Ухвала суду № 70828606, 27.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій обрості, третя особа Головне Управління Державної казначейської служби в Запорізькій області про визнання протиправної відмови та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій обрості (далі – відповідач), третя особа Головне Управління Державної казначейської служби в Запорізькій області (далі – третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2017 року по 07 липня 2017 року ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки у розмірі, встановленому частиною 1 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 та по 07 липня 2017 року і сум допомоги на оздоровлення, щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки в 2017 році у розмірі, встановленому частинами 2, 3, 5 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто посадовий оклад 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» в розмірі 3200,00 грн., з виплатою доплати за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу та доплатою за адміністративну посаду в розмірі 10% посадового окладу з врахуванням різниці виплачених раніше коштів.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2017 року позовну заяву було залишено без руху у зв’язку з тим, що вона не відповідала вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), позивачу було надано строк до 22 листопада 2017 року для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 17 листопада 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до вимог ухвали суду від 30 жовтня 2017 року позивачу було запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду документу про сплату судового збору (оригінал) з урахуванням вимог зазначених в мотивувальній частині ухвали від 30 жовтня 2017 року.

Так, позивачем на виконання ухвали суду від 30 жовтня 2017 року надано пояснення, у яких зазначено, що позов не містить вимог матеріального характеру, тому що предметом адміністративного позову є не стягнення суддівської винагороди з відповідача, а вимоги про відновлення порушеного права шляхом зобов'язання ТУ ДСА нарахувати та виплатити суддівську винагороду відповідно до діючого закону, а тому вважає, що у даній справі є підстави для звільнення від сплати судового збору на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Разом з тим вказує, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

З огляду на викладене, слід зазначити наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції чинній на момент підписання та надходження адміністративного позову до суду – далі Закон України №3674-VI).

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 стаття 5 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Судом при перевірці матеріалів позову встановлено, що позивач не визначає предметом позову стягнення суддівської винагороди, а фактично просить суд визнати протиправними дій та зобов’язати відповідача вчинити певні дії стосовно нарахування та виплати суддівської винагороди.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що поняття стягнення заробітної плати та визнати протиправними дії та зобов’язати вчинити певні дії не є між собою тотожними, оскільки у першому випадку це примусове стягнення визначеної суми коштів, а в іншому можливе нарахування та виплата.

Позивач у своїх поясненнях зазначає про те, що предметом позовної заяви не є стягнення заробітної плати (суддівської винагороди).

Тобто, оскільки предметом позову не є стягнення, то й у даному випадку не може бути застосовано приписи пункту 1 частини 1 стаття 5 Закону України «Про судовий збір», щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Щодо майнових вимог позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Позивачем самостійно визначено що предметом позовної заяви є відновлення порушеного права шляхом зобов’язання вичинити певні дії

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо збільшення майнового стану позивача.

Таким чином, звернені до суду вимоги про зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити кошти з урахуванням перерахунку відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є майновими.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що різниця на яку позивач просить провести перерахунок суддівської винагороди впливає на її майновий стан, відтак підлягає сплаті як за вимогу майнового характеру, як то визначено в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 30 жовтня 2017 року.

Що стосується посилань позивача на те, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, то суд зазначає наступне.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 87-88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою про залишення позовної заяви без руху не створено перешкод до доступу до правосуддя, оскільки Закон України «Про судовий збір» та Кодекс адміністративного судочинства України містять норми про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а також для звільнення від його сплати.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а також для звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Клопотань від позивача про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору з належними доказами скрутного матеріального становища суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною 2 статті 10 КАС України визначено, що не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, вимога ухвали від 30 жовтня 2017 року про сплату судового збору не є позбавленням права позивача або перешкоди на доступ до правосуддя, оскільки за відсутністю матеріальних можливостей позивач в праві надати суду клопотання та просити про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а також звільнення від його сплати.

Відповідно до часини 4 статті 107 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху.

Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Згідно частини 6 статті 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 107, 108, 160, 165 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій обрості, третя особа Головне Управління Державної казначейської служби в Запорізькій області про визнання протиправної відмови та зобов’язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 6 статті 108 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов