Постанова № 70820576, 05.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 справа № 905/1506/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з’явився не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від18.10.2017р. (повний текст підписано 23.10.2017р.)у справі№ 905/1506/17 (суддя О.М. Сковородіна), судді І.К. Чорненька, О.В. Попов)за позовомПриватного підприємства “АБЗ”, м.Дружківка Донецької області доСлужби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області простягнення 11379639,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “АБЗ”, м.Дружківка Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області про 11379639,00грн., які складаються з 3% річних у розмірі 986720,45грн. та інфляційних у розмірі 10392918,55грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2017р. (повний текст підписано 23.10.2017р.) у справі №905/1506/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тривалим порушенням відповідачем умов договору підряду №2-53 від 12.06.2013р. в частині оплати вартості прийнятих робіт та невиконанням останнім рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2017р. у справі №905/3386/16, яким було стягнуто основну заборгованість. При цьому, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення. Застосувати позовну давність до позовних вимог Приватного підприємства “АБЗ” до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення інфляційних у сумі 2127112,77грн. за період з 31.12.2013р. по 31.07.2014р. та 3% річних у сумі 171000,73грн. за період з 12.12.2013р. по 22.07.2014р., нарахованих на суму заборгованості відповідача за договором №2-53 від 12.06.2013р. у сумі 9371661,88грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, апелянт посилається на порушення господарським судом Донецької області норм процесуального права, зокрема, ст.63, 81 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), яке, на переконання апелянта, полягає у не поверненні судом позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду позивачеві за відсутності доказів надсилання її копії відповідачеві та у не залишенні судом без розгляду позову з огляду на ненадання позивачем витребуваних судом документів, а саме, опису вкладення поштового відправлення з підписом працівника поштового зв’язку, відбитком календарного штемпеля і номером поштового відправлення та касового чеку до нього, що підтверджують направлення позовної заяви.

Крім того, скаржник вважає необґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності та зазначає наступне:

- судом не враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України у справі №3-1522гс16, згідно якої стягнення 3% річних та інфляційних можливе до моменту фактичного виконання зобов’язання та обмежується останніми трьома роками, які передують подачі позову;

- висновок суду першої інстанції про те, що вчинення відповідачем дій у формі пропозиції від 16.10.2015р. щодо виконання позивачем робіт з поточного ремонту автомобільної дороги від (Т-05-17) – Тернове – Петрівське, км 7+300 – км 13+500 свідчить про визнання відповідачем свого боргу, не відповідає обставинам справи з огляду на те, що предметом договору №2-53 від 12.06.2013р. є виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Т-05-17) – Тернове – Петрівське, км 0+000 – км 7+300.;

- лист Державного агентства автомобільних доріг України №5111/2/6.2-4-2806/10 від 27.10.2016р., наданий у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4, не може розглядатися як дія, здійснена уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності, оскільки це документ, виданий не відповідачем, а іншою юридичною особою.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2017р. у справі №905/1506/17 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 05.12.2017р.

У судове засідання 05.12.2017р. представники сторін не з’явилися. Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Від Служби автомобільних доріг у Донецькій області на поштову адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено, що на дату подання клопотання відзив Приватного підприємства “АБЗ” на апеляційну скаргу на адресу відповідача не надходив, що унеможливлює розуміння позиції позивача щодо апеляційної скарги, та є підставою для відкладення розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що явка позивача та відповідача не була визнана судом обов’язковою, приймаючи до уваги, що сторони не посилалися на необхідність надання додаткових пояснень та документів, а також те, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, відмовляючи у задоволенні клопотання Служби автомобільних доріг у Донецькій області про відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.01.2017р. у справі №905/3386/16 стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Приватного підприємства "АБЗ" заборгованість за договором підряду №2-53 від 12.06.2013р. у розмірі 9371661,88грн.

Судом у межах справи №905/3386/16 встановлено, що Приватне підприємство "АБЗ" виконало прийняті на себе зобов’язання за договором підряду №2-53 від 12.06.2013р. на загальну суму 9371661,88грн., а зобов’язання Служби автомобільних доріг у Донецькій області з оплати вартості робіт у вказаному розмірі не виконані.

З огляду на тривале прострочення відповідачем грошового зобов’язання, Приватне підприємство "АБЗ" звернулося до суду з позовом про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області 3% річних у розмірі 986720,45грн. та інфляційних у розмірі 10392918,55грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2017р. у справі №905/3386/16 набрало законної сили, то факт виконання Приватним підприємством "АБЗ" зобов’язань за договором підряду №2-53 від 12.06.2013р. на суму 9371661,88грн. та факт прострочення виконання Службою автомобільних доріг у Донецькій області зобов’язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт є встановленими та не потребують повторного доказування.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2014р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, Приватне підприємство "АБЗ" нарахувало та заявило до стягнення інфляційні у розмірі 10392918,55грн. за період січень 2014р. – квітень 2017р. та 3% річних у розмірі 986720,45грн. за період з 12.12.2013р. по 15.06.2017р.

Як встановлено судом в межах справи №905/3386/16, граничним строком виконання зобов’язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду №2-53 від 12.06.2013р. є 10.12.2013р. Відповідачем доказів оплати заборгованості за зазначеним договором підряду в розмірі 9371661,88грн. суду не надано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, з яким погодився суд першої інстанції, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що він є арифметично вірним та таким, що базується на нормах законодавства.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції Службою автомобільних доріг у Донецькій області 03.10.2017р. подано клопотання, в якому відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо стягнення 3% річних за період з 12.12.2013р. по 22.07.2014р. та інфляційних втрат за період з 31.12.2013р. по 31.07.2014р.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частини 1, 5 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державним агентством автомобільних доріг України у відповіді №5111/2/6.2-4-2806/10 від 27.10.2016р. на адвокатський запит ОСОБА_4 (представника позивача) зазначено, що на підставі пропозиції Служби автомобільних доріг у Донецькій області у формі “Реєстру №1 договорів з підрядниками, які виконують роботи з будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи яких виконано у 2010р.-2014р. за рахунок коштів, залучених Укравтодором у попередні роки під державні гарантії” від 16.10.2015р. запропоновано Державному агентству автомобільних доріг включити до “Переліку об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010р.-2014р., та обсяги їх фінансування у 2015р.-2017р. за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг” інформацію про виконання позивачем робіт з поточного ремонту автомобільних доріг місцевого значення від (Т-05-17) – Тернове – Петрівське, км 0+000 – км 7+300 по договору №2-53 від 12.06.2013р. на суму 9371661,88грн. та від (Т-05-17) – Тернове – Петрівське, км 7+300 – км 13+500 по договору №2-54 від 12.06.2013р. на суму 7835021,84грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вчинення відповідачем дій у формі пропозиції від 16.10.2015р. (щодо виконання позивачем робіт з поточного ремонту автомобільної дороги “від (Т-05-17) - Тернове - Петрівське, км 0+000 – км 7+300”) свідчать про визнання відповідачем свого боргу, у зв’язку з чим позовна давність у цій справі є такою, що переривається і починається заново з моменту вчинення відповідачем таких дій.

При цьому, слушним є зауваження апелянта стосовно невідповідності висновку суду першої інстанції про те, що вчинення відповідачем дій у формі пропозиції від 16.10.2015р. щодо виконання позивачем робіт з поточного ремонту автомобільної дороги від (Т-05-17) – Тернове – Петрівське, км 7+300 – км 13+500 свідчить про визнання відповідачем свого боргу, обставинам справи з огляду на те, що предметом договору №2-53 від 12.06.2013р. є виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Т-05-17) – Тернове – Петрівське, км 0+000 – км 7+300. Разом з тим, помилка суду першої інстанції щодо зазначення ділянки дороги не призвела до невірних висновків щодо переривання строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що лист Державного агентства автомобільних доріг України №5111/2/6.2-4-2806/10 від 27.10.2016р., наданий у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4, не може розглядатися як дія, здійснена уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності, оскільки це документ, виданий не відповідачем, а іншою юридичною особою, судовою колегією не приймаються. При цьому, судова колегія зазначає, що саме вчинення відповідачем дій у формі пропозиції від 16.10.2015р. щодо виконання позивачем робіт з поточного ремонту автомобільної дороги свідчить про визнання відповідачем свого боргу і, відповідно, про переривання строку позовної давності, а не безпосередньо лист Державного агентства автомобільних доріг України, який лише підтверджує зазначений факт.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та, відповідно, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги стосовно не направлення позивачем копії позовної заяви на адресу відповідача колегія суддів у даному випадку не вважає порушенням прав відповідача, оскільки: по-перше, матеріалами справи підтверджено обізнаність останнього про розгляд справи господарським судом Донецької області та про його участь у розгляді справи; по-друге, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, а відтак, відповідач мав можливість для висловлення правової позиції у справі. Одночасно, зазначені апелянтом доводи не є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду у розумінні ст.104 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2017р. (повний текст підписано 23.10.2017р.) у справі №905/1506/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2017р. (повний текст підписано 23.10.2017р.) у справі №905/1506/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2017р. (повний текст підписано 23.10.2017р.) у справі №905/1506/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 2 – позивачу; 1 - відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСДО