Рішення № 70820001, 30.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа № 911/1733/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль»

до Державного авіаційного підприємства «Україна»

про стягнення 685666,41 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №01-22/7-134 від 27.03.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №01-14/4 від 30.01.2017.

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Бориспіль» (далі позивач) подало до господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з Державного авіаційного підприємства «Україна» (далі відповідач) 598 052,51 грн боргу.

Ухвалою від 12.06.2017 господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

До початку розгляду справи до суду від представника відповідача надійшла заява вих. №01-22/1346 від 12.07.2017 про часткове визнання заявлених вимог на суму 554574,29 грн.

08.08.2017 до господарського суду від представника позивача надійшла заява від 31.07.2017 №35-22/2-194 про збільшення розміру позовних вимог до 685666,41 грн.

Ухвалою від 14.08.2017 господарський суд, зокрема, прийняв до розгляду заяву представника позивача від 31.07.2017 вих. №35-22/2-194 та продовжив строк розгляду спору по ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 05.09.2017, в порядку ст. 38 ГПК України, господарський суд витребував від Державної авіаційної служби України інформацію та перелік необхідних документів щодо надання дозволу на виконання рейсу під літерою А відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2012 №270 Державному авіаційному підприємству «Україна». Крім того, просив повідомити суд в якому порядку та на підставі яких документів ДАП «Україна» може бути звільнено від сплати збору за зліт-посадку повітряних суден при виконанні рейсів під літерою «А», із зазначенням чи є обовязковим надсилання відповідної телеграми Державіаслужбою та Украероцентром на адресу аеропорту.

В судових засіданнях 05.09.2017, 14.09.2017, 28.09.2017, 12.10.2017, 26.10.2017 господарський суд, керуючись ст.. 77 ГПК України, оголосив перерви з метою витребування від сторін та Державної авіаційної служби України документів для повного і всебічного розгляду спору по суті.

14.09.2017 до суду через представника відповідача надійшла відповідь Державної авіаційної служби України від 01.09.2017 вих. № 1.19-9134-17 щодо запитуваної інформації.

28.11.2017 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують звернення ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Державної авіаційної служби України з питання надання інформації щодо присвоєння Державіаслужбою рейсам ДАП «Україна» літери «А» та надсилання відповідної телеграми ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за період з грудня 2016 року по червень 2017 року (включно).

Окрім того, 30.11.2017 представник позивача надав до суду письмове пояснення за вих. № 35-22/2-343 з додатками з урахуванням пояснень, наданих Державіаслужбою, стосовно присвоєння статусу літери «А» для рейсів ДАП «Україна».

В судовому засіданні 30.11.2017 представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 31.07.2017 вих. №35-22/2-194), а також письмових пояснень від 03.08.2017 вих. № 35-22/2-199, від 11.10.2017 вих. № 35-22/2-256, від 11.10.2017 вих. № 35-22/2-257, від 30.11.2017 вих. № 35-22/2-343. Вважає, що у відповідача існує обовязок розрахуватися за отримані послуги з обслуговування авіарейсів в аеропорту «Бориспіль» за період грудень 2016 року - червень 2017 року (включно).

Представник відповідача, згідно з наданих суду заперечень на позовну заяву від 27.09.2017 вих. № 01-22/1854 та додаткових пояснень від 26.10.2017 вих. № 01-22/2064, проти позову заперечив у повному обсязі з тих мотивів, що позивачем до суми боргу були включені розрахунки збору за посадку-зліт та за виконання тренувальних і перегінних польотів на рейсах ДАП «Україна» з літерою «А», від сплати збору за які відповідач є звільнений на підставі п. 2.1.2 Наказу Міністерства транспорту та звязку України від 26.03.2008 № 337.

Розглянувши заяву представника відповідача про часткове визнання позовних вимог за вих. №01-22/1346 від 12.07.2017 суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України передбачено право відповідача на визнання позову повністю або частково.

За ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки визнання позову відповідачем повністю чи його частини є формою реалізації прав відповідача, однак задоволення судом заяви відповідача про визнання позову на суму 554574,29 грн може призвести до порушення його прав та законних інтересів, зважаючи, що у заперечення на позовну заяву від 27.09.2017 вих. № 01-22/1854 представник ДАП «Україна» наголошує на невизнанні ним заявлених у позові вимог у повному обсязі, враховуючи, що за приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, в тому числі від безпідставно заявлених у позові вимог, господарський суд дійшов висновку про необхідність судового розгляду вимог позивача в контексті встановлення порушення його прав зі сторони ДАП «Україна» щодо невиплати коштів на суму боргу у розмірі 685666,41 грн.

На підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», справу розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2016 між сторонами у справі було укладено стандартну угоду IATA про наземне обслуговування (спрощена процедура) шляхом підписання Додатку В1.0/02.1-14/1-18 «Місцезнаходження обслуговування, узгоджені послуги та ціни до Стандартної угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2004 року» (далі договір), відповідно до умов якого Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі обслуговуюча компанія) надає Державному авіаційному підприємству «Україна» (далі перевізник) для разового наземного обслуговування, що складається з відправлення та подальшого прибуття того самого літака у встановлений час зазначені в Додатку А послуги, а саме послуги з наземного обслуговування (перонне обслуговування) при виконанні:

- технічних рейсів та тренувальних польотів (при обслуговуванні на пасажирських перонах): представництво, управління та нагляд; послуги на пероні; безпека;

- спеціальних рейсів (літерні рейси, яким присвоюється літера «А» або «К»; підконтрольні рейси, яким присвоюється позначка «ПЛ»): представництво, управління та нагляд; послуги на місцях стоянок; контроль за завантаженням, повідомлення та управління польотом; безпека.

За п. 1.2 параграфу 1 договору визначено, що загальна вартість додатку становить 2562000,00 грн, з урахуванням ПДВ, з яких: 562000,00 грн кошти Державного бюджету України; 2000000,00 грн кошти перевізника.

Загальна вартість додатку складається з окремих сум за разове наземне обслуговування, аеропортні збори, додаткові та спеціальні послуги.

Відповідно до умов договору, строк дії додатку по 31.12.2016.

Додатковими угодами № 2 від 30.12.2016 та № 3 від 06.03.2017 до договору від 02.06.2016 було продовжено дію Додатку до 31.05.2017 включно на строк достатній для проведення процедури закупівлі у 2017 році на загальну суму 477400,00 грн з ПДВ, з яких: 400000,00 грн з ПДВ кошти підприємства, 77400,00 грн з ПДВ кошти Державного бюджету України.

Пунктом 2.1 параграфу 2 договору сторони погодили, що усі послуги, які не перелічені в параграфі 1 додатку, будуть надаватись обслуговуючою компанією на запит перевізника та за додаткову плату згідно з поточними місцевими тарифами, що наведені у довідниковому матеріалі № 2.

Відповідно до п. 4.1 параграфу 4 договору обслуговуюча компанія з 05 по 10 число місяця наступного за звітним виставляє перевізникові рахунок за наземне обслуговування, аеропортні збори, додаткові послуги.

Перевізник з 10 по 15 число місяця наступного за звітним самостійно отримує в бухгалтерії обслуговуючої компанії рахунок та зобов'язується до 25-го числа здійснити його оплату на рахунок в національній валюті.

Згідно з п. 4.2 параграфу 4 договору разом з рахунком перевізник отримує складений обслуговуючою компанією акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі акт). Підписаний акт перевізник зобовязаний повернути в бухгалтерію обслуговуючої компанії протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання зазначених у цьому підпараграфі актів не керівниками, сторонни надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти. Якщо протягом 5-ти калентарних днів акт не буде повернено до обслуговуючої компанії, він вважається підписаним сторонами.

У відповідності до п. 4.3 параграфу 4 договору сторони домовились, що датою отримання рахунку та акта буде вважатися кожне 15-е число місяця наступного за звітним незалежно від дати його фактичного отримання.

За п. 4.5 параграфу 4 договору рахунки виставляються на основі складених по кожному рейсу карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту Бориспіль, карток обліку послуг з наземного обслуговування ПС, інших облікових документів обслуговуючої компанії.

Облікові документи обслуговуючої компанії підписуються представниками обох сторін.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору у листопаді 2016 червні 2017 років відповідачу були надані передбачені договором послуги на загальну суму 820567,93 грн.

Надання передбачених договором послуг на вищевказану суму підтверджується рахунками-фактури та актами приймання-здачі виконаних послуг:

- за період 21.11.2016 21.11.2016 (РФ № 71/673 від 21.12.2016 на суму 6606,00 грн, акт від 21.12.2016);

- за період 01.12.2016 26.12.2016 (РФ № 71/682 від 27.12.2016 на суму 33457,63 грн, акт від 26.12.2016, РФ № 71/684 від 27.12.2016 на суму 36313,19 грн, акт від 26.12.2016, РФ № 71/687 від 27.12.2016 на суму 12980,00 грн, акт від 26.12.2016);

- за період 27.12.2016 31.12.2016 (РФ № 71/20 від 05.01.2017 на суму 9472,09 грн, акт від 31.12.2016, РФ № 71/21 від 05.01.2017 на суму 47880,00 грн, акт від 31.12.2016);

- за період 01.01.2017 31.01.2017 (РФ № 71/50 від 03.02.2017 на суму 27220,67 грн, акт від 31.01.2017, РФ № 71/51 від 03.02.2017 на суму 331296,00 грн, акт від 31.01.2017);

- за період 01.02.2017 28.02.2017 (РФ № 71/121 від 03.03.2017 на суму 32065,49 грн, акт від 28.02.2017, РФ № 71/122 від 03.03.2017 на суму 144312,00 грн, акт від 28.02.2017);

- за період 01.03.2017 31.03.2017 (РФ № 71/170 від 05.04.2017 на суму 5280,00 грн, акт від 31.03.2017, РФ № 71/171 від 04.04.2017 на суму 26470,96 грн, акт від 31.03.2017);

- за період 01.04.2017 30.04.2017 (РФ № 71/196 від 04.05.2017 на суму 5900,00 грн, акт від 30.04.2017, РФ № 71/197 від 04.05.2017 на суму 24399,95 грн, акт від 30.04.2017);

- за період 01.05.2017 31.05.2017 (РФ № 71/262 від 01.06.2017 на суму 22653,72 грн, акт від 31.05.2017, РФ № 71/263 від 01.06.2017 на суму 9970,00 грн, акт від 31.05.2017);

- за період 01.06.2017 30.06.2017 (РФ № 71/285 від 07.07.2017 на суму 8790,00 грн, акт від 30.06.2017, РФ № 71/286 від 06.07.2017 на суму 30842,93 грн, акт від 30.06.2017, РФ № 71/287 від 06.07.2017 на суму 4657,30 грн, акт від 30.06.2017).

В підтвердження отримання відповідачем за спірний період рахунків-фактури та актів приймання-здачі виконаних послуг згідно з договору В1.0/02.1-14/1-18 від 02.06.2016 позивачем було надано суду реєстри виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 15.12.2016 по 21.12.2016, з 20.12.2016 по 29.12.2016, з 31.12.2016 по 12.01.2017, з 23.01.2017 по 06.02.2017, з 20.02.2017 по 13.03.2017, з 20.03.2017 по 05.04.2017, 24.04.2017 по 05.05.2017, з 22.05.2017 по 08.06.2017, з 19.06.2017 по 07.07.2017.

Суд встановив, що відповідач, всупереч положенням п. 4.2. параграфу 4 договору, не повернув в бухгалтерію позивача підписані акти приймання-здачі виконаних послуг протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання.

З матеріалів справи вбачається, що підписаними представниками відповідача є лише акти від 31.12.2016 на суму 478800,00 грн та від 30.04.2017 на суму 5900,00 грн.

Оскільки сторони погодили, що якщо протягом 5 днів акт не буде повернено до обслуговуючої компанії, він вважається підписаним сторонами, згідно з положень п. 4.2. параграфу 4 договору, враховуючи що письмових зауважень по зазначених актах відповідач позивачу не надав, а також не надав мотивованої письмової відмови від їх підписання, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги, зазначені в перелічених вище актах приймання-здачі виконаних послуг в обсягах та за цінами, які в них вказані.

Окрім того, у відповідності до п. 4.5. параграфу 4 договору передбачено обов'язок складення по кожному рейсу перевізника карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту Бориспіль, карток обліку послуг з наземного обслуговування ПС та інших облікових документів обслуговуючої компанії.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що з деяких наданих позивачем до матеріалів справи копій карт на обслуговування авіарейсу в аеропорту «Бориспіль» не вбачається хто саме від імені перевізника приймав послуги та на підставі чого вони були прийняті зі сторонни відповідача.

Дослідивши копії карт на обслуговування авіарейсів перевізника в аеропорту «Бориспіль», які подані в обгрунтування заявлених позивачем вимог, суд встановив, що вони підписані від імені відповідача різними особами.

За п. 4.5 параграфу 4 договору унормовано перелік підписантів облікових документів як зі сторони перевізника, так і з сторони обслуговуючої компанії.

Відповідно до умов договору, з боку перевізника облікові документи підписуються або командиром повітряного судна або представником перевізника, за умови, що він надасть до обслуговуючої компанії належним чином оформлену довіреність на підписання облікових документів.

Водночас сторони погодили, що перевізник, разом з підписанням додатку В1.0/02.1-14/1-18 від 02.06.2016, надає обслуговуючій компанії документи, що підтверджують право підписання облікових документів обслуговуючої компанії та своєчасно інформує обслуговуючу компанію про їх зміну. Сторони погодились, що у разі відсутності таких документів облікові документи вважаються належним чином підписаними сторонами.

Згідно з пояснень позивача, відповідач не надав йому список, яким би обмежив осіб, що мають право підпису карт на обслуговування авіарейсів в аеропорту «Бориспіль».

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що карти на обслуговування авіарейсів в аеропорту «Бориспіль» є підписаними зі сторонни відповідача за спірний період уповноваженими особами, які своїм підписом засвідчили факт надання перевізнику послуг з наземного обслуговування його повітряних суден.

В процесі розгляду справи відповідачем були надані до суду додаткові розрахунки по збору за посадку-зліт авіарейсів, який, на його думку, був безпідставно включений позивачем в рахунки на оплату послуг за спірний період, оскільки ДАП «Україна» виконувала тренувальні та перегінні польоти для забезпечення виконання рейсів під літерою «А» та посадку-зліт повітряного судна за рейсом під літерою «А».

За даними відповідача, розмір безпідставно нарахованого йому збору складає 81235,79 грн.

Суд зазначає, що підпунктом 1.1.3 п. 1.1 параграфу 1 договору сторони визначили, що послуги надаються обслуговуючою компанією у відповідності з вимогами «Положення про організацію, виконання та забезпечення повітряних перевезень вищих посадових осіб», затвердженого Постановою КМУ від 14.03.2012 № 270/ДСК.

За п. 2.1.2 Наказу Мінтрансзв'язку від 26.03.2008 № 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2008 за № 349/15040, передбачено, що від сплати збору за посадку-зліт ПС звільняються рейси під літерою «А», а також польоти з метою обльоту авіаційної техніки, тренувальні, випробувальні та перегінні польоти для забезпечення виконання рейсів під літерою «А».

З пояснень позивача вбачається, що на ДП Міжнародний аеропорт «Бориспіль» діє Технологічний документ Інструкція з визначення категорії та типів сервісного обслуговування рейсів, які виконуються до/з аеропорту «Бориспіль», затверджена наказом генерального директора від 18.09.2014 № 01-07-943, яка описує порядок визначення категорії та типів сервісного обслуговування рейсів, які виконуються до/з аеропорту «Бориспіль».

Так, п. 3.3 Інструкції унормовано, що типи сервісного обслуговування рейсу визначаються на підставі інформації, що вказана перевізником у відповідному запиті на обслуговування в аеропорту «Бориспіль» та телеграмі Державіаслужби або Украероцентру.

За твердженнями позивача, рейси відповідача, які виконувались під літерою «А» мали документальне підтвердження, а саме відповідну телеграмму Державіаслужби, та були звільнені від сплати збору за посадку-зліт повітряного судна. Інші рейси відповідача (технічні рейси, перегінні рейси, технічні перевірки з обльотом повітряних суден, тренувальні польоти), зокрема за спірний період, виконувались без підтвердження факту, що рейси здійснюються для забезпечення рейсів під літерою «А», тому позивач вважає, що вони не підлягають звільненню від спрати аеропортного збору.

В підтвердження вказаного позивач посилається на лист Державної авіаційної служби України від 08.11.2017 вих. № 1.1.15-11999-17, в якому вона повідомила, що Державіаслужбою не присвоювався статус літер «А» для рейсів ДАП «Україна» згідно з переліку запитуваних польотів повітряних суден.

Натомість суд вказує, що за змістом п. 2.1.2 Наказу Мінтрансзв'язку від 26.03.2008 № 337 виокремлено два випадки за яких перевізник звільняється від сплати аеропортного збору за посадку-зліт ПС: по-перше, коли виконуються рейси під літерою «А»; по-друге, коли виконуються польоти з метою обльоту авіаційної техніки, тренувальні, випробувальні та перегінні польоти для забезпечення виконання рейсів під літерою «А».

Суд погоджується із тим фактом, що відповідач належними та допустимими доказами не довів в суді виконання за спірний період повітряних рейсів під літерою «А».

Однак суд вбачає, що у дні польоту повітряних суден 22.02.2017 (АН-74 та Ан148), 23.03.2017 (Ан-148), 01.03.2017 (Мі-8), 04.03.2017 (Мі-8), 14.04.2017 (Мі-8), 22.04.2017 (Ан-148), 11.05.2017 (Ан-148), 16.05.2017 (Мі-8), 18.05.2017 (Мі-8), 20.05.2017 (Ан-74), 10.06.2017 (А-319), 16.06.2017 (Ан-148), 23.06.2017 (Ан-74), 25.09.2017 (Мі-8) та 27.06.2017 (Мі-8) відповідач виконував тренувальні та перегінний польоти саме з метою забезпечення виконання рейсів під літерою «А».

Вказане підтверджено заявками відповідача на виконання рейсів, поданих позивачу у межах спірного періоду, загальна сума по яким складає 17851,21 грн (рейс Ан-148 22.02.2017 на суму 1431,09 грн, рейс Ан-74 22.02.2017 на суму 1490,86 грн, рейс Ан-148 23.03.2017 на суму 1471,98 грн, рейс Мі-8 01.03.2017 на суму 1102,03 грн, рейс Мі-8 04.03.2017 на суму 483,40 грн, рейс Мі-8 14.04.2017 на суму 467,17 грн, рейс Ан-148 22.04.2017 на суму 1651,96 грн, рейс Ан-148 11.05.2017 на суму 1633,38 грн, рейс Мі-8 16.05.2017 на суму 475,70 грн, рейс Мі-8 18.05.2017 на суму 688,97 грн, рейс Ан-74 20.05.2017 на суму 1288,79 грн, рейс А-319 10.06.2017 на суму 2073,11 грн, рейс Ан-148 16.06.2017 на суму 1146,91 грн, рейс Ан-74 23.06.2017 на суму 1434,80 грн, рейс Мі-8 25.06.2017 на суму 467,68 грн, рейс Мі-8 27.06.2017 на суму 543,38 грн).

Приймаючи вказані заявки як докази наявності підстав для звільнення відповідача від сплати аеропортного збору за надання послуг на суму 17851,21 грн, суд також враховує часткову сплату відповідачем суми боргу у розмірі 123891,52 грн (03.03.2017 - 96491,52 грн, 25.04.2017 7800,00 грн, 19.05.2017 6432,00 грн, 30.06.2017 11897,72 грн, 26.07.2017 1270,28 грн), а також проведене позивачем згідно з рахунком № 71/52 від 03.02.2017 на суму 11010,00 грн коригування акту наданих послуг від 26.12.2016, складеного на підставі рахунку-фактури № 71/687 від 27.12.2016.

Приписами статті 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором сторони погодили строк здійснення розрахунків за надані послуги до 25-го числа місяця наступного за звітним.

Проте судом встановлено порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

Згідно з розрахунку суду борг відповідача перед позивачем по договору В1.0/02.1-14/1-18 від 02.06.2016 складає 667815,20 грн (820567,93 грн (сума по актам) 17851,21 грн (збір від якого звільнений відповідач) 123891,52 грн (оплати) 11010,00 грн (сума коригування по акту)).

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач лише частково оплатив отримані послуги по обслуговуванню ПС, заборгувавши позивачу 667815,20 грн, останній правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Положеннями ст.. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку суду, позивач належними та допустимими доказами частково обґрунтував заявлені у суді позовні вимоги, в той час як доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі не знайшли своє підтвердження в процесі розгляду спору.

Оскільки відповідач доказів сплати боргу в обґрунтовано заявленій позивачем до стягнення сумі не надав, господарський суд вважає вимоги позивача на суму 667815,20 грн правомірними, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору. В частині позовних вимог на суму 17851,21 грн суд відмовляє, оскільки даний борг було заявлено до стягнення з відповідача безпідставно.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Разом з тим, щодо строків розгляду спору у даній справі господарський суд вказує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 у справі «Макаренко проти України» суд роз'яснує, що «розумний» строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи складність справи, суд вважає, що розгляд спору у справі № 911/1733/17 у строк, що є більший, ніж передбачено ст.. 69 ГПК України, є підставно обґрунтований з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та з дотримання критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного авіаційного підприємства «Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 2, код ЄДРПОУ 25196197) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069): 667815 (шістсот шістдесят сім тисяч вісімсот пятнадцять гривень) 20 коп та 10285 (десять тисяч двісті вісімдесят пять гривень) 00 коп судового збору.

3.У іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.12.2017.

Суддя В.М. Антонова