Рішення № 70820052, 06.12.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2017 року Справа № 913/848/17

Провадження № 9/913/848/17

за позовом Українського державного геологорозвідувального інституту, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 97 204 грн. 26 коп.

суддя Ворожцов А.Г.

секретар судового засідання Рвачов О.О.,

у засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № ББУ/РА45/СЛ/17 від 03.07.2017.

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № КД2143-00/112-1528ра від 08.10.2012 в сумі 97204,26 грн., у т.ч.: основний борг в сумі 51000,00 грн., 3 % річних в сумі 4422,32 грн. та інфляційні втрати в сумі 41781,94 грн.

У судове засідання прибув повноважний представник відповідача.

Позивач, Український державний геологорозвідувальний інститут, явку повноважного представника у засідання суду не забезпечив, надіславши на адресу суду письмове клопотання № 1520 від 29.11.2017 про розгляд справи без участі свого представника.

Відповідач, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", у відзиві на позовну заяву від 06.12.2017 висловив заперечення проти задоволення вимоги про стягнення заборгованості за актом приймання-передачі № 3/2014 від 26.09.2014, оскільки ця вимога лежить поза межами строку позовної давності.

Крім того, заперечення стосуються й акту приймання-передачі № 4/2014 від 15.12.2014, оскільки позивач всупереч п. 5.3 договору № КД2143-00/112-1528ра від 08.10.2012 не направив рахунок-фактуру на оплату авансу у розмірі 25% від вартості робіт за відповідним етапом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

Спір виник через неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за надані послуги.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № КД2143-00/112-1528ра (далі - договір) (а.с. 16-27), згідно з яким відповідач (замовник) доручив, а позивач (виконавець) зобовязався виконати роботи із моніторингу та наукового супроводження надрокористування полем шахти № 1-2 "Ровеньківська".

Згідно з п. 1.3 договору сторони було узгоджено календарний план на 2014 рік (додаток № 1 до договору), яким визначено обсяги надання послуг, етапи (під етапи) та строки їх виконання.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили загальну вартість послуг відповідно до протоколу узгодження договірної ціни на рівні 85000,00 грн., крім того, ПДВ - 17000,00 грн., загалом - 102000,00 грн.

Згідно з умовами п.п. 4.2, 4.3 договору по завершенню кожного етапу (під етапу) виконавець має надати замовнику акт здавання-приймання послуг у 2-х примірниках та інформаційний звіт, а замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання цих документів має направити виконавцю належним чином оформлений акт здавання-приймання послуг.

Оплата за виконаний етап за п. 5.4 договору має бути здійснена протягом 10 робочих днів з дати підписання акту.

Надані позивачем послуги І та ІІ етапу були прийняті та оплачені відповідачем, а послуги ІІІ етапу, надані на суму 25500,00 грн. згідно з актом № 3/2014 від 26.09.2014 та ІV етапу, надані на суму 25500,00 грн. згідно з актом № 4/2014 від 15.12.2014 відповідач не оплатив, сума боргу на час звернення з цим позовом до суду складає 51000,00 грн.

Матеріали справи містять належним чином завірені копії актів здавання-приймання № 3/2014 від 26.09.2014 та № 4/2014 від 15.12.2014 (а.с. 28, 29), підписаних сторонами належним чином.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Частиною першою статті 894 ЦК України передбачено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач порушив грошові зобовязання за спірним договором, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем за період з 27.10.2014 по 17.10.2017 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4422,32 грн. та інфляційні втрати в сумі 41781,94 грн.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків річних відсотків, суд дійшов висновку, що вони не відповідають фактичним обставинам, враховуючи таке.

Позивач визначив період нарахування річних відсотків (згідно з наданим розрахунком а.с. 53):

- за актом № 3/2014: з 27.10.2014 по 17.10.2017, при цьому 3% річних за цей період мають складати 2276,14 грн.,

- за актом № 4/2014: з 30.12.2014 по 17.10.2017, при цьому 3% річних за цей період мають складати 2142,00 грн.,

Загалом за двома актами 3% річних мають складати 4 418,14 грн.

Пунктом 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому у розрахунок мають включатися й періоди часу, в якій індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Виходячи з цього, інфляційні втрати за актом № 3/2014 від 26.09.2014 мають бути нараховані за період з листопада 2014 року по вересень 2017 року і становити 22000,97 грн., а за актом № 4/2014 від 15.12.2014 за період з січня 2015 року по вересень 2017 року і становити 19757,55 грн.

Суд здійснив перевірку розрахунку інфляції та 3% річних за допомогою програми "Законодавство".

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо пропуску строку позовної давності, що стосується вимог за актом приймання-передачі № 3/2014 від 26.09.2014 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилом ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За умовою п. 5.4 договору оплата за виконаний етап має бути здійснена протягом 10 робочих днів з дати підписання акту.

Акт № 3/2014 був підписаний 26.09.2014, у позивача за цим актом виникло право стягнення з 07.10.2014, строк позовної давності за цим актом сплинув 07.10.2017, а позов був направлений до суду лише у листопаді 2017 року.

Оскільки відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за вказаним вище актом, викладеною у відзиві на позов, суд застосовує цей строк під час розгляду справи.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно акту приймання-передачі № 4/2014 від 15.12.2014, оскільки у будь-якому разі відповідно до п. 5.4 договору відповідач мав розрахуватися з позивачем за виконані роботи за цим актом протягом 10 робочих днів з дати його підписання.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № КД2143-00/112-1528ра від 08.10.2012 (за актом № 4/2014 від 15.12.2014) в сумі 47399,55 грн., у т.ч.: основний борг в сумі 25500,00 грн., 3 % річних в сумі 2142,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 19757,55 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 30/1, код 37713861, на користь Українського державного геологорозвідувального інституту, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 78-А, код 01432032, заборгованість за договором № КД2143-00/112-1528ра від 08.10.2012 (за актом № 4/2014 від 15.12.2014) в сумі 47399,55 грн., у т.ч.: основний борг в сумі 25500,00 грн., 3 % річних в сумі 2142,00 грн., інфляційні втрати в сумі 19757,55 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в розмірі 364,67 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 08.12.2017.

СуддяА.Г. Ворожцов