Постанова № 70824809, 08.12.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2017 року Провадження №2-а/425/203/17

Справа №425/3065/17

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Москаленко В.В.

за участю секретаря Окрошко О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

встановив:

22 листопада 2017 року позивач звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської щодо невиплати їй пенсії з 01 квітня 2017 року;

- зобов'язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити їй нарахування та виплату пенсії з 01 квітня 2017 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона має статус внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку у відповідача, але з 01 квітня 2017 року пенсію не отримує. Ніяких рішень з приводу припинення виплати пенсії вона не отримувала. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати їй пенсії протиправними, оскільки відповідач, не виплачуючи пенсію, порушує її конституційні права, отже вона звернулася з цим позовом до суду.

В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позові просила розглядати справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заперечення, просила розглядати справу за відсутності представника відповідача.

В запереченнях проти адміністративного позову представник відповідача зазначила, що Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не визнає позовних вимог ОСОБА_1 та заперечує проти них, зокрема, зазначає, що відповідно довідки від 19.06.2015 № 917007658, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи. На підставі особистої заяви позивача від 12.12.2014 та за даними електронної пенсійної справи, позивач взята відповідачем на облік з 01.08.2014. Розпорядженням відповідача від 12.12.2014 № 1068, позивач отримує пенсію за віком з 01.08.2014 довічно. З 01.04.2017 позивачу припинена виплата пенсії на підставі наданих 25.02.2017 Держприкордонслужбою списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки. Довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу від 19.06.2015 № 917007658 була скасована згідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Із заявою про поновлення виплати пенсії згідно Порідку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку 22-1 позивач до відповідача не зверталася. Тому відповідач не мав правових підстав вирішувати питання про поновлення чи відмову у поновленні виплати пенсії позивача та жодного рішення з цього приводу відповідачем прийнято не було. Крім того, згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулася до суду з позовною заявою 22.11.2017, а позовні вимоги заявлені нею за період з 01.04.2017, отже позивач протягом цього часу була обізнана про порушення свого права оскільки, як зазначено у позовній заяві, пенсія є єдиним джерелом доходу. Доказів того, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин не надано (а.с. 15-17).

Відповідно до ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у даній справі, скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає адміністративну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в адміністративній справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що за інформацією пенсійної справи ОСОБА_1, 11.04.2003 їй було призначено довічно пенсію за віком та за розпорядженням № 1068 від 12.12.2014 її було взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Рубіжному з підстав «облік справи, призначеної в минулих роках» згідно його заяви від 12.12.2014 (а.с. 19).

Згідно копії паспорту позивача, її зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно копії довідки від 19.06.2015 № 917007658 позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області. Тимчасова адреса місця проживання позивача: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Богдана Хмельницького, 105/78. Ця довідка була видана позивачу 19 червня 2015 року, дата закінчення дії довідки – 31.12.2054 (а.с. 9, 28).

12.12.2014 ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Рубіжному з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просить взяти її на облік, вид пенсії – за віком (а.с. 25).

Згідно розпорядження № 1068 від 12.12.2014 УПФУ в м. Рубіжному, з 01.08.2014 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії за віком, призначеної в минулих роках, в зв’язку з обліком справи, та взято позивача на облік в управлінні (а.с. 19).

Згідно листа начальника головного управління ПФУ ОСОБА_2 від 27.03.2017 № 3147/02, який надійшов до відповідача, начальникам управлінь Пенсійного фонду України в містах та районах Луганської області повідомлено про необхідність на підставі наданих 25.02.2017 списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки призупинити з 01 квітня 2017 року виплату пенсій особам, включеним до списків, причиною зняття з виплати «9» за допомогою функції макетної обробки даних автоматизованої системи АСОПД/КОМТЕХ (а.с. 34).

Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 з 01.04.2017 було призупинено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі, що визнано представником відповідача у письмових запереченнях (а.с. 2, 15-17).

Доказів про повідомлення позивача про підстави припинення їй виплати пенсії відповідачем до справи не надано.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Судом встановлено, що позивачем до УПФУ було надано довідку від 19.06.2015 № 917007658, згідно якої позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, тимчасова адреса місця проживання позивача: Луганська область, місто Рубіжне, вул. Б. Хмельницького, 105/78, дата закінчення дії довідки – 31.12.2054 (а.с. 9, 28).

Отже, позивач з 19.06.2015 набула статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою № 917007658, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, в статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб’єктів територіального органу ПФУ або суду та лише з підстав, визначених у цій статті.

За ст. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до суб’єктів системи пенсійного забезпечення в України не належить Держприкордонслужба.

Тому, суд вказує, що «інформація, яка надійшла від Держприкордонслужби про тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб» не може бути підставою для припинення виплати пенсії особі, в тому числі й з тих причин, що це рішення про припинення винесене не територіальним органом ПФУ або судом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Рубіжанське об’єднане УПФУ Луганської області не приймало жодних рішень про припинення (призначення, поновлення) виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року, що вбачається з письмових заперечень представника відповідача та підтверджується копією пенсійної справи позивача.

Таким чином, суд вважає, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу 01.04.2017 були відсутні, встановлені ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підстави для такого припинення.

Також, зазначений лист Головного Управління ПФУ від 27.03.2017 року № 3147/02 не є нормативно-правовим актом, на підставі якого можливо припинити виплату пенсії позивачу.

Отже, суд дійшов висновку, що на час припинення пенсії позивачу 01.04.2017 не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення, тому дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу з 01.04.2017 представником відповідача до справи не надано.

В зв’язку з чим суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу належної їй пенсії з 01.04.2017 за відсутності відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії - є неправомірними, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення йому виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому зокрема статтею 46 цього Закону.

Відповідно ч. 2 ст. 46 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01.04.2017 є протиправною, тому слід задовольнити вимоги позивача про зобов’язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.04.2017, із зобов’язанням відповідача виплатити нараховані позивачу суми пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю та визнати неправомірними дії Рубіжанського об’єднаного УПФУ Луганської області щодо невиплати пенсії позивачу з 01.04.2017 та зобов’язати Рубіжанське об’єднане УПФУ Луганської області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року за минулий час.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В зв’язку з тим, що судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, враховуючи задоволення позову та звільнення відповідача від сплати судового збору за ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд покладає судові витрати за рахунок держави.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що роботу Донецького Апеляційного адміністративного суду відновлено у місті Краматорську Донецької області (місцезнаходження суду: 84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Марата, 15, будівля Художньої школи).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 71, 94, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 01 квітня 2017 року пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: Луганська область, місто Стаханов, пр. 50 років Жовтня, 11/29; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; іпн НОМЕР_1).

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01 квітня 2017 року відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: Луганська область, місто Стаханов, пр. 50 років Жовтня, 11/29; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; іпн НОМЕР_1).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду виконується негайно у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Москаленко