Постанова № 70829360, 04.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2017 року № 826/2596/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2016 №0004081306, №0004091306.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок податкового органу про порушення, ним позивачем, норм п. 170.2.6, пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України викладений в акті від 09.09.2016 №223/26-54-13-06-17-2483606103 є необґрунтованим.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що позивачем було отримано інвестиційний прибуток, проте не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт 09.09.2016 №223/26-54-13-06-17-2483606103 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлені порушення позивачем: пп. 164.2.8, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.1, пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 253 044,08 грн.; пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майно вий стан та доходи фізичних осіб за 2015 рік.; п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не нараховано та не сплачено військовий збір за 2015 рік в сумі 93 978,31 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2016:

- №0004081306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 566 475 грн. (за основним платежем 1 253 044,08 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 313 431,02 грн.);

- №0004091306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 117 472,89 грн. (за основним платежем 93 978,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23 494,58 грн.).

З акту перевірки вбачається, що позивач подав декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, з якої вбачається, що позивач самостійно визначила наступні показники: сума доходу від продажу інвестиційного активу (корпоративних прав) у 2015 році 6 269 400 грн., сума витрат на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) в 2015 році - 6 265 220,40 грн., інвестиційний прибуток в 2015 році - 4 179,6 грн.

Податковий орган вказує, що позивач не надала документальних підтверджень понесених витрат на придбання корпоративних прав.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Згідно з пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що у платника податків виникає обов'язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи у випадку проведення операцій з цінними паперами, незалежно від отримання/не отримання інвестиційного доходу. Крім того, платник податку (фізична особа) зобов'язаний сплачувати податок із позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з 6 265 220,4 грн такої суми.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та громадянином Канади ОСОБА_2 в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «РВД Маркет» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2015 №БВ101-2/6, відповідно до якого покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери: ПАТ «ЗНФКІФ «Портфельні інвестиції» номінальною вартістю 1000 за один цінний папір у кількості 1 575 штук; ПАТ «ЗНВКІФ «Максимум Фінанс» номінальною вартістю 1 000 грн за один цінний папір у кількості 620 штук; ПАТ «ЗНВКІФ «Контроль Фінанс» номінальною вартістю одного цінного папера 1000 грн у кількості 1 450 штук, загальна вартість договору становить 6 265 220,4 грн. При цьому п. 2.1 цих Договорів передбачено, що розрахунок здійснюється в готівковій формі. Про сплату грошових коштів продавець видає покупцю розписку. Документом, що підтверджує виконання зобов'язань продавця в перерахуванні цінних паперів на ім'я покупця є акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.3 договорів).

Відповідно до акту прийому передачі до договору купівлі-продажу від 01.10.2015 №БВ101-2/6, продавець перерахував вказані вище цінні папери.

Позивачем надано суду копії розписок громадянина Канади ОСОБА_2, відповідно до яких останній отримав від позивача кошти на загальну суму 6 265 220,4 грн. а також копії актів виконаних робіт, на виконання п. 2.3 договорів, згідно з якими сторонами було здійснено купівлю-продаж цінних паперів відповідно до зазначених договорів.

Щодо доводів податкового органу про ненадання до перевірки документів, що підтверджують понесення позивачем витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 44.6. ст. 44 ПК України, відповідно до якого, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

З системного аналізу викладеного вбачається, що наведена норма Податкового кодексу України лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення. Однак, ця норма Податкового кодексу України жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12 липня 2016 року К/800/10556/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства, розписка є документом, що засвідчує виконання покупцем взятого на себе обов'язку з оплати цінних паперів за договором купівлі-продажу, який укладений між фізичними особами.

Отже, при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб з операцій із зворотного викупу інвестиційного активу його емітентом вважається інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, підтверджені документами первинного обліку, пов'язані з придбанням такого інвестиційного активу, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться: договір, приходний касовий ордер, касовий чек, розрахункова квитанція тощо.

Правовий висновок, що розписка є належним свідченням оплати за договором купівлі-продажу цінних паперів, а податок на доходи фізичних осіб має нараховуватись на різницю між доходом, отриманим від продажу інвестиційного активу та витратами, понесеними на його придбання, викладений також Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 28.01.2015 К/800/31819/14, від 29.09.2016 К/800/7272/16.

Отже, наданими позивачем суду документами, зокрема, копіями договорів купівлі продажу цінних паперів, укладених позивачем з фізичною особою громадянином Канади ОСОБА_2, копіями розписок щодо отримання продавцем від позивача грошових коштів, а також копіями актів виконаних робіт, згідно з якими сторонами було здійснено купівлю-продаж цінних паперів, у повній мірі підтверджуються обставини понесення позивачем витрат з придбання цінних паперів.

Отже, витрати на придбання цінних паперів становлять 6 265 220,40 грн., а дохід отриманий від реалізації таких цінних паперів становить 6 269 400 грн., а відтак позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами становить 4 179,6 грн.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позивачем в повній мірі підтверджено отримання в 2015 році інвестиційного доходу в сумі 4 179,6 грн.

Отже, висновок контролюючого органу, про заниження позивачем суми оподаткованого доходу, отриманого платником податку як інвестиційний дохід за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 всього на суму 6 269 400 грн., є помилковим, оскільки відповідачем не враховано суми витрат позивача на придбання інвестиційного активу, факт чого підтверджується наявними у справі доказами, та, як наслідок неправильно, із порушенням вимог пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК визначено суму інвестиційного прибутку позивача.

Відповідно, відповідачем не обґрунтовано наявності правових підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування на 1 253 044,08 грн.

Оскільки висновок контролюючого органу про те, що чистий оподатковуваний дохід позивача складає 6 269 400 грн., є необґрунтованим та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

У зв'язку із цим, визначення відповідачем суми військового збору у розмірі 93 978,31 грн., виходячи з розрахунку: 6 269 400 грн.*1,5% = 93 978,31 грн., не може бути визнане обґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення від 22.09.2016 №0004091306 також підлягає скасуванню, як таке, що прийнято протиправно.

Щодо доводів позивача щодо порушення порядку надсилання наказу про призначення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про перевірку та копія наказу про призначення перевірки направлені позивачу поштовим відправленням 15.08.2016. Враховуючи, що проведення перевірки призначено у період з 29.08.2016, суд не вбачає порушення податковим органом пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.2. п. 75 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2016 та 21.07.2016 податковим органом скеровано на адресу позивача запити про надання документів, які підтверджують факт та суму одержаного доходу від продажу та факт придбання та понесені витрати від купівлі цінних паперів. В матеріалах справи відсутні докази надання витребовуваної інформації та документів.

Приписи п. 73.3 ст.73 ПК України встановлюють, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз вказаного свідчить, про відсутність у контролюючого органу обов'язку в широку розмінні зазначати в запиті на подання інформації адресованого платнику податків виявлені факти (їх конкретизацію), які свідчать про порушення останнім податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З вказаного слідує, що у відповідача були підстави для проведення документальної позапланової перевірки позивача у відповідності до п.п 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не виконано обов'язок доказування щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 122, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.09.2016 №0004081306, №0004091306.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Келеберда