Постанова № 70820472, 05.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" грудня 2017 р. Справа № 924/802/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 08.09.2017р.);

відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Дочірнього підпри-ємства «Шелі» на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017р. у справі №924/802/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнекс»

с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до Дочірнього підприємства «Шелі» м.Хмельницький

про стягнення 147 325 грн. 51 коп. боргу, інфляційних та річних,-

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу зая-влено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017р. у справі №924/802/17 (суддя Гладій С.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнекс» (нада-лі в тексті – Товариство) до Дочірнього підприємства «Шелі» (надалі в тексті – Підприємство) про стягнення 147 325 грн. 51 коп. боргу, інфляційних втрат та річних.(арк.справи 44-45).

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що свої зобов’язання Позивач виконав у повному обсязі, однак зобов’язання з повної і своєчасної оплати товару Відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 132 904 грн. 08 коп., яка підтверджується видатковими нак-ладними на прийняття товару. Крім того, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню суд визнав вимоги Позивача про стягнення 11 854 грн. 43 коп. інфляційних втрат та 2 567 грн. -3% річних за весь період прострочення.(арк.справи 45).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Підприємство подало скаргу до Рівненського апе-ляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.(арк. справи 52-54).

Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначає, що приймаючи рішення господарський суд непов-но з’ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права; вважає, що Позивач поставляв товар неналежної якості, про що свідчить акт про виявлення невід-повідності якості товару від 09.12.2016р.; зазначає, що через неналежну якість поставленого това-ру Відповідач змушений відмовитися від такого договору.(арк. справи 53-54).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 50).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 05.12.2017р. представник Позивача заперечив про-ти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 05.12.2017р. судове за-сідання, причин неявки суд не повідомив. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а явка представників обов’язковою не визнавалась. (арк.справи 50).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Лайнекс» виставило до оплати ДчП «Шелі» ра-хунки-фактури №29116, №29117, №29118 від 29.11.2016р. для оплати товару: хімічні реагенти для басейнів в асортименті.(арк.справи 11-13). Згідно видаткових накладних №3011/3, №3011/4 та № 3011/5 від 30.11.2016р. Товариство через представника ОСОБА_2 передало, а Підприємство – прийняло товар на загальну суму 132 904 грн. 08 коп.(арк.справи 8-10).

Матеріали справи також містять:

- складений і підписаний представниками Відповідача акт про виявлення невідповідності якості товару від 09.12.2016р., у якому зазначено, що товар не відповідає технічним характерити-кам, є неналежної якості та потребує заміни; (арк.справи 83).

- фотокопію «інформації» без зазначення особи, яка її оприлюднила щодо вилучення ТУ з бази даних «Технічні умови України».(арк.справи 34).

- адресований Позивачу лист Відповідача №10 від 10.10.2017р., у якому Підприємство пові-домляє Товариство про відмову від договору у зв’язку з поставкою товару неналежної якості.(арк. справи 35-37).

Враховуючи, що Відповідач не розрахувався за отриманий товар, позивач звернувся до су-ду із даним позовом а також у зв’язку із несплатою 132 904 грн. 08 коп. основного боргу та з підс-тав ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 509, 625, 692 ЦК України – нарахував до стягнення 11 854 грн. 43 коп. інфляційних втрат та 2 567 грн. -3% річних за весь період прострочення.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбаче-них цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного вико-нання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарсь-кого інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, перед-бачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлен-ня, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є укладеним, якщо сторони в на-лежній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів да-ного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 ГК України.

Матеріалами справи стверджено, що 30.11.2016р. з моменту поставки – між сторонами ви-никли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке міс-тять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює під-приємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми дого-вору не установлені законом.(ч.1 ст.639 ЦК України). При цьому ч.1 ст.181 ГК України сторонам на-дано право укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укла-дення даного виду договорів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, звертаючись із апеляційною скаргою Відповідач наголошує, що товар був поставлений неналежної якості, про що свідчить акт, підписаний представниками Відповідача про виявлення невідповідності якості товару від 09.12.2016р. і від підписання якого Позивач відмовився, у якому зазначено, що товар не відповідає технічним характеристикам, є неналежної якості та потребує за-міни.(арк.справи 83).

Відповідно до ч.1 ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продав-ця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків това-ру в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, не-доліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової су-ми; 2) вимагати заміни товару.(ч.2 ст.678 ЦК України).

В той же час, приписи ч.2 ст.678 ЦК України наділяють покупця правом відмовитися від до-говору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару вик-лючно у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару.

Під істотним порушенням Цивільний кодексу України розуміє наявність у товарі одного із наступних недоліків: 1) недоліків, які не можна усунути (невиправні недоліки); 2) недоліки, усунен-ня яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які еконо-мічно невигідно); 3) недоліки, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення (повторювані недоліки).

Таким чином, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відмовитися від договору покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними, тобто невиправними, еконо-мічно невигідними або повторювальними.

Чинне законодавство крім того, регулює порядок приймання товару за якістю. Таким норма-тивним актом є Інструкція про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7. Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, іншими для сторін правилами не встановлений інший порядок прийомки про-дукції по якості.

З матеріалів справи не вбачається, що товари народного споживання, якими є хімічні реаген-ти приймались по якості відповідно до даної Інструкції. В свою чергу, особливих умов щодо прий-няття товару за якістю сторони не погоджували. Акти приймання товару за якістю відповідно до Інструкції №П-7 на складі Відповідача не складались і в матеріалах справи відсутні, натомість складання акту відбулось через 10 днів після отримання товару, однак матеріали справи не містять доказів виклику представника Позивача для відбору проб, встановлення і фіксування невідповід-ності якості товару.

Тому, зазначений акт про виявлення невідповідності якості товару від 09.12.2016р. не може бути належним доказом підтвердження невідповідності якості товару, оскільки складений зацікав-леною особою в односторонньому порядку, відсутні докази направлення даного акта Позивачу, у відповідності до правил встановлених Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості від 25.04.1966р. №П-7.

Колегія суддів приймає до уваги і те, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладає-ться на особу, яка посилається на ці обставини.

Проте, доказів оплати вартості отриманого товару Відповідач судам не надав.

Таким чином, оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купів-лю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу статей 655, 692 ЦК України – факт прийняття Відповідачем товару зумовлює ви-никнення у нього зобов’язання оплатити вартість цього товару в сумі 132 904 грн. 08 коп.

Матеріалами справи стверджується, що сторони не обумовили строків оплати, разом з тим, в силу ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийнят-тя товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ці-ну переданого товару.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що матеріалами справи стверджує-ться обґрунтованість вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 132 904 грн. 08 коп. заборгова-ності, тому така вимога підлягає задоволенню як вірно встановлено судом першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язан-ня або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає вико-нанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(ст.ст. 526, 530 ЦК Ук-раїни).

Позивач також заявив додаткові грошові вимоги.

Дослідивши згідно ст.625 ЦК України суму нарахованих 3% річних, колегія суддів дійшла ви-сновку, що за період з 01.12.2016р. по 24.07.2017р. 3% річних в сумі 2 567 грн. та за період грудень 2016 року – червень 2017 року 11 854 грн. 43 коп. інфляційних втрат нараховані підставно і обчис-лені арифметично вірно, тому згідно ст.33 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, матеріалами справи спростовуються до-води Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідно-син сторін та змісту зобов’язань Відповідача і підстав їх виникнення.

Отже, з вищевикладених мотивів колегія суддів вважає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з’ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно роз-глянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального і процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задо-волення

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Шелі» на рішення господарського суду Хме-льницької області від 30.10.2017р. у справі №924/802/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/802/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.