Постанова № 70820412, 06.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа№ 910/14314/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Чорна Т.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/14314/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Національний банк України

2. Міністерство фінансів України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивача звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ТОВ «Дрім-Компані» не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що прийнято без дослідження всіх обставин справи та всупереч дійсним обставинам, без урахування умов договору поруки та таким, що не відповідає вимогам законного, справедливого та неупередженого рішення, з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, а отже таким , що підлягає скасуванню.

Апелянт вказує, що ст.ст. 512, 517, 556 ЦК України встановлено, що саме до Позивача в силу вимог закону перейшли права кредитора до ТОВ «РІБОТТО» та право вимоги за відповідними кредитними договорами.

Проте, таке право вимоги (права кредитора) Позивача, встановлене нормою закону, не може бути реалізовано на практиці, а саме щодо стягнення суми боргу з боржника (ТОВ «РОБІТТО»), оскільки Позивачу потрібні як належним чином завірені копії документів, що підтверджують право вимоги (передача яких від Відповідача пердбачена п. 10 договору поруки), так і оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника - ТОВ «РОБІТТО» по сплаті боргу, та документи, якими забезпечувались відповідні кредитні договори.

Таким чином, ТОВ«ДРІМ-КОМПАНІ» має право на отримання від ТОВ «РІБОТТО» сплаченого кредиту та відсотків за користування кредитами, але для цього Відповідачем повинні бути дотримані умови статті 556 ЦК України та положення договору поруки.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 06.12.2017 року.

Позивач та треті особи до судового засідання, що відбулось 06.12.2017 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача та третіх осіб є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

20.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (далі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, кредитор) укладено договір поруки № 4Р14012Д/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" (код за ЄДРПОУ 32126346) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

кредитним договором від 4Р14012Д від 17.01.2014 (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1;

кредитним договором від № 4Р14013Д від 21.01.2014 (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2;

кредитним договором від № 4Р14020И від 23.01.2014 (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

кредитним договором від № 4Р15013И від 22.01.2015 (далі - кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 4

Надалі за текстом: кредитний договір 1, 2, 3, 4 - кредитний договір/кредитні договори.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" вчинити дії, а саме передати позивачу оригінали кредитних договорів № 4Р14012Д від 17.01.2014, № 4Р14013Д від 21.01.2014, № 4Р14020И від 23.01.2014, № 4Р15013И від 22.01.2015 і відповідні документи, які підтверджують зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рібатто".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 20.10.2016 між ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", як кредитором, та ТОВ "Дрім-Компані", як поручителем, укладений договір поруки № 4Р14012Д/П за яким позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рібатто" зобов'язань за кредитними договорами № 4Р14012Д від 17.01.2014, № 4Р14013Д від 21.01.2014, № 4Р14020И від 23.01.2014, № 4Р15013И від 22.01.2015, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів. Позивач повністю сплатив відповідачу суму боргу за кредитними договорами в загальному розмірі 172 726 852,00 грн. у відповідності з умовами укладеного договору поруки. Вважає, що відповідач мав у відповідності до умов п. 10 договору передати оригінали документів впродовж 5-ти днів з моменту виконання зобов'язань. Оскільки оригінали документів не надано позивач змушений звернутись до суду.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно платіжних доручень № 2140 від 20.10.2016, № 2141 від 20.10.2016, № 2142 від 20.10.2016, № 2143 від 20.10.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в загальному розмірі 172.726.852,00 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитним договорам № 4Р14012Д від 17.01.2014, № 4Р14013Д від 21.01.2014, № 4Р14020И від 23.01.2014, № 4Р15013И від 22.01.2015 згідно договору поруки № 4Р14012Д/П від 20.10.2016.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 469 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Відповідачем не заперечується факт отримання коштів від позивача в сумі 90 079 068,67 грн. та не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки № 4Р14012Д/П від 20.10.2016 року.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Відповідно до ч 1 ст. 514 Цивільного кодексу України передбачно, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ані умовами договору поруки ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, заперечення позивача не знайшли підтвердження зібраними у матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року у справі № 910/14314/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року у справі № 910/14314/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року у справі № 910/14314/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 року у справі № 910/14314/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14314/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка