Постанова № 70829538, 04.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2017 року № 826/2679/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ «Брокенергія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 №0008861201

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Брокенергія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 №0008861201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки податкового органу про порушення термінів визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України при сплаті податку на прибуток є безпідставними, оскільки позивачем вчасно сплачено податок на прибуток, проте кошти помилково направлено на інший рахунок (податок на прибуток приватних підприємств замість податок на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів) та подано заяву про перерахування коштів на належний рахунок.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів за 2015 рік, оскільки кошти перераховано 24.03.2016 (термін сплати 10.03.2016), а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету, за результатом якої складено акт від 21.10.2016 №703/26-55-12-01 (далі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток протягом строків визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у розмірі 1 164 518 грн. (граничний термін сплати 10.03.2016, дата сплати – 24.03.2016, кількість днів затримки 14).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 №0008861201, яким позивача зобов’язано сплатити штраф в сумі 116 451,80 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що відповідно до платіжного доручення від 10.03.2016 №705 податок на прибуток за 2015 рік було сплачено в сумі 1 164 518 грн. на рахунок 33111318700007 за кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств).

Листом від 10.03.2016 №249 позивач повідомив податковий орган про перерахування податку на прибуток за 2015 рік в сумі 1 164 518 грн. за кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) та просило перерахувати кошти на рахунок податку підприємств, створених за участі іноземних інвесторів (код бюджетної класифікації 11020300).

З матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 1 164 518 грн. за кодом бюджетної класифікації 11020300 (податок підприємств, створених за участі іноземних інвесторів) перераховано 24.03.2016.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1., абз. 3 п. 2.2., п. 2.3. Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 №122 Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Єдиний казначейський рахунок відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України. На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Отже, 10.03.2016 у строк визначений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України позивач здійснив оплату податкового зобов’язання в сумі 1 164 518 грн. до Державного бюджету України проте помилково у платіжному дорученні зазначив код бюджетної класифікації, який призначений для сплати податку на прибуток приватних підприємств, внаслідок чого податковий орган на підставі листа позивача від 10.03.2016, зарахував податкове зобов’язання на правильний рахунок.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету у строк визначений п. 57.1 ст 57 Податкового кодексу України має кваліфікуватись як дія хоча й помилкова та така дія не містить ознак бездіяльності платника податків під час сплати узгодженої суми грошового зобов’язання та не є підставою для застосування штрафів передбачених п. 126.1 ст.. 126 Податкового кодексу України. Оскільки суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк та для застосування штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду України від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15, а саме встановлено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, а оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк.

За таких обставин, застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій не може бути визнане законним, відповідно, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як протиправне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 №0008861201 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВ «Брокенергія» судовий збір в сумі 1746,78 грн. (одна тисяча сімсот сорок шість грн. сімдесят вісім коп..) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда