Постанова № 7082801, 07.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-14040/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Химич М.В., Карлюк М.О.

за участю представників позивача Байда В.Г., Артюхової О.Б.

представників відповідача Марченко О.П., Константінеді О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга” до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліга” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої був складений акт № 45/2300/24063732 від 10.02.2009 р. За наслідками перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082320/0 від 25.02.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 273230 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 136615 грн.; № 0000092320/0 від 25.02.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 208175 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 104087 грн. За наслідками апеляційного узгодження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000082320/1 від 26.03.2009 р., 0000082320/2 від 05.06.2009 р., 0000092320/1 від 26.03.2009 р., 0000092320/2 від 05.06.2009 р. з аналогічними вимогами.

          Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями податкового органу, вказуючи на наступне.

          В порушення п. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., сума податкового зобов’язання з податку на прибуток (273230 грн.), визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0000082320/0, не відповідає результатам перевірки, оскільки в акті зазначається інша сума податкового зобов’язання з цього податку.

          Також податковий орган в акті перевірки зазначає, що угоди, укладені позивачем з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД”, є нікчемними та недійсними, що призвело до несплати до бюджету податків.

          Позивач не заперечує, що договори з зазначеними підприємствами укладались без дотримання вимог щодо письмової форми договору. Разом з тим, виконання договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме, податковими накладними, платіжними документами, рахунками.

          Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ № 0000082320/0 від 25.02.2009 р., 0000082320/1 від 26.03.2009 р., 0000082320/2 від 05.06.2009 р., 0000092320/0 від 25.02.2009 р., 0000092320/1 від 26.03.2009 р., 0000092320/2 від 05.06.2009 р.

           В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

          Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що господарські відносини позивача з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД” в ході перевірки не підтверджені відповідними договорами, укладеними у письмовій формі. Первинні документи, на які вказує позивач, оформленні з порушенням Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Закону України „Про підтвердження відповідності”. Відповідач вказує на нікчемність правочинів, укладених позивачем з зазначеними підприємствами, та просить відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліга” зареєстроване як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області 07.12.1995 р. (а.с. 22 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24063732, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100160519, виданого ДПІ у м. Дружківка (а.с. 23 т.1).

          Відповідач Державна податкова інспекція у м. Дружківка є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

          ДПІ у м. Дружківка була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „Ліга” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої податковим органом був складений акт № 45/2300/24063732 від 10.02.2009 р. (а.с. 108-154 т.1). Перевіркою встановлені порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 273755 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 213187 грн.

          На підставі акту перевірки ДПІ у м. Дружківка були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082320/0 від 25.02.2009 р. про визначення ТОВ „Ліга” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 409845 грн., в тому числі, за основним платежем – 273230 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 136615 грн. (а.с. 18 т.1), № 0000092320/0 від 25.02.2009 р. про визначення ТОВ „Ліга” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 312262,50 грн., в тому числі, за основним платежем – 208175 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 104087,50 грн. (а.с. 19 т.1).

          За наслідками апеляційного узгодження зазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Дружківка були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000082320/1 від 26.03.2009 р. (а.с. 16 т.1), 0000092320/1 від 26.03.2009 р. (а.с. 17 т.1), 0000082320/2 від 05.06.2009 р. (а.с. 20 т.1), 0000092320/2 від 05.06.2009 р. (а.с. 21 т.1) з аналогічними вимогами.

          Суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

          Підставою для визначення ТОВ „Ліга” податкових зобов’язань відповідну до акту перевірки є те, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства до складу валових витрат та податкового кредиту були віднесені суми за нікчемними угодами.

          Судом встановлено, що ТОВ „Ліга” у періоді, що перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД”. Позивачем у вказаних підприємств придбавались товари, які в подальшому були реалізовані.

          Частина 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

          У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

          В порушення зазначених вимог правочини між ТОВ „Ліга” та ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД” не були укладені в письмовій формі.

          Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 218 цього кодексу недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оскільки в даному випадку законом прямо не передбачена недійсність правочину при недодержанні сторонами письмової форми, стверджувати про недійсність угод, укладених позивачем з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД”, немає підстав.

Проте, суд вважає, що позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження правильності формування валових витрат позивач посилається на наявність у нього податкових накладних, рахунків, витратних накладних.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 1 ст. 9 цього Закону встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 цього Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача первинні документі, зокрема, рахунки-фактури, накладні (а.с. 34-35, 37-38, 40, 43, 45-46, 49-50, 53, 55, 57 т. 2) в порушення ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” не містять зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, посилання на договір, за яким здійснюється поставка.

В більшості накладних вказано, що товар посадовою особою отримується ТОВ „Ліга” за дорученням.

Пунктом 2 та 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Згідно п. 10 цієї Інструкції про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності.

Відповідач не заперечує, що в журналі реєстрації довіреностей ТОВ „Ліга” є відмітки про номер довіреності, дату видачі тощо, але в журналі відсутні відмітки про використання довіреності, номер та дата документу на отримання товару

В податкових накладних, виданих позивачу ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД” (а.с. 33, 36, 39, 41-42, 44, 47, 51, 54, 56, 58 т.2) не зазначені номери договорів, за яким здійснюється господарська операція.

Крім того, позивачем не спростовані доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ „Ліга” необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність складських приміщень, технічного персоналу), про неведення карток складського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені вище обставини дають суду підстави для висновку про обґрунтованість доводів податкового органу щодо не підтвердження валових витрат ТОВ „Ліга” по господарським операціям з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД” відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що, в свою чергу, є підставою для висновку про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат сум витрат за господарськими операціями з ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД”.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 273230 грн.

Оскільки судом зроблений висновок про правомірність визначення податковим органом податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 273230 грн., наявні передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 136615 грн.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем п. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р.

Дійсно, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 273755 грн., сума податкового зобов’язання з податку на прибуток, визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0000082320/0, складає 273230 грн.

Враховуючи вимоги пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також той факт, що податкове повідомлення-рішення було прийняте 25.02.2009 р., податковий орган правомірно визначив платнику податків податкове зобов’язання за 1095 днів, а саме, з 25.02.2006 р. по 25.02.2009 р. в розмірі 273230 грн.

Що стосується визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 208175 грн.

Спірним питанням є встановлення податковим органом завищення податкового кредиту на 208175 грн. в частині неправомірного включення до складу валових витрат вартості товарі, придбаних ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД”, які не підтверджені відповідними документами та не пов’язані з подальшим використанням у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Даним судовим рішенням встановлена обґрунтованість висновків податкового органу про не пов’язаність витрат з придбанням товарів у ТОВ „Снабсистема”, ТОВ ВКФ „Крок”, ТОВ „Стройтранс ЛТД” з господарською діяльністю ТОВ „Ліга”.

Отже, обґрунтованим є й визначення податкових зобов’язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 208175 грн.

У відповідності до підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В даному випадку позивач придбавав товари, які не призначались для використання в господарській діяльності, тому суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням таких послуг не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом зроблений висновок про правомірність визначення податковим органом підстав податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 208175 грн., наявні передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 104087,50 грн.

З урахуванням викладених обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга” до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

          Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.