Рішення № 70819772, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/18994/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до проКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» стягнення заборгованості в розмірі 1 891 776,63 грнПредставники:

від Позивача: Плясун О.І. (представник за довіреністю)

від Відповідача: Гришель С.О. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 1 891 776,63 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 у справі №910/24625/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 2 850 761,37 грн, пеню у розмірі 82 077,17 грн, 3 % річних у розмірі 16 886,67 грн, штраф у розмірі 142 538,07 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 237,86 грн.; в іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відмовлено; в зустрічному позові Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю. Як зазначає Позивач, вказане рішення суду набрало законної сили, проте Відповідачем здійснено сплату заборгованості частинами 28.05.2015, 09.06.2015, 22.07.2015, 18.09.2015 та 29.11.2016, а тому враховуючи неналежне виконання Відповідачем рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 3% річних у розмірі 154 185,01 грн та інфляційні у розмірі 1 737 591,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 порушено провадження у справі № 910/18994/17, судове засідання призначено на 15.11.2017.

15.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.11.2017.

15.11.2017 в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району";

- надати докази на підтвердження здійснення Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" оплати заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 року у справі №910/24652/13 у період з 28.05.2015 року по 29.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 відкладено розгляд справи на 05.12.2017 у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

05.12.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив.

В судовому засіданні 05.12.2017 представник Позивача підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.12.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

20.04.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором) та Комунальним підприємством "Управління житлового господарства Шевченківського району ( правонаступником якого є Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (абонент за договором) укладено договір на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (далі - Правила приймання), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 по справі №910/24625/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 2 850 761,37 грн, пеню у розмірі 82 077,17 грн, 3 % річних у розмірі 16 886,67 грн, штраф у розмірі 142 538,07 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 237,86 грн.; в іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відмовлено; в зустрічному позові Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказане рішення суду набрало законної сили, проте Відповідачем здійснено сплату заборгованості частинами 28.05.2015, 09.06.2015, 22.07.2015, 18.09.2015 та 29.11.2016, а тому враховуючи неналежне виконання Відповідачем рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 3% річних у розмірі 154 185,01 грн та інфляційні у розмірі 1 737 591,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 по справі №910/24625/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 2 850 761,37 грн, пеню у розмірі 82 077,17 грн, 3 % річних у розмірі 16 886,67 грн, штраф у розмірі 142 538,07 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 237,86 грн.; в іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відмовлено; в зустрічному позові Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 Господарським судом м. Києва видано Накази №910/24625/13.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі №910/24625/13 залишено без змін.

Судом встановлено, що в період з 28.05.2015 по 29.11.2016 Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 у справі №910/24625/13 було сплачено Позивачу грошові кошти у загальному розмірі 3 141 501,14 грн, в тому числі основний борг в розмірі 2 850 761,37 грн, а саме, 28.05.2015 - 319 447,72 грн, 09.06.2015 - 185 906,11 грн, 12.06.2015 - 5 799,53 грн (угода про зарахування однорідних вимог), 22.07.2015 - 118 919,80 грн, 18.09.2015 - 89 123,11 грн, 29.11.2016 - 2 422 304,87 грн., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. Тобто, основний борг було погашено Відповідачем у повному обсязі 29.11.2016.

Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 по справі №910/24625/13, яке набрало законної сили, було встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10 та факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, основний борг Відповідача перед Позивачем за Договором на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10 від 20.04.2005 становив 2 850 761,37 грн., що є підставою для нарахування Відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним грошового зобов'язання саме з 01.10.2014 по 28.11.2016 (з урахуванням здійснених Відповідачем оплат), оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2017 у справі № 910/24625/13 стягнуто 3% річних та інфляційні за період квітня 2013 року по вересень 2013 року.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.10.2014 по 28.11.2016 у розмірі 154 185,01 грн та інфляційні за загальний період прострочки з 01.10.20.2014 по 28.11.2016 у розмірі 1 737 591,62 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005 № 05618/2-10 за загальний період прострочки з 01.10.2014 по 28.11.2016 з урахуванням здійснених Відповідачем оплат вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 154 185,01 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 01.10.2014 по 28.11.2016 з урахуванням здійснених Відповідачем оплат підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог, обґрунтовані тим, що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних може бути пред'явлена тільки як невід'ємна частина вимоги про сплату боргу, як хибні та такі, що не відповідають приписам чинного законодавства та спростовуються описаними вище обставинами.

Таким чином, з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягає стягненню 3% річних у розмірі 154 185,01 грн та інфляційні у розмірі 1 737 591,62 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 3% річних у розмірі 154 185 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 01 коп., інфляційні у розмірі 1 737 591 (один мільйон сімсот тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 28 376 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 65 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08 грудня 2017 року

Суддя О.В. Чинчин