Рішення № 70819957, 06.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20454/17 06.12.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма

"Профешинал Клас"

до Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель"

про стягнення 108 000,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Єпанчіцев О.С. за довіреністю № б/н від 10.07.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель" про стягнення 108 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) в частині повернення наданої фінансової допомоги.

Ухвалою суду від 21.11.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.12.2017 р.

05.12.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав суму боргу у розмірі 108 000,00 грн. та зазначив про неможливість сплати вказаної суми у зв'язку з відсутністю коштів.

У вказаному відзиві відповідач також просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

06.12.2017 р. від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 06.12.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 06.12.2017 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" (позивач, Позикодавець) та Публічним акціонерним товариством "Завод Укркабель" (відповідач, Позичальник) укладено Договір безпроцентної позики №3 (поворотної фінансової допомоги) (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. - 2.2. Договору, за цим Договором Позикодавець передав у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю. Сума позики за Договором становить 108 000,00 (Сто вісім тисяч гривень 00 коп.). За цим Договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

Пунктами 3.1. - 4.2. Договору передбачено, що Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника. Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 108 000,00 (Сто вісім тисяч гривень 00 коп.) до 30.09.2015 року включно. Позичальник повинен 30.06.2016 р. повернути Позикодавцю позику у 108 000,00 (Сто вісім тисяч гривень 00 коп.), в порядку встановленому Договором

За умовами п. п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.2 цього Договору, тобто 30.06.2016 року. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 цієї статті).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача фінансову допомогу у загальному розмірі 108 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №100762058 від 08.07.2015 р. на суму 36 000,00 грн.; №100779600 від 18.08.2015 р. на суму 36 000,00 грн., №100799877 від 30.09.2015 р. на суму 36 000,00 грн.

Проте, у визначений Договором термін відповідач фінансову допомогу позивачу не повернув.

Обставини надання позивачем фінансової допомоги та невиконання відповідачем зобов'язань з її повернення визнаються відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що невиконання зобов'язань з повернення позивачу грошових коштів у розмірі 108 000,00 грн. зумовлено відсутністю коштів для погашення заборгованості.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.2. Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи є таким, що настав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та визнаними відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель" (04073, м. Київ, просп. С. Бандери (просп. Московський), буд. 15-А; код ЄДРПОУ 00214528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 6, корп. В; код ЄДРПОУ 35316486) 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 1 620 (одну тисячу шістсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 08.12.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна