Постанова № 70819811, 29.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 911/2407/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Радіонов В.А. - довіреність б/н від 30.08.2017

від відповідача: Гостищєва Н.В. - довіреність №01-22/7-133 від 27.03.2017

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2017 (повний текст підписано 14.09.2017)

у справі № 911/2407/17 (суддя Шевчук Н.Г. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 108855,87 грн.

В судовому засіданні 29.11.2017 відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути 97790,00 грн. основного боргу, 6832,63 грн. інфляційних втрат за період з лютого по червень 2017 та 1390,50 грн. 3% річних за період з 10.02.2017 по 01.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору про закупівлю №37-14.1/2-1 від 18.05.2016 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару та наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі №911/2407/17 позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" - 97790,00 грн. основного боргу, 6832,63 грн. інфляційних втрат, 1390,50 грн. 3% річних та 1600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було залишено поза увагою те, що відповідач пред'являв претензію позивачу щодо якості товару, оскільки поставлений товар неналежної якості, що унеможливлює належне задоволення потреб відповідача.

Апелянт вказує, що судом не зазначено нормативного обґрунтування відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 28.09.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.10.2017.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва на 29.11.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2017 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2017 заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (Постачальник) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Замовник) укладено договір про закупівлю №37-14.1/2-1 (Договір, а.с. 13-18), відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові Товар та надати Послуги, найменування та перелік яких наведено в Додатку №1 до Договору, а Замовник здійснити приймання Товару та Послуг, та оплатити такий Товар та надані Послуги відповідно до умов Договору та технічних характеристик, які наведені в Додатку № 1 до Договору, далі - Специфікація Договору. Після поставки Товару Постачальник надає послуги з монтажну, далі - Послуги.

Відповідно до пункту 2.1. Договору мета використання Товару: організація системи управління паркувальним майданчиком для короткострокового перебування транспортних засобів (D1).

Порядок здійснення оплати узгоджений Сторонами в розділі 4 Договору, а саме:

4.1. Розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

4.2. Розрахунки проводяться наступним шляхом:

4.2.1 Замовник протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на фактично поставлений Товар перераховує на поточний рахунок Постачальника 100% ціни фактично поставленого Товару.

4.2.2. Замовник протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту після підписання сторонами Акту наданих Послуг перераховує на поточний рахунок Постачальника 100% вартості наданих Послуг.

Пунктами 5.1 та 5.2. Договору передбачено, що строк поставки Товару та надання Послуг: - 20 (двадцять) календарних днів з дати отримання письмової заявки Постачальником від Замовника. Датою поставки Товару за Договором вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної на фактично поставлений Товар.

Місце поставки Товару та надання Послуг: 08307, Україна, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на умовах DDР відповідно до офіційних правил з тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

Згідно пункту 5.3.2. Договору право власності на Товар від Постачальника до Замовника переходить після передачі Товару та підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

Пунктом 5.3.19. Договору встановлено, що послуги, які надаються відповідно до умов Договору, вважаються наданими у повному обсязі після підписання Сторонами Акту наданих Послуг.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) Сторонами та діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо Договір підписувався Сторонами в різні дати. (Пункт 11.1. Договору)

На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку та монтаж передбаченого умовами Договору обладнання, згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №1609 від 30.01.2017 на суму 7510,00 грн., №1443 від 30.01.2017 на суму 85680,00 грн. та акта надання послуг №40 від 30.01.2017 на суму 4600,00 грн. (а. с. 26, 32).

Позивач стверджує, що відповідач отриманий товар та послуги не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 97790,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу № 323 від 24.05.2017 щодо негайного погашення заборгованості за поставлений товар та надані послуги (а.с. 33).

Листом-відповіддю №01-22-2394 від 12.06.2017 Відповідач повідомив, що оплата виставлених Позивачем рахунків можлива лише після затвердження річного фінансового плану поточного року (а.с. 34).

Листом №190 від 26.06.2017 (а.с. 35) Позивач повідомив Відповідача, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 378-р "Про затвердження фінансового плану державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на 2017 рік, річний фінансовий план було затверджено 07.06.2017 та повторно просив оплатити заборгованість за поставлений товар та надані Послуги.

Оскільки Відповідач свої зобов'язання за договором про закупівлю №37-14.1/2-1 від 18.05.2016 в частині оплати поставленого товару та наданих послуг належним чином не виконав, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що докази оплати відповідачем отриманих від позивача товару та послуг в матеріалах справи відсутні, також в матеріалах справи не містяться докази неналежної якості поставленого позивачем товару та наданих послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відмову від оплати отриманого товару за видатковими накладними №1609 від 30.01.2017 на суму 7510,00 грн., №1443 від 30.01.2017 на суму 85680,00 грн. та наданих послуг за актом надання послуг №40 від 30.01.2017 на суму 4600,00 грн., відповідач у листах від травня та червня 2017 мотивував тим, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, оскільки під час експлуатації даного обладнання неодноразово відбувались збої, про що неодноразово повідомлялось позивача, проте останній жодних дій спрямованих на усунення вказаних недоліків не вчинив.

Відповідно до п.4.3 договору замовник має право затримати розрахунки за дефектний товар, якщо такі дефекти виявлені під час використання товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк, необхідний для усунення постачальником дефектів та/або поставки нового товару та/або виправлення помилок в документах.

Замовник має право затримати розрахунки у разі виявлення помилок в оформлених документах та/або недоліків (дефектів) в наданих послугах, після їх прийняття, на строк необхідний виконавцю для виправлення помилок в документах та/або усунення недоліків (дефектів) в наданих послугах.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору замовник протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Оскільки товар був отриманий відповідачем 30.01.2017 без будь-яких зауважень щодо якості, кількості та інших умов поставки, протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем дефекти або неякісність товару виявлена не була, відповідач з відповідними претензіями до позивача протягом цього часу не звертався, виходячи з положень п.4.2.1 договору у відповідача виник обов'язок з оплати товару, отриманого на виконання умов договору.

Посилання в листах від 25.05.2017, від 31.05.2017 та від 12.06.2017 щодо усунення дефектів поставленого обладнання без надання належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного, не свідчить про відсутність обов'язку відповідача з оплати отриманого від позивача товару.

Надані відповідачем (апелянтом) суду апеляційної інстанції складені в односторонньому порядку без участі представників позивача дефектні акти за березень, травень 2017 року не звільняють відповідача від обов'язку оплати отриманого товару.

У випадку виникнення претензій щодо якості товару або інших обставин, що перешкоджають нормальному функціонуванню товару за призначенням, після закінчення строку на його оплату за умовами договору, відповідач має право на вчинення дій, передбачених розділом 6 договору «Гарантійні зобов'язання».

Як вбачається з акту наданих послуг №40 від 30.01.2017, монтажні роботи позивачем були виконані на 4600, 00 грн. якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами укладеного договору.

Відповідачем належними та допустимими доказами також не обґрунтовано прострочення в оплаті виконаних позивачем монтажних робіт, претензій щодо їх якості до закінчення строку на оплату за умовами договору, не пред'являлось.

При цьому апелянт не оскаржує розмір заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в сумі 106 013,13 грн.

Станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції докази оплати відповідачем отриманих від позивача товару та послуг відсутні, доводи позивача відповідачем не спростовані, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 97 790,00 грн. основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 6832,63 грн. інфляційних втрат за період з лютого по червень 2017 року та 1390,50 грн. 3% річних за період з 10.02.2017 по 01.08.2017, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних за період з 10.02.2017 по 01.08.2017 та інфляційних втрат за період з лютого 2017 по червень 2017, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення 1390,50 грн. 3% річних та 6832,63 грн. інфляційних втрат.

Твердження апелянта щодо необхідності винесення господарським судом відповідної ухвали, як окремого процесуального документу, у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи №911/2407/17 до вирішенні справи №910/11496/17 колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до ст.ст. 4-5 ГПК України ухвала суду є одним з видів судового рішення. Ухвала господарського суду виноситься у випадках коли спір не вирішується по суті та лише у випадках, установлених відповідними нормами ГПК України, а саме ст.ст. 4, 17, 20, 24, 25, 26, 43-5, 43-7, 62, 63, 64, 67, 68, 69, 74-1, 77, 78, 79, 80, 81 тощо.

25.10.2017 представником апелянта (відповідача) подано клопотання про зупинення провадження у справі №911/2404/17 до вирішення справи №910/11496/17.

Розглянувши дане клопотання колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій" статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Колегія суддів зазначає, що у справі №910/11496/17 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" заявлено вимоги про стягнення з ТОВ "СЕА Електротехніка" 389 069,00 грн. за неякісно поставлений товар за договором № 37-14.1/2-1, в той час як товар, поставлений за видатковими накладними №1609 від 30.01.2017 та №1443 від 30.01.2071, та монтажні роботи по акту №40 від 30.01.2017 не оплачені, у зв'язку з чим відповідачем не було доведено, що обставини, які можуть бути встановлені у справі №910/11496/17, не можуть бути самостійно встановлені у даній справі, мають відношення до предмету спору та можуть вплинути на прийняття рішення у справі №911/2407/17.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі №911/2407/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі №911/2407/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2407/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

С.А. Гончаров