Вирок № 70827125, 08.12.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2883/16-к

провадження №: 1-кп/398/274/17

ВИРОК

Іменем України

"08" грудня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

прокурорів Проценка А.П., Бабенка Д.В.,

представника потерпілих ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12015120070002790 від 17 вересня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Обухів Київської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовозобов'язаного, не одруженого, не працюючого, студента другого курсу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2015 року близько 14 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, д.р.н. НОМЕР_1, рухаючись у світлу пору доби по вулиці Героїв Сталінграду в м Олександрія, Кіровоградської області, в напрямку від вул. 6-го Грудня до вул. Садової, виїхав на перехрестя вул. Героїв Сталінграду та пр. Соборного, де увімкнувши покажчик лівого повороту, мав намір виконати поворот ліворуч на пр. Соборний. В подальшому ОСОБА_2, грубо порушуючи вимоги п. 1.5, п. п. «б», «д» п. 2.3, п. п. 10.1., 16.6. Правил дорожнього руху України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.6. Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч), при виконанні маневру повороту наліво, не надав перевагу в русі мотоциклу «ІЖ6114-01», д.р.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку по вул. Героїв Сталінграду від вул. Садової в бік вул. 6-го Грудня, внаслідок чого допустив зіткнення з вказаним мотоциклом.

В результаті зіткнення транспортних засобів водій мотоцикла «ІЖ6114-01», д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден передпліч, гомілок, травми лівого колінного суглобу: рани лівого коліна, відриву епіфізу великої гомілкової кістки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №43 від 27 січня 2016 року в комплексі відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я на термін понад 21 добу.

Крім того, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир цього ж мотоцикла «ІЖ6114-01», д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому лівої стегнової кістки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №23 від 20 січня 2016 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я на термін понад 21 добу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно, і пояснив, що він, дійсно вчинив інкримінований йому злочин у спосіб, в час та за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Цивільний позов прокурора визнав повністю. Цивільний позов потерпілих визнав частково, а саме: матеріальну шкоду в розмірі 7 137,57 грн. відносно ОСОБА_7, 13 097,29 грн. відносно ОСОБА_6, 3 299,73 грн. відносно обох потерпілих, та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. кожному потерпілому. Зазначив, що в добровільному порядку сплатив потерпілим моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Щиро розкаявся.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, вивченням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей, які мають значення для вирішення долі речових доказів, документів на підтвердження процесуальних витрат та доказів на підтвердження цивільних позовів. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з'ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали що характеризують особу обвинуваченого, відомості, які мають значення для вирішення долі речових доказів, документи на підтвердження процесуальних витрат та докази на підтвердження цивільних позовів, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений вчинив інкримінований йому злочин і його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило двом потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості та відноситься до категорії вчинених з необережності.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що за місцем проживання скарг та заяв щодо нього не надходило, за місцем навчання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи: характеру і тривалості злочинного посягання, наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням потерпілим, особи обвинуваченого, щире каяття обвинуваченого, усвідомлення ним своєї вини, з огляду на те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, навчається на денній формі у вищому навчальному закладі, добровільно відшкодував потерпілим моральну шкоду в загальному розмірі 10 000,00 грн., враховуючи його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілих, які не наполягали на суровому покаранні, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння необережного злочину, пов'язаного з експлуатацією транспортного засобу, данні про те, що останній систематично порушує правила дорожнього руху України, за що притягується до адміністративної відповідальності судом не встановлено, враховуючи молодий вік обвинуваченого та те, що потерпілі не наполягали на застосуванні додаткового виду покарання до обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосовування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради пред'явлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину в розмірі 13 590,90 грн.

Згідно з довідками Міського комунального лікувально-профілактичного закладу - Міської лікарні №1 м. Олександрії вартість витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 за період з 16.09.2015 року по 12.10.2015 року склала 5 775,49 грн. та потерпілої ОСОБА_7 за період з 16.09.2015 року по 20.10.2015 року склала 7 815,41 грн., а всього - 13 590,90 грн.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 КПК України цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Таким чином, оскільки обвинуваченим визнано позов в повному обсязі та розмір заявлених вимог підтверджений документально, то цивільний позов, заявлений прокурором підлягає задоволенню.

У кримінальному провадженні потерпілими заявлено цивільний позов про стягнення солідарно з обвинуваченого та ПрАТ «СК «Провідна» матеріальної та моральної шкоди.

Цивільний відповідач - ПрАТ «СК «Провідна» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що вимоги до страховика не підлягають розгляду у кримінальному провадженні, для визнання Страховиком певної дорожньо-транспортної події страховим випадком та прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування необхідний вирок суду відносно ОСОБА_2, При цьому зазначив, що потерпілі звернулися до страхової компанії з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, однак розгляд даної страхової справи зупинено до моменту вирішення питання щодо винності ОСОБА_2

Щодо позовних вимог потерпілих про стягнення матеріальної шкоди, що складається з витрат на лікування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22 - 31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2581259 від 18 березня 2015 року, виданого ПрАТ «СК «Провідна», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1, строк дії договору з 19 березня 2015 року по 18 березня 2016 року. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в 100 000,00 гривень, за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн., п. 6 визначено розмір франшизи в розмірі нуль гривень.

Отже, подія, яка відбулася 16 вересня 2015 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Стаття 30 зазначеного Закону передбачає, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Статтею 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

З урахування викладено, суд приходить до наступних висновків.

Так як, солідарний обов'язок ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна» не встановлений ні договором, ні законом, то вони не є солідарними боржниками та не можуть нести солідарний обов'язок.

Відповідно до досліджених доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої потерпілим, документально підтвердженими є витрати на лікування ОСОБА_7 в сумі 7 137,95 грн., а ОСОБА_6 - 13 097,29 грн.

Згідно зі висновком №338кр від 18 травня 2017 року вартість відновлення мотоциклу складає 5 585,06 грн. та перевищує його ринкову вартість до ДТП, яка складає 3 299,73 грн., а тому в силу ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначений транспортний засіб вважається фізично знищеним.

Відповідно до звіту №27/05/17 від 22 травня 2017 року залишкова вартість мотоцикла після ДТП складає 633,60 грн.

За таких обставин, згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, тобто 2 666,13 грн. (3 299,73 грн. - 633,60 грн. = 2 666,13 грн.).

Оскільки, цивільна відповідальність ОСОБА_2, який на законних підставах керував транспортним засобом ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована, а також враховуючи те, що обов'язок такої особи відшкодовувати потерпілому матеріальні збитки, виникає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, а в даному випадку страхова сума повністю покриває матеріальні збитки потерпілих, то цивільний позов потерпілих підлягає задоволенню в частині стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» матеріальної шкоди у зв'язку з лікуванням ОСОБА_7 в сумі 7 137,95 грн. та у зв'язку з лікуванням ОСОБА_6 в сумі 13 097,29 грн. Крім того, з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в сумі 2 666,13 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна»відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000,00 грн. кожному з потерпілих суд зазначає, наступне.

Як вже зазначалося вищеОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна» не є солідарними боржниками та не можуть нести солідарний обов'язок.

Згідно з ст. 1168 ЦК України відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідного до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.95 р. суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що потерпілим дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях у зв'язку з тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілим були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вони тривалий час перебували на стаціонарному лікуванні.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань потерпілих. Одночасно суд враховує матеріальний стан ОСОБА_2, який отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 1 412,00 грн. на місяць та в навчальному закладі стипендію на харчування як особа, позбавлена батьківського піклування, в розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що кошти, які ОСОБА_2 добровільно сплатив на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., тобто по 5 000,00 грн. кожному, є достатньою компенсацією моральної шкоди, завданої потерпілим, а тому позов потерпілих в цій частині не підлягає задоволенню.

Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.

Процесуальні витрати за проведення експертизи стягнути з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Олександрійської міської ради, витрати понесені на лікування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у розмірі 13 590 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 90 копійок.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код 23510137, 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 37/122) на користь ОСОБА_7 суму витрат на лікування потерпілої в розмірі 7 137 (сім тисяч сто тридцять сім) гривень 95 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код 23510137, 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 37/122) на користь ОСОБА_6 суму витрат на лікування потерпілого в розмірі 13 097 (тринадцять тисяч дев'яносто сім) гривень 29 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави витрати за проведення інженерно-транспортних експертиз в сумі 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 69 копійок.

Речові докази:

автомобіль ВАЗ 2109, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_2 - залишити останньому;

мотоцикл ІЖ 6.114-01, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області, через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В. Авраменко