Постанова № 70829456, 28.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2017 р. № 820/4277/17

Харківський окружний адміністративний суд

в складі головуючого -судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності незаконною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство соціальної політики України, в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому позивача 04 травня 2017 року, яка полягає у незапропонуванні позивачеві обрати або змінити вид діяльності, по якій він зможе шукати підходящу роботу;

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому позивача 04 травня 2017 року, яка полягає у невиявленні здібностей позивача, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 Закону України "Про зайнятість населення";

- визнати незаконною бездіяльність Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому позивача 04 травня 2017 року, яка полягає у невпровадженні професійного консультування, спрямованого на оптимізацію його професійного самовизначення на основі виявлення його індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці та у непроведенні професійного відбору позивачеві відповідно до вимог пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про зайнятість населення".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час прийому 04.05.2017 відповідач не провів з ним усіх передбачених законом дій для підбору належного місця роботи та не надав тих соціальних послуг, які мав надати згідно його компетенції. Також позивач зазначив, що відповідач протиправно скрив від нього вакансію юрисконсульта, заявлену 17.05.2017.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідач діяв в межах його повноважень та на підставі чинного законодавства. Також представник відповідача зазначила, що позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний 2002-2003 рр., 2004 р., 2006-2015 рр. та знову звернувся до відповідача 27.09.2016 з відповідною заявою. Відповідачем вбули вжиті усі можливі дії щодо сприяння його працевлаштуванню.

Позивач, ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Харківського міського центру зайнятості - в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, в судовому засіданні 13.11.2017 просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись та обставини, викладені у письмових запереченнях.

Представник третьої особи - Міністерства соціальної політики України - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002- 2003 рр., 2004 р., 2006 - 2015 рр.).

27.09.2016 ОСОБА_1 повторно звернувся до директора Харківського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198, де був зареєстрований з відкриття персональної картки НОМЕР_1.

Наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 27.09.2016 №НТ160927 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 27.09.2016.

Судом встановлено, що черговий прийом позивача до спеціаліста Харківського міського центру зайнятості було призначено на 04.05.2017на 10.00 годину, фактично позивач прибув до центру зайнятості 04.05.2017 о 10.00. (а.с.29)

Під час прийому позивача 04.05.2017 фахівцем Харківського міського центру зайнятості були опрацьовані наступні вакансії: - педагог соціальний - Державний професійно - технічний навчальний заклад Харківське вище професійне училище будівництва», в телефонній розмові з роботодавцем було з'ясовано що вакансія зайнята, - педагог соціальний - УОА Шевченківського району ХМР, роботодавець відмовився, оскільки позивач не мав необхідного досвіду роботи з дітьми. Про переглянуті вакансії до додатку №1 до персональної картки позивача внесено відповідні записи.

Позивач вважає, що відповідач належним чином не надав йому соціальних послуг з виявлення його здібностей, не запропонував змінити вид діяльності та не здійснив його професійного консультування під час прийому 04.05.2017, а також відповідач скрив від позивача вакансію, відкриту з 17.05.2017, через що позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення".

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про зайнятість населення" Держава гарантує у сфері зайнятості, зокрема:

1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії;

3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;

4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;

6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку;

7) соціальний захист у разі настання безробіття.

Згідно ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні зобов'язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Отже, аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що статус безробітного крім надання комплексу прав на отримання безоплатного сприяння у працевлаштуванні, безумовно покладає на особу, яка отримала такий статус, і певні обов'язки, пов'язані з готовністю та здатністю приступити до роботи. Також функції уповноважених органів (центрів зайнятості) полягають саме у сприянні безробітним в пошуку роботи, а не у перебиранні обов'язків з професійного самовизначення, професійної орієнтації з безробітного на державний орган.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має повну вишу освіту за спеціальністю "Соціологія", здобув кваліфікацію соціолога, а також має базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право", здобув кваліфікацію бакалавр права.

Згідно медичної довідки № 265 від 30.01.2015, позивачу не рекомендована праця, пов'язана з підйомом вантажів біліше 5 кг, довготривале перебування на ногах, переохолодження, психоемоційні навантаження постійно.

Судом встановлено, що під час прийому позивача 04.05.2017, фахівцем Харківського міського центру зайнятості, були переглянуті вакансії за спеціальністю - педагог соціальний,однак не були виписані направлення через зайнятість однієї вакансії та через непідходящість іншої.

Як зазначила в поясненнях представник відповідача, під час прийому позивача 04.05.2017 спеціалістом з працевлаштування бралися до уваги рекомендації до умов праці, зазначені у вказаній довідці, при чому детальні умови роботи на конкретній вакантній посаді зясовувалися лише під час контактування з роботодавцем.

Отже, суд приходить до висновку, що 04.05.2017 послуги фахівцем центру зайнятості з пошуку роботи позивачу були надані відповідно до приписів діючого законодавства. При цьому позивач не посилався на відмову з боку відповідача переглядати певні вакансії під час його відвідування, які його особисто зацікавили та про наявність яких йому стало відомо з відкритих даних центру зайнятості.

Щодо посилання Позивача на порушення відповідачем положень ч. 1 ст. 32 Закону України "Про зайнятість населення", якою передбачено, що професійна орієнтація населення - це комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та види трудової діяльності, судом встановлено, що під час прийому 04.05.2017 ОСОБА_1 не було запропоновано відвідати спеціаліста з профорієнтації, оскільки позивач неодноразово такого спеціаліста відвідував, а також відвідував профконсультаційні семінари, що вбачається з додатку до персональної картки безробітного - відвідування центру зайнятості, надані послуги, рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню .

Суд зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про зайнятість населення" професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад.

Згідно ч.1 ст. 34 Закону України "Про зайнятість населення" професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знать, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.

В судовому засіданні позивач пояснив, що на час розгляду справи він проходить навчання за направленням Харківського міського центру зайнятості для набуття професії кравця, що свідчить про виконання відповідачем своїх обов'язків та прагнення допомогти позивачеві з його працевлаштуванням.

Судом встановлено, що Харківським міським центром зайнятості систематично 27.09.16, 29.09.2016, 04.10.2016, 21.10.2016, 02.11.2016, 18.11.2016, 25.11.2016, 02.12.2016, 09.12.2016, 30.12.2016, 03.01.2017, 11.01.2017, 20.01.2017, 01.02.2017, 07.02.2017, 13.02.2017, 21.02.2017, 01.03.2017, 10.03.2017, 28.03.2017, 07.04.2017, 10.04.2017, 20.04.2017, 26.04.2017, 04.05.2017 здійснювався пошук підходящої роботи для позивача шляхом "перегляду та опрацюванням вакансій, які заявлені роботодавцями", проводилося професійне консультування, здійснювалося професійне інформування, проводилася професійна орієнтація позивача, що підтверджується інформацією щодо відвідування центру зайнятості (а.с.22-52).

Встановлено, що позивач неодноразово отримував індивідуальні профконсультації, відвідував профконсультаційні семінари "Техніка пошуку роботи. Використання джерел інформації про вакансії", "Техніка пошуку роботи. Підготовка резюме", "Техніка пошуку роботи. Співбесіда з роботодавцем", "Оволодій новою професією" та інші. Також провідними фахівцями пропонувалось Позивачу пройти профдіагностичне тестування для визначення навичок, покликання, здібностей та позивач його пройшов, отримавши результат - «рівень здібностей нижче середнього».

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про зайнятість населення" реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Отже, реалізація особою права на працю не має повністю перекладатися такою особою на центр зайнятості, в якому така особа перебуває на обліку як безробітний. Безробітні також мають вчиняти активні дії з пошуку роботи, виявлення власних здібностей та схильностей, тощо.

Позивач будь-яких доказів вчинення активних дій з пошуку роботи до суду не надав, постійно стверджуючи про нерозуміння власних здібностей, схильностей та можливостей щодо оволодіння новою професією.

Тому, твердження ОСОБА_1 про те, що Харківський міський центр зайнятості допустив протиправну бездіяльність, не запропонувавши йому обрати або змінити виду діяльності, по якій він зможе шукати підходящу роботу та не виявивши здібностей позивача, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності, саме під час прийому 04.05.2017, на думку суду, є хибними, не заснованими на фактичних обставинах справи.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що прийом ОСОБА_1 04.05.2017 здійснювався в межах повноважень відповідача відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення", отже відповідач не допустив протиправної бездіяльності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що твердження позивача, що Харківський міський центр зайнятості скрив 04.05.2017 від нього інформацію про наявну в Харківському міському центрі зайнятості вакантну посаду юрисконсульта, яка була заявлена 17.05.2017, суд зазначає, дана обставина на входить до предмету доказування щодо бездіяльності відповідача під час прийому 04.05.2017, оскільки виникла вже після проведення такого прийому та, відповідно, не може доводити обґрунтованість заявленого позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та недопущення протиправної бездіяльності під час прийому позивача 04.05.2017. При цьому вимоги позивача є непідтвердженими зібраними по справі доказами, через що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності незаконною - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текси постанови виготовлено 07 грудня 2017 року.

Суддя Білова О.В.