Постанова № 70826855, 06.12.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1573/17

Провадження № 2-а/352/103/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Струтинського Р.Р.

з участю секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

представника відповідача Постоловської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання призначити і виплачувати пенсію, -

в с т а н о в и в:

Позивачка 14.09.2017 р. звернулася в суд з позовом до відповідача - Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської областіпро зобов'язання призначити і виплачувати пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з часу звернення в Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з 23 серпня 2017 року.

Свій позов обґрунтовувала тим, що з 21.05.2002 р. по 02.02.2006 р. вона працювала на посаді спеціаліста 1 категорії Радчанської сільської ради, а з 03.04.2006 р. по даний час працює на посаді головного бухгалтера цієї сільської ради. Відповідно до розпоряджень від 21.05.2002 р. № 7 їй присвоєно 14 ранг та від 15.02.2003 р. №8К - 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування. В силу дії ст. 26 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 2 липня 2016 року вона досягла пенсійного віку. 23.08.2017 р. вона звернулась в Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії відповідно до Закону України №2493-IІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно ст. 21 якого пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Її стаж в органах місцевого самоврядування становить15 років і 3 місяці. Однак, 28.08.2017 р. управлінням ПФУ призначено їй пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, посилаючись на те, що п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України» та інші. Вважає таке рішення незаконним, прийняте Тисменицьким ОУПФУ без урахування положень законів «Про службу в органах місцевого самоврядування»та «Про державну службу». Крім того, поза увагою відповідача залишилось і те, що вона сплачувала внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, передбаченому для осіб державної служби в розмірі 6,1% згідно ч.9 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до 01.01.2016 року (до набрання чинності Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Також вважає неправильним посилання відповідача як на підставу для прийняття рішення про відмову в призначенні їй пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Позивачка у судове засідання не з'явилась, у поданому позові просила справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсій державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менше як 20 років, стажу на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями відповідно до посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 1 січня 2011 року- страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно записів трудової книжки позивачки з 21.05.2002 р. по 02.04.2006 р. остання працювала на посаді спеціаліста І категорії Радчанської сільської ради, а з 03.04.2006 р. по даний час працює на посаді головного бухгалтера цієї сільської ради відповідно до розпорядження 21.05.2002 р. № 7, та 15.02.2003 р. №8К позивачці присвоювались 14 та 13 ранги посадової особи місцевого самоврядування. Зазначені посади не відносяться до посад, які дають право на призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу». Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213 у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судове експертизу», «Про Національний банк України». Вказаним законом не було передбачено відновлення виплати пенсій з 01.06.2015 р. одержувачам пенсій, які працюють на посадах, що дають право на призначення пенсій за спеціальним законом. Просила у позові відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачка з 21.05.2002 р. по 02.02.2006 р. працювала на посаді спеціаліста 1 категорії Радчанської сільської ради, а з 03.04.2006 р. по даний час працює на посаді головного бухгалтера цієї сільської ради. Відповідно до розпоряджень від 21.05.2002 р. № 7 позивачці присвоєно 14 ранг та від 15.02.2003р. №8К - 13ранг посадової особи місцевого самоврядування.

В силу дії ст. 26 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 2 липня 2016 року возивачка досягла пенсійного віку.

За змістом ст. 6 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

23.08.2017 р. позивачка звернулась в Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення мені пенсії відповідно до Закону України №2493-IІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно ст. 21 якого пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Станом на день подачі в ПФУ заяви про призначення пенсії позивачка мала 15 років і 3місяці стажу служби в органах місцевого самоврядування. Тобто, маючи більше 10 років стажу служби в органах місцевого самоврядування, з досягненням пенсійного віку у позивачки виникло право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

28.08.2017 р. управлінням ПФУ призначено позивачці пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, посилаючись на те, що п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213 у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України» та інші.

Законом України«Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, що набрав чинності 01.05.2016 року, передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, розділом ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ передбачено право на пенсію відповідно до раніше діючого закону про державну службу. Зокрема, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону визнано таким, що втратив чинність:1) Закон України «Про державну службу», крім статті 37( якою урегульовано пенсійне забезпечення державних службовців), що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно п.10 Перехідних положень державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В силу п.12 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивачка сплачувала внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, передбаченому для осіб державної служби в розмірі 6,1% згідно ч.9 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до 01.01.2016 року (до набрання чинності Законом України від 24.12.2015 р. №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213, пунктом 5 якого внесено зміни до ст. 37 Закону України № 3723-XII«Про державну службу» та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року (в подальшому продовжено до 31 грудня 2017 року):особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України, «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються;

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом 9 закону внесено зміни в ч.7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», доповнивши реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року (в подальшому продовжено до 31 грудня 2017 року), посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються».

З аналізу наведених норм вбачається, що внесені зміни цим законом стосуються виплати пенсії працюючим пенсіонерам, пенсії яким призначені відповідно до вказаних законів, а не призначення пенсії. Тому безпідставним є посилання УПФУ на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, яким встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України» та інші.

І як наслідок неправильним є висновок УПФУ про те, що у зв'язку з викладеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними Законами не призначаються.

Суд дійшов висновку, що порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити і виплачувати позивачці пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з часу звернення в Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з 23 серпня 2017 року.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 26Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, керуючись ст.ст. 159-163, 256 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задоволити.

Зобов'язати Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити і виплачувати ОСОБА_2 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з часу звернення в Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з 23 серпня 2017 року.

Постанову у частині зобов'язання нарахувати і виплатити пенсію у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий Р.Р.Струтинський