Постанова № 70828876, 05.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року справа № 813/3313/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дегтяренко М.А.,

представника третьої особи - Лінинської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Червоноградської міської ради про визнання відповідей протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Червоноградської міської ради (далі - третя особа) враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 23.10.2017 року та усне уточнення позовних вимог в судовому засіданні від 05.12.2017 року, з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною відповідь регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області № 1171/2017 від 06.09.2017 року;

- визнати протиправною відповідь Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року.

Ухвалою судді від 02.10.2017 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримані відповіді від представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області та від керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є необ'єктивними та не відповідають вимогам п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян". У зв'язку з цим, на думку позивача, вказані відповіді є протиправними тому, що надані з порушенням прав позивача, гарантованих ч. 1 ст. 1 вказаного Закону.

Представник відповідача подала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що звернення позивач, які надходили на розгляд Секретаріату, розглянуті відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, представник відповідача вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав повністю та просив позов задовольнити із урахуванням долученої до матеріалів справи заяви про уточнення позовних вимог від 23.10.2017 року та усного уточнення позовних вимог в судовому засіданні від 05.12.2017 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях та просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні вирішення спору у даній справі залишила на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача та третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач звертався із заявою вх. № О - 531 від 01.08.2017 року на ім'я міського голови м. Червонограда, в якій просив від міського голови захисту своїх прав, встановлених ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян".

У відповідь на вказане звернення, Виконавчий комітет Червоноградської міської ради надав відповідь № 3/24-6245/3-7 від 03.08.2017 року.

Позивач не погоджуючись із наданою відповіддю, скерував на адресу міського голови м. Червонограда скаргу за правилами ст. 16 Закону України "Про звернення громадян".

Виконавчий комітет Червоноградської міської ради, керуючись ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" скерував скаргу ОСОБА_1 для розгляду та надання відповіді керівнику Регіонального представництва уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

06.09.2017 року Регіональне представництво уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надало відповідь № 1171/2017, в якій зазначено, що заява ОСОБА_1 від 01.08.2017 року до Червоноградського міського голови з вимогою сприяти поверненню коштів за придбаний у приватного підприємця зарядного пристрою є скаргою, а Червоноградська міська рада не є вищестоящим органом до якого може бути подано скаргу на рішення приватного підприємця в частині дотримання прав споживачів. Крім того, у наданій відповіді йшлося про те, що листом Червоноградської міської ради від 03.08.2017 року позивачу було роз'яснено вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" стосовно задоволення вимог споживча.

Крім того, 28.08.2017 року позивач звертався із заявою на ім'я міського голови м. Червонограда, в якій просив направити на адресу Уповноваженого Верховної Ради України від прав людини скаргу на бездіяльність керівника Регіонального представництва Уповноваженого з прав людини у Львівській області щодо складання протоколів про адміністративній правопорушення на підставі перечислених у скарзі рішень.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.08.2017 року, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надав відповідь № 2/12-0298590.17/13-110. У вказаній відповіді зазначив, що однією з умов реалізації наданого законом права на звернення до Уповноваженого є звернення протягом року після виявлення порушення. У зв'язку з тим, що всі порушення, які стали предметом розгляду в рамках адміністративного судочинства були виявлені більш ніж рік тому, правові підстави для вжиття заходів реагування за зверненням позивача відсутні.

Не погоджуючись із відповідями Регіонального представництва уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 1171/2017 від 06.09.2017 року та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", Закону України "Про звернення громадян" та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначені Законом України від 23.12.1997 року № 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", згідно зі ст. 1 якого парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами ч.ч. 1-3 ст. 17 цього Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Відповідно до ст. 10 цього Закону, для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України "Про державну службу". Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.

При Уповноваженому з метою надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина може створюватися консультативна рада (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами. Дія цього Закону також поширюється на відносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права, а також фізичними особами, які перебувають на території України, у випадках, передбачених окремим законом.

Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" визначено обов'язки органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших установ щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, відповідно до п. 1 п. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Аналізуючи наведені норми законодавства та заявлені позовні вимоги суд погоджується з твердженням позивача щодо невідповідності оскаржених відповідей п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян".

Щодо вимоги позивача про визнання відповіді Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області № 1171/2017 від 06.09.2017 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 Положення про регіональні представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 19.02.2013 року № 14/02-13 визначено, що регіональне представництво, зокрема:

- готує пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини та здійснює реалізацію відкритих проваджень;

- надсилає звернення громадян за належністю до територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, у тому числі Служби безпеки України та органів прокуратури України, місцевих та апеляційних судів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових та службових осіб;

- бере за дорученням Уповноваженого участь у перевірках стану додержання прав і свобод людини органами державної влади, тощо.

Аналізуючи отриману відповідь Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області № 1171/2017 від 06.09.2017 року, підписану представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області ОСОБА_5, суд зазначає, що виходячи з покладених на регіональні представництва завдань представник відповідача, виявивши порушення прав та свобод заявника повинен був підготувати пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини та надіслати звернення за належністю до територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, у тому числі Служби безпеки України та органів прокуратури України, місцевих та апеляційних судів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових та службових осіб.

Чого, однак, представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області зроблено не було.

Крім того, пунктом 14 Положення про регіональні представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини передбачено, що відповідальний за організацію діяльності регіонального представництва працівник Секретаріату, який, зокрема має право підписувати листи до територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, у тому числі Служби безпеки України та органів прокуратури України, місцевих та апеляційних судів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових та службових осіб з питань забезпечення додержання прав людини, зокрема порушених у зверненнях до Уповноваженого, разом з рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини.

Відповідач у поданих письмових поясненнях від 29.11.2017 року зазначив, що право підпису має головний спеціаліст відділу забезпечення діяльності регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини ОСОБА_6

В матеріалах справи міститься наказ Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 21.08.2017 року № 442/в "Про надання відпустки ОСОБА_6." відповідно до якого, ОСОБА_6 перебувала у відпустці з 04.09.2017 року по 07.09.2017 року.

Представник відповідача у письмових пояснення також зазначав, що на час перебування ОСОБА_6 у відпустці відповідальною за організацію роботи регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Львівській області, в тому числі за розгляд звернень громадян була провідний спеціаліст відділу забезпечення діяльності регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5

Проте, суд зазначає, що жодних доказів вищевказаного, для прикладу, наказу про покладення обов'язків на ОСОБА_5, відповідачем суду не надано.

Щодо вимоги позивача про визнання відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, затвердженого № 4/8-12 від 20.06.2012 року, основними завданнями Секретаріату є організаційне, правове, науково-консультативне, інформаційно-аналітичне, науково-експертне, контрольне, матеріально-технічне, фінансове та інше забезпечення діяльності Уповноваженого з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що Секретаріат відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює моніторинг додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, надає пропозиції Уповноваженому щодо забезпечення прав і свобод людини;

- готує пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини та здійснює реалізацію відкритих проваджень;

- за дорученням Уповноваженого надсилає звернення громадян за належністю до відповідних органів разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, а також контролює розгляд таких звернень;

- за дорученням Уповноваженого бере участь у перевірках стану додержання прав і свобод людини органами державної влади;

- за дорученням Уповноваженого роз'яснює заходи, яких має вжити особа, що подала звернення до Уповноваженого.

Аналізуючи отриману від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповідь № 2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року, підписану керівником Секретаріату ОСОБА_7, суд зазначає, що виходячи з покладених на Секретаріат завдань представник відповідача, виявивши порушення прав та свобод людини повинен підготувати пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини.

Як вбачається із скарги ОСОБА_1 від 28.08.2017 року, позивач звертав увагу Секретаріату на порушення його прав державними органами, зокрема: Генеральною прокуратурою України, прокуратурою Львівської області, Територіальною державною інспекцією з питань праці, Львівською державною обласною адміністрацією, Червоноградською міською радою, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Головним управлінням Держпраці у Львівській області, Червоноградським міським центром зайнятості, Червоноградським міським відділенням Національної поліції у Львівській області, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області в доказ чого долучав відповідні судові рішення.

Однак, представник Секретаріату у наданій на скаргу позивача відповіді звернув увагу лише на порушення прав позивача посадовими особами Генеральної прокуратури України та Прокуратури Львівської області, що свідчить про неповноту відповіді на скаргу, а відтак невідповідність розгляду скарги позивача вимогам, які встановлені для перевірки заяв та скарг органами державної влади, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян".

Також суд звертає увагу на те, що представник Секретаріату в оскарженій відповіді зазначив, що всі порушення, які стали предметом розгляду в рамках адміністративного судочинства, про які позивач зазначав у своїй скарзі були виявлені більш ніж рік тому, відтак правові підстави для вжиття заходів реагування за зверненням позивача відсутні.

Як уже зазначалося, відповідно до ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Суд погоджується з позицією представника відповідача в частині того, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", встановлено строки звернення до Уповноваженого, дотримання яких є однією із умов реалізації наданого законом права. Відповідно до цієї норми, звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

Водночас суд звертає увагу, що у наданій відповіді представник Секретаріату не роз'яснив позивачу за наявності яких саме виняткових обставин може бути продовжено строк звернення до двох років, протягом якого можуть застосовуватися заходи реагування за зверненнями осіб і чи наявні такі обставини у позивача.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо невідповідності наданих позивачу відповідей п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", а відтак і про їх протиправність.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, вказані норми відповідачем при наданні позивачу відповіді регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області № 1171/2017 від 06.09.2017 року та відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року дотримано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Тому, виходячи із заявлених позовних вимог, повного та всебічного дослідження наявних матеріалів справи та норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18-19, 33-35, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відповідь регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області № 1171/2017 від 06.09.2017 року.

Визнати протиправною відповідь Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 грудня 2017 року.

Суддя Сакалош В.М.