Ухвала суду № 70829026, 06.10.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 819/1662/17

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В. перевіривши виконання вимог ст.ст.105, 106 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконачої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 23.03.2017 року ВП№53628598 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №2-337/11, виданого Тернопільським міськрайонним судом 02.11.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

У частині першій статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З наведеного випливає, що положення Закону визначають підвідомчість спорів щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення залежно від суду, який видав виконавчий документ.

З матеріалів справи, суд вбачає, що оскаржувана постанова державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 23.03.2017 року винесена в межах виконавчого провадження ВП№53628598, відкритого з примусового виконання виконавчого листа №2-337/11, виданого Тернопільським міськрайонним судом 02.11.2016 року.

При цьому суд зазначає, що позивач є стороною цього виконавчого провадження - боржником.

Отже, у даному випадку спірна постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідачем у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі.

За приписами ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ч.2 ст.384 Цивільного процесуального кодексу України).

Справи за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами Цивільного процесуального кодексу України з особливостями, встановленими ст. 386 Цивільного процесуального кодексу України, за участю виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржується.

Таким чином, суд зазначає, що постанова державного виконавця, прийнята у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду по цивільній справі, повинна бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що подану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому слід відмовити у відкритті провадження у даній справі та повернути позивачеві позовну заяву разом із всіма доданими до неї документами.

У зв'язку з відмовою у відкритті провадження в адміністративній справі, не підлягає до розгляду додане позивачем до позовної заяви клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.109, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.