 днів;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 2580,00 доларів США, кількість днів прострочення - 18 днів;

08.11.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 300,00 доларів США, кількість днів прострочення - 72 дня;

08.11.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 600,00 доларів США, кількість днів прострочення - 41 день;

08.11.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 349,80 доларів США, кількість днів прострочення - 11 днів;

08.11.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 3150,00 доларів США, кількість днів прострочення - 11 днів.

З матеріалів справи також видно, що 01.11.2014 між позивачем та вказаною компанією нерезидентом укладено договір № 011114/2, відповідно до п. 2.1 якого на умовах та в порядку, передбачених цим договором та додатками до нього, позивач на замовлення рекламодавця (Bayboro Ltd) надає йому за плату рекламні послуги - послуги з розповсюдження (розміщення) реклами та/або спонсорської реклами в ефірі телеканалу, які надаються телеканалом рекламодавцеві за цим договором.

В той же час, в Акті перевірки встановлено, що не оспорюється та не заперечується позивачем, порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки за передані виключні права на використанням/телевізійний показ фільмів, а саме:

09.10.2015 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 40000,00 доларів США, кількість днів прострочення - 101 день;

09.10.2015 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 5160,00 доларів США, кількість днів прострочення - 87 днів;

09.10.2015 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 5160,00 доларів США, кількість днів прострочення - 71 день;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 39080,00 доларів США, кількість днів прострочення - 262 дня;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 14691,00 доларів США, кількість днів прострочення - 201 день;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 1600,00 доларів США, кількість днів прострочення - 201 день;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 15180,00 доларів США, кількість днів прострочення - 170 днів;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 32400,00 доларів США, кількість днів прострочення - 140 днів;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 1060,00 доларів США, кількість днів прострочення - 109 днів;

18.05.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 20140,00 доларів США, кількість днів прострочення - 95 днів;

09.11.2016 позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 32000,00 доларів США, кількість днів прострочення - 48 днів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що проведення перевірки та встановлення вказаних порушень відбулося вже після набуття чинності Законом України від 03.11.2016 № 1724-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг».

При цьому, предметом перевірки позивача були договір про надання послуг та договір щодо передачі виключних прав на використання/телевізійний показ фільмів щодо яких, з 03.01.2017, не застосовуються вимоги ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо повернення виручки резидентів у іноземній валюті від експорту у строки, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів.

Також позивач вважає, що норми законодавства, відповідно до яких до позивача могла бути застосована відповідальність, втратили чинність на час проведення перевірки позивача, виявлення порушення та застосування відповідних санкцій до останнього.

Отже, на момент виявлення порушення, на думку позивача, вимоги ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо повернення виручки резидентів у іноземній валюті від експорту у строки, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів та ст. 4 названого Закону, якою встановлена відповідальність за порушення строків надходження валютної виручки, не поширювалися на позивача.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: у редакції Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас, згідно з п.п. 1, 2 ст. 2 Закону України від 03.11.2016 № 1724-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг» у статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» перше речення частини першої викладено в наступній редакції: «Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг.», а після частини першої доповнити двома новими частинами такого змісту: «Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав. Банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову складених іноземною мовою документів, у тому числі рахунка (інвойсу), крім викладених англійською мовою, а також викладених іноземною мовою з одночасним викладенням українською (англійською) мовою». У зв'язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами четвертою - шостою.

При цьому, зміни, внесені Законом України від 03.11.2016 № 1724-VIII вводяться в дію, відповідно до п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» такого Закону, з 03.01.2017.

Отже, починаючи з 03.01.2017 вимоги ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.

В той же час, статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно з п. 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в Конституції України стаття 58 міститься у розділі II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Статтею 1512 Конституції України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, до яких відноситься позивач.

Також варто відмітити, що у Законі України від 03.11.2016 № 1724-VIII відсутні будь-які вказівки про надання вказаним нормам зворотної дії в часі, а також вказаний Закон не пов'язує момент виникнення підстав для притягнення до відповідальності з моментом їх виявлення та, відповідно, застосування відповідальності за такі вчинені та виявлені правопорушення.

А отже, за висновком суду, у даному випадку склад правопорушення та відповідальність за його вчинення мають визначатися за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм, у тому числі у разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини.

В той же час, суд не може прийняти до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання протиправним та скасування спірного рішення, на Узагальнюючу податкову консультацію з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України», затверджену наказом ДПА від 06.07.2012 № 592, в якій зазначено, що якщо подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта, оскільки вказана узагальнююча консультація стосується застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України, в той час як штрафні санкції до позивача застосовано за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З аналогічних підстав суд не приймає до уваги посилання позивача на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 № 2198/11/13-11 в частині висновку про те, що заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, згідно з листом Національного банку України від 07.02.2017 № 40-0005/9793 банки, починаючи із 03.01.2017 не здійснюють контроль за дотриманням резидентами установлених законодавством строків розрахунків за операціями з експорту послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав (включаючи випадки не завершення розрахунків за вказаними експортними операціями), а раніше взяті банком такі операції на контроль підлягають зняттю з контролю. Підставою для такого зняття з контролю є відповідні зміни у законодавстві.

В розрізі зазначеного необхідно зауважити, що вказані листи ПАТ КБ «Приватбанк» від 09.11.2015 № Е.21.0.0.0/4-77137, від 03.06.2016 № Е.21.0.0.0/4-119977 та від 07.12.2016 № 0-727, які стали підставою для проведення перевірки позивача, складені до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 № 1724-VIII, тобто до 03.01.2017.

За таких умов, а також приймаючи до уваги те, що підставою для застосування до позивача відповідальності та нарахування пені останньому є встановлені правопорушення, а не вказані листи, суд вважає помилковими твердження позивача про те, що такі листи ПАТ КБ «Приватбанк» починаючи з 03.01.2017 не можуть бути підставою для здійснення перевірки та застосування відповідальності та нарахування пені.

Водночас, за змістом ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що на час вчинення виявлених та встановлених в Акті перевірки правопорушень вони визнавались Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» як правопорушення, що, відповідно до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ст. 58 Податкового кодексу України, є підставою для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 05.07.2017 № 0004511402 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність оскаржуваного рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко