Рішення № 70826589, 05.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/936/17

Провадження № 22-ц/779/1762/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.

Суддя-доповідач Василишин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.,

суддів: Мелінишин Г.П., Максюти І.О.,

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні під'їзною дорогою та зобов'язання звільнити під'їзну дорогу від піщано-гравійної суміші, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 13 жовтня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні під'їзною дорогою.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він із відповідачем є суміжним землекористувачем, до їхніх господарств веде під'їзна дорога шириною 3,0 м. У червні 2017 року ОСОБА_3 вивіз на під'їзну дорогу машину піщано-гравійної суміші, що не дозволяє проїхати до належного йому домоволодіння.

У зв'язку з наведеним, просив зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні під'їзною дорогою до його господарства по АДРЕСА_1 та зобов'язати його звільнити вказану під'їзну дорогу від піщано-гравійної суміші.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 13 жовтня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні під'їзною дорогою, що веде до господарства по АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача звільнити під'їзну дорогу від піщано-гравійної суміші.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по справі в сумі 2 740 грн.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду матеріалам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в червні 2017 року він привіз машину піщано-гравійної суміші для покращення умов проїзду по спірній дорозі, оскільки вона потребувала капітального ремонту, однак відразу розрівняти цей гравій не було можливості, тому що в той день він здійснював заготівлю сіна, а відповідач на той час дорогою не користувався і не наполягав на тому, щоб гравій розрівняти.

Вказує, що на час розгляду справи в суді піщано-гравійна суміш була розрівняна та не було перешкод для користування дорогою ОСОБА_1, таким чином, на час постановлення рішення суду ніякого спору не було.

У зв'язку з наведеним просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених вище мотивів.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено факт перешкоджання відповідачем у користуванні під'їзною дорогою, оскільки ним висипано на дорогу піщано-гравійну суміш.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може.

Згідно акту відводу земельної ділянки та розбивки споруд від 21 вересня 1976 року ОСОБА_4 (тестю позивача) було відведено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку та надвірних споруд. Згідно плану забудови цієї земельної ділянки від 29 вересня 1976 року до присадибної ділянки ОСОБА_4 веде під'їзна дорога.

На даний час головою господарства по АДРЕСА_1, до якої веде спірна під'їзна дорога є позивач ОСОБА_1, який є суміжним землекористувачем із відповідачем ОСОБА_2

Дану обставину підтвердили в судовому засіданні обидві сторони.

Рішенням Рожнятівського районного народного суду від 02 лютого 1993 року було зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні під'їзною дорогою до його будинковолодіння по АДРЕСА_1 та забрати з даної дороги самовільно встановлені ним залізні стовпи.

Як вбачається з Акту комісії в складі сільського голови села Петранка, землевпорядника та депутата сільської ради від 03 липня 2017 року - ОСОБА_2 висипав гравій на дорогу, чим перешкоджає проїзду до господарства ОСОБА_1

Однак, Актом комісії в складі сільського голови села Петранка, землевпорядника та депутата сільської ради від 11 жовтня 2017 року встановлено, що висипаний ОСОБА_2 гравій розрівняний по території земельної ділянки, перешкод у користуванні заїздом немає.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що під'їзна дорога є спільним заїздом до господарств ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В свою чергу, ОСОБА_2 суду пояснив, що дійсно влітку цього року висипав в межах спільного заїзду гравійну суміш з метою покращення проїзду. Проте на час розгляду справи в суді така розрівняна і перешкод в користуванні заїздом немає, що підтверджується Актом сільської ради.

Позивач ОСОБА_1 не заперечив дану обставину, однак просив суд звернути увагу на те, що гравій розрівняно значно пізніше , ніж складено Акт комісією, тому порушення його права мало місце.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звільнив під'їзну дорогу від піщано-гравійної суміші, що підтвердив і позивач у судовому засіданні, тому позов у цій частині не підлягав до задоволення.

Однак, вчинивши такі дії, відповідач допустив порушення права ОСОБА_1 на безперешкодне користування спільним заїздом в порушення наведених норм Земельного кодексу щодо права користування земельною ділянкою та правил добросусідства, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні під'їзною дорогою, що веде до господарства по АДРЕСА_1.

У зв'язку з наведеним, рішення суду в частині задоволення позову про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити під'їзну дорогу від піщано-гравійної суміші слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду від 13 жовтня 2017 року скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити під'їзну дорогу від піщано-гравійної суміші.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити під'їзну дорогу від піщано-гравійної суміші відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Л.В. Василишин

Судді: Г.П. Мелінишин

І.О. Максюта