Постанова № 70828155, 04.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 р. Справа № 804/6860/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Стогній К.В.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мояк П.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини Т0320 - 194 понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0320 - 194 понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 24853,04 грн.;

- стягнути з Військової частини Т0320 - 194 понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно, яке не було видане під час проходження військової служби, на загальну суму 24853,04 грн. без оподаткування зазначеної суми податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу № 174 від 22.08.2017 р. його було звільнено з правом носіння військової форми та було виключено зі списків особового складу військової частини. Проте, з моменту звільнення не було виплачено грошові кошти в повному обсязі, а саме не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 24853,04 грн. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 24853,04 грн., та у зв'язку з допущеною бездіяльністю звернувся з даним позовом до суду (а.с. 3-5).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).

У судове засідання 04.12.2017 року прибув позивач, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Також, просив вважати належним відповідачем по справі - 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що виплата грошової компенсації за не отримане речове майно здійснюєтьс в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна. Відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів, ним виступає Міністерство інфраструктури України. Також, зазначає, що на звернення позивача до Військової частини Т0320 з приводу отримання грошової компенсації за не отримане речове майно було повідомлено про відсутність грошових призначень для виплати грошової компенсації та запропоновано отримати речове майно у натуральній формі. З огляду на викладене вважає, що посадовими особами відповідача вимоги чинного законодавства не порушено, отже позовна заява не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині Т0320 - 194 понтонно-мостовий загін Державної спеціальної служби транспорту на посаді заступника командира батальйону охорони з технічної частини 762 полку охорони.

Відповідно до наказу камандира військовій частині Т0320 від 22.08.2017 № 174 по особовому складу, позивач був звільнений за п. «ї» частини 8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону) з правом носіння військової форми. Вказаним наказом був виключений зі списків особового складу військової частини.

Згідно довідки 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту № 16 від 22.08.2017 р. про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1, під час проходження служби позивач не отримав 105 предметів речового майна, що підлягає видачі, на загальну суму 24853,04 грн., що становить суму грошової компенсації.

З моменту звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склали між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України..

На виконання вищезазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України №176 від 16.03.2016 р. затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Відповідно до вимог пункту 1 та 2 Порядку № 178 визначено механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація). Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби або загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже, відповідно до положень Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби, на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Згідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом.

Судом встановлено, що позивача звільнено та виключено зі списків особового складу військової частини Т0320, що підтверджується наказом від 22.08.2017 № 174.

Таким чином, дотримано всі умови Порядку №178, отже позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 24853,04 грн.

Суд зазначає, що військовою частиною Т0320 не надано доказів того, що відповідачем вжито всіх передбачених законом заходів з метою недопущення порушення прав позивача.

На момент розгляду справи доказів виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно не надано.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності військової частини Т0320 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 24853,04 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Порушене право має бути захищено шляхом стягнення в військової частини Т0320 відповідної суми грошової компенсації.

Також, з аналізуположень підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України вбачається, що Податковий кодекс України не містить вичерпного перелікусум допомог, компенсацій, які не включаються до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу.

Виходячи зі змісту спеціальних норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які регулюють спірні правовідносини, можливо дійти висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно за своєю природою не є винагородою за виконання обов'язку несення служби та не включаються до складу грошового забезпечення військовослужбовця, відповідно, сума компенсації не підлягає оподаткуванню.

Суд зазначає, що оскільки органи державної влади, які уособлюють в собі державу, належним чином не виконали покладених на них завдань, то це не може бути приводом для поширення на вказану обставину пояснень щодо наявності фінансових труднощів, як на привід для невжиття заходів з реалізації вимог в даному випадку Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині компенсації вартості за неотримане речове майно.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39). А у рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" (заява №10972/05) - вказав, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 04 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06 грудня 2017 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту транспорту про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 24853,04 грн.

Стягнути з 194 понтонно-мостового загону Державної спеціальної служби транспорту (код ЄДРПОУ 33125935) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно, яке не було видане під час проходження військової служби, на загальну суму 24853,04 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три гривні 04 копійки) без оподаткування зазначеної суми податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06 грудня 2017 року.

Суддя (підпис) С. В. Прудник