Постанова № 70828247, 29.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Східне територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з вимогами: стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.03.2017 року до дня винесення судового рішення по справі.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/15467/16 від 28 квітня 2016 року позивача було поновлено на роботі в Східному територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку вона займала у Дніпровському територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України вказана постанова суду підлягала негайному виконанню. Зазначає, що в порушення зазначеної постанови суду позивач не поновлена на роботі. Позивач вважає, що з 21.03.2017 року відповідач у зв'язку з затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі, має сплатити заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання письмових заперечень або пояснень не скористався. Щодо поданого клопотання про перенесення розгляду справи суд зазначає, що відповідно до ч.2. ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Ухвалою суду від 08.11.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі, зобов'язано відповідача надати до суду письмові заперечення проти позову. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку не наведено у своєму клопотанні обґрунтовані причин неявки до судового засідання уповноваженого представника, а судом не визнано явку саме представника ОСОБА_3 обов'язковою, в розумінні вищезазначеної норми, отже, до суду відповідач мав направити іншого представника за довіреністю.

Третьою особою подано письмові заперечення проти позову, в яких у задоволенні просила відмовити, мотивуючи тим, що Східним територіальним управлінням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не порушувались права позивача, у трудових відносинах з позивачем не перебувало. Згідно рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 411 від 01.06.2017 р. що Східне територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02 жовтня 2015 року № 310К ОСОБА_2- заступника начальника Дніпропетровського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 05 жовтня 2015 року звільнено, у зв'язку з ліквідацією Дніпропетровського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 р. у справі №804/15467/15 позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 310К від 02.10.2015 р.; зобов'язано Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку поновити ОСОБА_2 на роботі в Східному територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку вона займала в Дніпровському територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6.10.2015 р. по 28.04.2016 р. Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016.

Відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій звільнення позивача з займаної посади визнано протиправним, у зв'язку з чим Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку зобов'язано поновити ОСОБА_2 на роботі в Східному територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку вона займала в Дніпровському територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У відповідності до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначене судове рішення виконано не було, ОСОБА_2 не було поновлено на роботі в Східному територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

З урахуванням абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з абз 4 п. 2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за передні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не працював жодного робочого дня. середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 порядку.

Відповідно до п. 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 р. у справі №804/3291/17, виходячи з виплат, що передували звільненню позивача за останні 2 календарні місяці, середньоденна (годинна) заробітна плата ОСОБА_2 становить 289,84 грн. в день.

Отже, з огляду на те, що вимушений прогул позивача з 21.03.2017 року по 29.11.2017 року складає 174 робочих дні та з урахуванням того, що такий прогул стався не з вини ОСОБА_2, сума середнього заробітку за вказаний період, яка підлягає стягненню на користь позивача за наступним розрахунком: 289,84 грн. х 174 робочі дні та становить 50432,16 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 21.03.2017 року по 29.11.2017 року, становить 50432,16 грн., без урахування податків та зборів.

Суд відзначає, що оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 р. у справі №804/15467/15 саме Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку зобов'язано поновити ОСОБА_2 на роботі в Східному територіальному управлінні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, то і середній заробіток у сумі 50432,16 грн. за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 за період з 21.03.2017 року по 29.11.2017 року підлягає стягненню саме з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_2 є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Східне територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державна казначейська служба України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.03.2017 року по 29.11.2017 року у розмірі 50432,16 грн. (п'ятдесят тисяч чотириста тридцять дві гривні 16 копійок), без урахування податків та зборів.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України а може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.