Постанова № 70829460, 07.12.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1956/17

Тернопільський окружний адміністративний суд, суддя Осташ А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до Фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Тернопільській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-громадянина (далі - відповідач, ОСОБА_1В.) податкового боргу в сумі 6988,44 грн по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 07.12.2017 надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не сплатив податковий борг, який виник на підставі проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, якою встановлено порушення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України (далі - ПК України). Податок із суми анульованого боргу Відповідач не сплатив. Тому, позивач просить зазначену суму стягнути в судовому порядку.

Відповідач в судове засідання не прибув, при цьому повістка, яка надіслана рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулася на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", тобто не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, а тому відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід вважати, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки в судове засідання не прибули особи, які беруть участь у справі, тому судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Суд встановив, що ОСОБА_1, дата народження 20.04.1985, знаходиться на обліку в Тернопільській ОДПІ як платник податків. Відповідно до статті 67 Конституції України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Згідно з статтею 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Згідно з пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Суд встановив, що станом на 27.10.2017 відповідач має заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 6988,44 грн по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (основний платіж - 5454,75 грн, штрафні санкції - 1533,69 грн, пеня - 0,00 грн).

Заборгованість по платежу податок на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання згідно з податкового повідомлення-рішення №0100901705 від 23.09.2015 (аркуш справи 13), яке винесене на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 №5292/19-18-17-05/НОМЕР_1 від 04.09.2015 (аркуш справи 17-20).

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до складу місячного (річного) оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З матеріалів справи випливає, що згідно наданої інформації ПАТ "Дельта Банк" від 15.07.2015 кредитна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору №300440027711001 від 27.07.2011 анульована (прощена), а саме у сумі 33519,70 грн згідно повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу від 26.12.2014 та від 09.12.2014.

Суд встановив, що сторони узгодили факт прощення кредитної заборгованості та були взаємно проінформовані про відсутність кредитних зобов'язань позичальника перед кредитором.

Враховуючи те, що відповідач проінформував у один із встановлених законом способів про те, що банк здійснив анулювання боргу, то, як наслідок відповідно до вимог підпункту 164.2.17 "д" статті 164.2 статті 164 ПК України гр. ОСОБА_1 самостійно повинна була сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п. 59.1. ст. 59 ПК України).

З матеріалів справи випливає, що Відповідачу надсилалась податкова вимога №29266-23 від 08.12.2015 з часу встановлення якої податковий борг платника не переривався (аркуш справи 11).

Вказана податкова вимога платником податків у визначеному законом порядку не оскаржена та недійсною не визнана. В добровільному порядку заборгованість Відповідач не погасив.

Суд встановив, що податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 23.09.2015 не скасоване та не оскаржується в судовому порядку.

Дані обставини підтверджують досліджені у судовому засіданні письмові докази, а саме: довідка про наявність заборгованості, розрахунок суми боргу, податкова вимога, податковим повідомленням-рішенням.

З врахуванням викладеного, норми статей 95-99 ПК України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває у податковій заставі, не застосовується, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковим органом, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України судовий збір сплачений позивачем з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 94, 158-167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, дата народження - 20.04.1985) податковий борг в сумі 6988 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 44 коп. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного

декларування шляхом перерахування на р/р 33119341700541, код одержувача 38038156, код бюджетної класифікації 11010500, МФО 838012.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.