Постанова № 70828397, 06.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 р. Справа №805/3998/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., за участю секретаря судового засідання Смирнової Ю.А., представника відповідача – ОСОБА_1 (довіреність від 24.05.2017 року № 168/3-17-0.61), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2017 року ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся до суду із позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі – ГУ Держгеокадастру, відповідач) викладене у листі № Х-2809/0-1994/6-17 від 03.07.2017 року про відмову в наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Шевченківської сільської ради Великоновосильківського району Донецької області;

- зобов’язаня відповідача повторно розглянути клопотання від 30.05.2017 року про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Шевченківської сільської ради Великоновосильківського району Донецької області, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте ГУ Держгеокадастру відмовлено з огляду на те, що вказана земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Позивач вважає дану відмову незаконною, а тому у судовому порядку просить визнати таке рішення про відмову незаконним та зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що дозвіл на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути наданий виключно у випадку, якщо така земельна ділянка міститься в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Шевченківської сільської ради Великоновосильківського району Донецької області (а.с. 20).

До клопотання позивачем додано: копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, викопіювання, інформаційну довідку, обґрунтування бажання отримати у власність земельної ділянки (а.с. 21-24).

Як слідує з відповіді ГУ Держгеокадастру на наведене вище клопотання від 03.07.2017 року № Х-2809/0-1994/6-17, ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 8).

Відмова обґрунтована тим, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. N 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» органи Держгеокадастру формують та оприлюднюють перелік земельних ділянок з визначенням площі, які передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області.

Зважаючи на відсутність бажаної до відведення земельної ділянки в наведеному переліку, відповідач не вбачає правових підстав для надання дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою для її відведення.

Згідно з приписами ст. 81 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі в тому числі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара (ст. 121 цього ж Кодексу).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК.

Зокрема, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, перелік підстав для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки норми Земельного кодексу України мають публічно-правовий характер та є імперативними.

Як слідує з Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. N 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (зокрема, з Розділу: система організації процесу виконання Стратегії) Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні, в тому числі:

- формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області,

- щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.

Таким чином, наведена Постанова встановлює для органів Держгеокадастру обов'язок формування переліку земельних ділянок та його оприлюднення, і прямо не пов’язує відсутність земельної ділянки у такому переліку з відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Разом з цим, ст. 118 ЗК України, яка визначає підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, також не містить такої підстави для відмови, як відсутність земельної ділянки у переліку земельних ділянок, які пропонується передавати.

А отже суд вважає, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач перевищив межі повноважень, визначених ЗК України, діяв необґрунтовано та непропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.

З урахуванням наведеного, на думку суду спірне рішення ГУ Держгеокадастру про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу, викладене в листі від 03.07.2017 року № Х-2809/0-1994/6-17, є незаконним, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, викладене у листі № Х-2809/0-1994/6-17 від 03.07.2017 року про відмову в наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Шевченківської сільської ради Великоновосильківського району Донецької області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 30.05.2017 року про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Шевченківської сільської ради Великоновосильківського району Донецької області, з урахуванням висновків суду.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представника відповідача 06 грудня 2017 року. Повний текст постанови буде виготовлений 08 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Чучко В.М.