Рішення № 70820046, 05.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Північтранс”

про стягнення 51576,16грн.

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Судді - Д`яченко Т.Г.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №3425/18 від 23.12.2016р.; ОСОБА_3, згідно довіреності від 05.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_4, згідно довіреності від 13.09.2017р.

В судовому засіданні 05.12.2017р. приймали участь представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_4, згідно довіреності від 13.09.2017р.

Суть спору: про стягнення з ПАТ „Північтранс” на користь ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” 51576,16грн. страхового відшкодування.

Позивач позовні вимоги підтримує, подав додаткові пояснення від 26.10.2017р. за вх.№22854/17, в їх обґрунтування зазначає, що між ОСОБА_5 та ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” було укладено договір добровільного страхування №54554а5оа від 15.10.2015р., яким застраховано майнові інтереси ОСОБА_5, пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобу – легкового автомобіля НОМЕР_1. 29.10.2015р. о 12год.20хв. у м. Одесі на Адміральському проспекті сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів „БАЗ”, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, та „Хундай елантра”, д.н. НОМЕР_3. Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль ОСОБА_5 отримав механічні пошкодження відповідно до довідки ДАІ, первинної довідки ДАІ, протоколу огляду пошкодженого ТЗ від 03.11.2015р. Згідно постанови Малиновського районного суду м.Одеси №521/19689/15-п від 14.12.2015р. ОСОБА_6 визнали винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. ОСОБА_5 звернувся до ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв’язку із чим на основі рахунку №АС-0014890 від 10.11.2015р. позивачем складено розрахунок страхового відшкодування, страховий акт та сплачено потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 101076,16грн. за платіжним дорученням №211009 від 04.12.2015р. Цивільно-правова відповідальність ПАТ „Північтранс” була застрахована в ПрАТ „СК ПЗУ Україна” згідно полісу №АІ 8676139. Позивач вказує, що ПрАТ „СК ПЗУ Україна” сплатило йому 49500грн. страхового відшкодування, з огляду на що позивач висунув вимогу до позивача про виплату йому решти страхового відшкодування в сумі 51576грн.

У додаткових поясненнях позивач відмічає, що п.п.29.1. п.29 Порядку визначення розміру збитку та умови виплати страхового відшкодування ОСОБА_5 було подано заяву щодо виплати страхового відшкодування за алгоритмом повна загибель, з огляду на що позивачем у відповідності до п.29.8. Порядку нараховано відшкодування за наступною формулою: страхова сума за договором – сума знецінення – ринкова вартість ТЗ після ДТП – франшиза за договором.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 15.09.2017р. за вх.№19990/17, де вказує, що згідно п.31.1.1. договору №54554а5оа від 15.10.2015р., на підставі якого позивач сплатив ОСОБА_5 страхове відшкодування, зазначений договір набуває чинності не раніше дня, наступного за днем оплати страхувальником страхового платежу в сумі 10773грн., який за п.18 договору мав бути оплачений до 23.10.2015р. Отже, так як позивачем не надано доказів оплати ОСОБА_5 страхового внеску в сумі 10773грн., договір №54554а5оа від 15.10.2015р. не може слугувати доказом, що підтверджує чинність правовідносин між страховиком та страхувальником на момент ДТП, із чого відповідач робить висновок про те, що право позивача на стягнення страхового відшкодування, виплаченого у відповідності з цим договором, не обґрунтоване та не доведене.

Також заперечує відповідач стосовно розміру нарахованої позивачем суми позовних вимог з посиланням на неподання позивачем до справи доказів стосовно реальної вартості витрат на відновлення автомобіля. Так, відповідач зазначає, що поданий позивачем рахунок-фактура №АС-0014890 від 10.11.2015р., складений ДП „Автотрейдінг-Одеса” на ім’я ОСОБА_7, яка не є власником, не є належним отримувачем страхового відшкодування, та який не містить жодної деталізації: по кількості годин робот, найменування робіт, кількість та найменування запчастин, а також те, що даний рахунок буде дійсний за умови його оплати на протязі 3 банківських днів. Крім того, протокол огляду ТЗ від 03.11.2015р. складений за відсутністю представників заінтересованих осіб (не викликався учасник ДТП, та/або їх представник). Окремо відповідач зауважив, що застрахований та пошкоджений ТЗ 2010 року випуску і до ДТП мав сліди ремонту (про що зазначається в протоколі), а тому на перелік запчастин та деталей, які на думку експерта необхідно замінити підлягає застосованню коефіцієнт фізичного зносу, який не розрахований та не визначений жодним чином. Ремонтна калькуляція № 1.003.15.1 від 24.11.2015р. не завірена жодною уповноваженою особою, яка її формувала, і в багатьох позиціях „запасні частини” у графі вартість стоїть позначка «*», що говорить про те, що дані введені вручну користувачем системи (це зазначено в самій калькуляції). Стосовно поданого позивачем до справи розрахунку страхового відшкодування від 02.12.2015р., відповідач вважає, що зазначені в ньому окремі позиції та показники не можуть бути застосовані у формулах при розрахунку суми страхового відшкодування, а саме: показник ринкової вартості ТЗ після ДТП - 165780,00 грн. (даний показник необхідно застосовувати при «повній загибелі ТЗ» (визначення у п.24 Договору), тому встановлену суму страхового відшкодування у розмірі 101076,16 грн. відповідач вважає не вірно визначеною, за умови неподання позивачем звітів, висновків, досліджень щодо результатів проведення огляду та визначення розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, не подання кваліфікаційних документів експертів, які проводили огляд ТЗ.

Клопотання відповідача від 16.11.2017р. за вх.№2-6021/17 про залучення до участі у справі третіх осіб задоволенню судом не підлягає з підстав, викладених у мотивувальній частині вказаного рішення.

Клопотання сторін від 21.08.2017р. за вх.№18208/17 про відкладення розгляду справи, від 05.09.2017р. за вх.№19011/17, від 15.09.2017р. за вх.№19951/17 про долучення документів до справи, від 16.11.2017р. за вх.№2-6020/17 про витребування доказів були судом задоволені.

Ухвалою суду від 26.10.2017р. задоволено клопотання позивача від 26.10.2017р. за вх.№2-5654/17 про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.09.2017р., за заявою позивача від 15.09.2017р. за вх.№2-4913/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 03.10.2017р.

Ухвалою суду від 21.09.2017р. справу №916/1674/17 призначено до колегіального розгляду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.09.2017р. за результатами повторного автоматичного розподілу визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи №916/1674/17: головуючий суддя – Малярчук І.А., судді – Д`яченко Т.Г., Никифорчук М.І., у зв’язку з чим ухвалою суду від 22.09.2017р. справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Ухвалою суду від 16.11.2017р., за клопотанням відповідача від 16.11.2017р. за вх.№2-6019/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, було продовжено строк розгляду справи до 06.12.2017р.

У судовому засіданні у відповідності до вимог ст.77 ГПК України оголошувалась перерва з 26.10.2017р. по 16.11.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

15.10.2015р. між ПАТ „СК „АХА Страхування” (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту „Все включено” №54554а5оа, відповідно до умов якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортом „Хундай елантра”, д.н. НОМЕР_3, 2010р.в.

Пунктом 9.2. договору №54554а5оа від 15.10.2015р. передбачено відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Франшиза у випадку збитків внаслідок ДТП складає 2700грн. Строк дії договору з 24.10.2015р. по 23.10.2016р. Страховий платіж складає 10773грн. (п.п.10.2., 19.1., 19.2., 14 договору №54554а5оа від 15.10.2015р.).

Відповідно до п.29.8. договору №54554а5оа від 15.10.2015р. при повній загибелі ТЗ страхове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми, встановленої на відповідний період дати його зносу за вирахуванням суми знецінення ТЗ за відповідний період дії договору, вартості пошкодженого ТЗ та встановленої згідно з розділом 10 договору франшизи (з урахуванням умов п.29.9. договору). Вартість пошкодженого ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо такого ТЗ (зокрема, он лайн-аукціон з продажу автомобілів (ТОВ „Аудатекс-Україна”) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозиції на ринку).

Згідно п.п.31.1.1., 31.1.2. договору №54554а5оа від 15.10.2015р. договір набуває чинності з 00.00 годин дати початку дії договору, яка вказана у п.19.1. договору, але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу (першої частини страхового платежу) в обсязі, визначеному у п.18.2. договору, на розрахунковий рахунок чи до каси страховика та діє до 24год.00хв. дня, вказаного у п.19.2. як дата закінчення дії договору. У випадку ненадходження або надходження не в повному обсязі на розрахунковий рахунок чи до каси страхувальника страхового платежу (першої частини страхового платежу) в сумі відповідно до п.18.2. договору, договір вважається таким, що не набув чинності.

Відповідно до довідок УПС МВС у м. Одесі МВС України №77532032 від 11.12.2015р. про дорожньо-транспортну пригоду, Управління патрульної служби у м. Одесі МВС України від 29.10.2015р., автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження задньої лівої частини, задньої центральної верхньої частини, задньої центральної частини, а саме: пошкоджене заднє лобове скло, задній бампер, кришка багажника, задня ліва фара, задня фара на кришці багажника, заднє ліве крило, задня балка, задня панель, деформовано номерний знак.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2015р. по справі №521/19689/15-п ОСОБА_6, 13.02.1967р.н., який мешкає за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Суворова, вул. Комсомольська, 19, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУ про АП та на підставі якої застосовано до нього адмінстртиавне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на користь держави.

Подана до справи довідка ПАТ „Північтранс” №228 від 13.09.2017р. вказує на те, що ОСОБА_6 працював у ПАТ „Північтранс” на посаді водія автотранспортних засобів з 01.12.2010р. по 30.10.2015р. та працює у товаристві з 04.11.2015р. по теперішній час.

29.10.2015р. ОСОБА_5 повідомив ПАТ „СК „АХА Страхування” про настання події, що має ознаки страхового випадку та подав заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу №54554а5оа від 15.10.2015р.

ПАТ „СК „АХА Страхування” 03.12.2015р. складено страховий акт №1.003.15.15830/VESKO25274 та до нього розрахунок страхового відшкодування, згідно з яким сума страхового відшкодування складає 101076,16грн., яку сплачено позивачем на користь ОСОБА_5 згідно платіжного доручення №211009 від 04.12.2015р.

Також, пошкодження автомобіля НОМЕР_1 відображені у протоколі огляду транспортного засобу від 03.11.2015р., складеному ФОП ОСОБА_8, згідно свідоцтва Міністерства юстиції України №1217 від 29.02.2008р.

На підтвердження суми страхового відшкодування позивачем подано калькуляцію №1.003.15.1 від 24.11.2015р., відповідно до якої вартість ремонту з ПДВ складає 128549,68грн. При цьому, вказана ремонтна калькуляція не містить відомостей про особу, що її склала та підпису цієї особи.

При цьому, відповідно до рахунка ДП „Автотрефдйнг-Одеса” №АС-0014890 від 10.11.2015р., виставленого ОСОБА_7, відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_1 складає 112545,67грн.

Відповідач у відповіді на претензію позивача №60 від 17.01.2017р. щодо відшкодування витрат на сплату страхового відшкодування ОСОБА_5 відмовив з посиланням на ненадання необхідних документів.

Згідно листа ДП „Автотрейдінг-Одеса” №493 від 04.12.2017р., наданого на запит суду, ремонт автомобіля НОМЕР_1, підприємство не здійснювало. ДП „Автотрейдінг-Одеса” проводилась дефектовка вказаного автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, за результатом чого була визначена вартість його відновлювального ремонту та оформлений попередній рахунок-фактура №АС-0014890 від 10.1.2015р. на загальну суму 112545,67грн. з ПДВ. Однак, оскільки у подальшому ремонтні роботи не були замовлені, ПрАТ „СК „АХА Страхування” оплатило ДП „Автотрейдінг-Одеса” вартість дефектовки та зберігання автомобіля у загальній сумі 1431,16грн., у т.ч. ПДВ – 238,53грн. за рахунком – фактурою №АС-0001973 від 15.02.2016р., що підтверджується випискою за особовим банківським рахунком від 19.02.2016р. Решти документів стосовно вказаного автомобіля не оформлювалось.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ПАТ „Північтранс” 51576,16грн. страхового відшкодування неправомірними, необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 985 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст.988 Цивільного кодексу України та ст.20 Закону України „Про страхування” передбачено обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Із змісту п.п.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як то передбачено ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 27 Закону України „Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно пп.г) п.38.1.1. ст.38 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Так, позивач, посилаючись на ґрунтовність виплати ОСОБА_5 страхового відшкодування послався на укладення між сторонами договору добровільного страхування №54554а5оа від 15.10.2015р. Однак, з огляду на те, що умовою дійсності договору №54554а5оа від 15.10.2015р. згідно його п.п.31.1.1., 31.1.2. є сплата страхувальником страхового платежу, відповідач поставив під сумнів дійсність вказаного договору за умови неподання позивачем доказів оплати страхувальником передбаченого договором страхового платежу, про що виклав у відзиві на позов, який ним було проголошено у судовому засіданні 15.09.2017р., в якому суд перейшов до розгляду справи по суті та в якому був присутній представник позивача ОСОБА_2 Жодних документів та/або пояснень з цього приводу позивач до суду не надіслав. При цьому, договір №54554а5оа від 15.10.2015р. не визнавався недійсним у встановленому чинним законодавством порядку, у зв’язку з цим його дійсність презюмується.

Як зазначив позивач у позовній заяві, розрахунок страхового відшкодування, який сплачено ОСОБА_5, зроблено на підставі рахунка ДП „Автотрефдйнг-Одеса” №АС-0014890 від 10.11.2015р., за яким відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_1 складає 112545,67грн. При цьому, розмір страхового відшкодування позивачем визначено та сплачено потерпілому у сумі 101076,16грн.

Однак, з врахуванням того, що в подальшому позивач послався на заяву потерпілого від 25.11.2015р., копія якої наявна в матеріалах справи та згідно якої потерпілий визначив автомобіль знищеним, позивач не обґрунтував суду розрахунок страхового відшкодування на підставі зробленої ДП „Автотрейдінг-Одеса” калькуляції, з огляду на те, що, по-перше, відновлювальний ремонт автомобіля не здійснювався, по-друге, власник автомобіля заявив про його знищення, тобто, визначив його таким, що не підлягає ремонту.

У даному позові позивач заявив вимогу регресу в сумі, значно меншій, ніж фактично сплачена ним потерпілому сума страхового відшкодування, а саме - 51576,16грн., зазначивши про те, що решту йому було відшкодовано страховиком відповідача, але до справи доказу цієї обставини не подав, хоча про витребування судом доказів перерахування частини суми страхового відшкодування був обізнаний, так як представник позивача приймав участь у судових засіданнях 15.09.2017р. та 21.09.2017р.

Так, у додаткових поясненнях від 26.10.2017р. за вх.№22854/17 позивач зазначив, що розраховував страхове відшкодування у відповідності до п.29 Порядку визначення розміру збитку та умови виплати страхового відшкодування, який вимагає при визначенні відшкодування за алгоритмом повна загибель встановлювати вартість знецінення ТЗ за відповідний період дії договору, вартість пошкодженого ТЗ та франшизу. При цьому, вартість пошкодженого ТЗ має бути визначена шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо такого ТЗ (аукціон, он лайн-аукціон, тощо) або шляхом експертної оцінки. Позивачем не надано суду доказів визначення вартості автомобіля НОМЕР_1, стан якого визначено, як повна загибель, шляхом вивчення аукціонів або проведення експертної оцінки.

Також, суд погоджується із запереченням відповідача стосовно того, що протокол огляду ТЗ від 03.11.2015р. складений за відсутністю представників заінтересованих осіб (не викликався учасник ДТП, та/або їх представник), позивачем не подано кваліфікаційних документів експертів, які проводили огляд ТЗ, у зв’язку з чим такий протокол не є належним доказом фіксації стану автомобіля НОМЕР_1.

Отже, наявні у справі та проаналізовані судом документи, вказують про необґрунтованість розрахунку позивачем розміру страхового відшкодування, сплаченого потерпілому, і, як наслідок, необґрунтованість вимоги часткового регресу до відповідача у даній справі, з огляду на що позовна вимога про стягнення з відповідача 51576,16грн. задоволенню судом не підлягає.

Не підлягає судом задоволенню клопотання відповідача від 16.11.2017р. за вх.№2-6021/17 про залучення до участі у справі ОСОБА_6, водія ТЗ, винного у ДТП, страховика відповідача – ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки вказане клопотання не обґрунтовано у відповідності до ст.27 ГПК України в частині впливу судового рішення у даній справі на права та обов’язки цих осіб, з врахуванням того, що документи, які відповідач вважав наявними у страховика та водія були витребувані у останніх ухвалою суду від 16.11.2017р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними, у зв’язку з чим відмовляє у їх задоволенні повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір в сумі 1600грн. відноситься за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити ПАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08 грудня 2017 р.

Головуючий суддя І.А. Малярчук

Суддя Т.Г. Д`яченко

Суддя М.І. Никифорчук